Ухвала суду № 45851365, 15.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року м. Київ К/800/10674/14

К/800/12077/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року

у справі № 1570/7528/2012

за позовом Приватного підприємства «Господарь»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області,

Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості,

встановив:

Приватне підприємство «Господарь» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року у справі №1570/7528/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо ненаправлення до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про відшкодування Приватному підприємству «Господарь» податку на додану вартість в розмірі 297 919, 00 грн. за червень 2008 року. Постановлено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства «Господарь» суму заборгованості бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 297 919, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, у яких просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржників не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з листом від 08.11.2012 року №65 звернувся до податкового органу про надання висновку щодо відшкодування ПП «Господарь» податку на додану вартість в сумі 279 919, 00 грн.

Листом від 22.11.2012 року №3245319/0003 позивача повідомлено про те, що дане питання буде розглянуто після отримання рішення суду касаційної інстанції.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, скасовано в судовому порядку, отже, позивач має право на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування ? це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу.

Відповідно до абзацу другого пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначені положення, які кореспондують положенням норм Податкового кодексу України, встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, якщо податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету. Такий же спосіб захисту слід застосовувати в разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні.

Відповідачами у справах такої категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми податку на додану вартість, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 року у справі № 2а-7396/09/1570, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.2008 року №000072235010, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 297 919, 00 грн.

В силу п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, у зв'язку із тим, що судами встановлено, що у позивача виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування, а податковий орган не виконав вимоги закону щодо надання у п'ятиденний строк висновку органу державного казначейства, позовні вимоги задоволені обґрунтовано.

Крім того, ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 24.01.2013 року у справі № 2-а-7396/09/1570 відмовлено у відкритті касаційного провадження щодо оскарження зазначених вище судових рішень.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року у справі № 1570/7528/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук