Ухвала суду № 45810034, 24.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа №642/10197/14. Головуючий 1 інст.: - ОСОБА_1

Провадження №22-ц/790/ 4470/15. Суддя-доповідач : - ОСОБА_2

Категорія: спадкові.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - ОСОБА_2,

суддів: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі: - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 7 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, 3-особа: житлово-будівельний кооператив «Холодногірський» - про встановлення факту належності квартири, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що його мати ОСОБА_8 була власником квартири АДРЕСА_1.

Право власності на вказану квартири мати отримала після виплати пайового внеску до житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський», але належне їй право власності в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» не зареєструвала.

10 квітня 1991 року його мати померла.

Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями за законом першої черги на її майно були він, його сестра ОСОБА_7, брат ОСОБА_9

Він прийняв спадщину після смерті матері шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, у звязку з чим Другою Харківською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №510/91.

Його сестра ОСОБА_7, брат ОСОБА_9 прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки мешкали у спірній квартирі на час смерті матері.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 4 липня 2007 року за ОСОБА_7 визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті їх матері ОСОБА_8

2/3 частини вказаної квартири, які успадкували він та його брат ОСОБА_9, залишилися не оформленими.

14 травня 2014 року ОСОБА_9 помер.

Спадкоємцями другої черги за законом на майно померлого брата є він та ОСОБА_7, спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_9 відсутні.

Після смерті ОСОБА_9 він прийняв спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Оформити свої спадкові права на спірну квартиру у нотаріальній конторі він не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на квартиру на імя померлої матері.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 524, 526, 529, 548, 549 ЦК України 1963 року, ст. ст. 1216, 1220 - 1222, 1258, 1262, 1268, 1269,1270 ЦК України ОСОБА_6 просив суд встановити факт належності квартири на праві власності та визнати, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_8, яка померла 10 квітня 1991 року.

Визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8, яка померла 10 квітня 1991 року.

Визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті його брата ОСОБА_9, який помер 14 травня 2014 року.

Відповідачка ОСОБА_7 позов не визнала, посилаючись на його безпідставність.

Представник житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» позов не визнав.

При цьому посилався на те, що спірна квартира приватною власністю ОСОБА_8 не являється, а тому на неї не може бути визнано право власності в порядку спадкування за законом за позивачем у справі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 7 травня 2015 року у задавлені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з його недоведеності.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі обмінного ордера №1627, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів 17 квітня 1981 року, ОСОБА_8 дозволено зайняти по обміну з ОСОБА_10 в будинку №2 квартиру №295 по вул. Єлізарова в м. Харкові, житловою площею 43,92 кв. м. За даними обмінного ордера список осіб, які вселяються по ордеру з самосійним правом на житлову площу є: ОСОБА_8- основний квартиронаймач; ОСОБА_9 - син; ОСОБА_7 - дочка; ОСОБА_11- онук; ОСОБА_12- онука (а. с.19).

Згідно довідки житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» №15 від 8 квітня 2015 року, будинок №4 по вул. Єлізарова в м. Харкові побудований у 1976 році та належить ЖБК «Холодногірський». У квартирі №295 проживали ОСОБА_8 з 22 квітня 1981 року по 10 квітня 1991 року (померла), ОСОБА_9 з 22 квітня 1981 року по 14 травня 2014 року (помер). Спадкоємці щодо прийняття спадщини після померлих ОСОБА_8, ОСОБА_9 з відповідними документами до ЖБК «Холодногірський» не зверталися. Право власності на квартиру №295 не зареєстровано. Право власності в порядку спадкування на квартиру №295 за участю та відома ЖБК «Холодногірський» у судовому порядку не визнавалося. Відомостей про видачу свідоцтва про право власності на квартиру №295 ЖБК «Холодногірський» не має (а. с. 42).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 9 квітня 2015 року, відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 у реєстрі відсутні (а. с. 44).

10 квітня 1991 року ОСОБА_8 померла ( а. с.15).

8 жовтня 1991 року з завою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернувся до Другої Харківської держаної нотаріальної контори ОСОБА_6, у звязку з чим нотаріальною контрою заведено спадкову справу №510/91. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося ( а. с.21, 22).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 4 червня 2007 року за ОСОБА_7 було визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та продовжено ОСОБА_7 строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8 ( а. с.31).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 липня 2008 року задавлено заяву ОСОБА_11, ОСОБА_12 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 4 червня 2007 року скасовано за новоявленим обставинами (а. с. 63).

14 травня 2014 року ОСОБА_9 помер ( а. с.16).

Доказів того, що позивач ОСОБА_6 у визначений законом строк звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом ч. ч. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Якщо спадщина у звязку зі смертю члена кооперативу відкрилась до 1 липня 1990 року, тобто до набрання чинності Законом СРСР «Про власність» (який згідно з Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» підлягав застосуванню на території України до 15 квітня 1991 року - часу набрання чинності Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 року) та відповідно до ст. 145 ЖК УРСР та п. 43 Типового статуту ЖБК і п. п. 7, 55 Примірного статуту ЖБК, відкривається спадщина не на квартиру, а на пай, який переходить до спадкоємців у порядку передбаченому законом (ст. ст. 524 - 562 ЦК УРСР 1963 року), а члени його сімї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них.

Спадкоємцям, що не користувались жилим приміщенням за життя спадкодавця, і тим, що відмовились від подальшого користування ним, кооператив виплачує успадкований пай або його частку (ч. ч. 4, 5 п. 43 Типового статуту ЖБК).

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 1 липня 1990 року набуває право власності на цю квартиру, тому, у разі його смерті після зазначеної дати спадщина відкривається на квартиру.

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю в ЖБК за рахунок спільних коштів члена ЖБК та членів його сімї, яким ця квартира надана. Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що за життя ОСОБА_8 була членом ЖБК «Холодногірський» та на день смерті, яка настала 10 квітня 1991 року, вона повністю внесла пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1, надану їй у користування.

Не надані такі докази позивачем ОСОБА_13 і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Із копій свідоцтв про народження ОСОБА_6, ОСОБА_6, залучених до справи вбачається, що в них їх матірю значиться ОСОБА_14 (а. с. 23,103,104)

Доказів того, що ОСОБА_14 в подальшому змінила свої прізвище з ОСОБА_14 на ОСОБА_8, позивачем до судів не надано.

Під час розгляду справи 3-особа ЖБК «Холодногірський» заперечував факт набуття ОСОБА_8 права власності на спірну квартиру.

В той же час, позивачем ОСОБА_13 при розгляді справи в суді першої інстанції не заявлено клопотання про залучення до участі у справі ЖБК «Холодногірський» у якості співвідповідача, що є також однією із самостійних підстав для відмови у задоволенні його позову.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог та обґрунтовано відмовив ОСОБА_6 у задоволенні позову за недоведеністю.

Вирішуючи спір, суд зясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що його мати ОСОБА_8 набула право власності на спірну кооперативну квартиру, оскільки на день смерті повністю внесла пайовий внесок за квартиру до ЖБК «Холодногірський», не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Матеріали справи не містять письмових доказів які свідчать, що ОСОБА_8 до своєї смерті повністю внесла пайовий внесок за спірну квартиру до ЖБК «Холодногірський».

Залучена ОСОБА_6 до апеляційної скарги копія квитанції від 1 червня 2007 року про сплату ним та ОСОБА_7 на рахунок ЖБК «Холодногірський» пайового внеску у розмірі 1500 грн., не свідчить про те, що ОСОБА_8, яка померла 10 квітня 1991 року, повністю внесла пайовий внесок за спірну квартиру до ЖБК «Холодногірський».

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 7 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: