Ухвала суду № 45809916, 18.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/4409/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2029/11134/12 ОСОБА_1

Категорія: кредитні ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

ОСОБА_3,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_5. ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договорами та звернення стягнення на предмет застави,-

ВСТАНОВИЛА :

20 листопада 2012 року представник позивача звернувсь до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором №202.41778 від 14.12.2010 року в сумі 123 873,49 гривень, що складається із заборгованості по капіталу - 68 494,88 гривень, заборгованості по процентах - 10 949,23 гривень, заборгованості за фактичне користування простроченим капіталом - 2 419,25 гривень, пені - 42 010,13 гривень. Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 204.41172 від 17 грудня 2009 року в сумі 133 616,36 гривень, що складається із заборгованості по капіталу - 62 355,07 гривень , заборгованості по процентах - 5 317,29 гривень, заборгованості за фактичне користування простроченим капіталом - 1109,55 гривень, пені - 64 834,45 грн. та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 204.41172 від 17.12.2009 року звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки ТОУОТА САМRУ 2006 року випуску, реєстраційний №АХ3335АО, який належить відповідачу ОСОБА_5

В обгрунтування вимог представник позивача посилався на те, що відповідно до укладеного між позивачем та ОСОБА_5 кредитного договору № 204.41172 від 17 грудня 2009 року, ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 105000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на строк 36 місяців, а відповідно до укладеного між позивачем та ОСОБА_5 кредитного договору № 202.41778 від 14.12.2010 року, ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 80 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 29 % на рік на строк 36 місяців.

Представник позивача зазначає, що відповідно до укладеного між Банком та ОСОБА_6 договору поруки від 14.12.2010 року № 74880-ДП1 ,остання поручалась перед кредитором за виконання ОСОБА_5 кредитного договору № 202.41778 від 14.12.2010 року , а відповідно до укладеного між Банком та ОСОБА_4 договору поруки № 51037-ДП1 від 17.12.2009 року , остання поручалась за належне виконання ОСОБА_5 усіх зобов»язань за кредитним договором № 204.41172 від 17.12.2009 року.

Представник позивача також зазначає, що для забезпечення повного виконання ОСОБА_5 кредитного договору № 204.41172 від 17.12.2009 року між Банком та ОСОБА_5 17.12.2009 року був укладений договір застави, за яким ОСОБА_5 передав у заставу належний йому на праві власності транспортний засіб - автомобіль марки ТОУОТА модель САМRУ 2006 року випуску, реєстраційний №АХ3335АО.

Як на підставу вимог щодо дострокового стягнення з ОСОБА_5 зазначеної заборгованості за кредитними договорами, позивач зазначає на невиконання ним умов договорів щодо щомісячної сплати тіла кредиту та відсотків.

Як на підставу солідарного стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором №202.41778 від 14.12.2010 року в сумі 123 873,49 гривень та з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 204.41172 від 17 грудня 2009 року в сумі 133 616,36 гривень, позивач, з посиланням на вимоги ст.554 ЦК України, зазначає на їх солідарну відповідальність з ОСОБА_5 як поручителів.

Як на підставу звернення стягнення на предмет застави, в рахунок погашення відповідачем ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № 204.41172 від 17 грудня 2009 року в сумі 133 616,36 гривень, позивач, з посиланням на вимоги ст.ст. 1, 20, 24 Закону України «Про заставу», ст. 588 ЦК України, п.6.3.3. договору застави, посилається на невиконання відповідачем ОСОБА_5 зазначеного кредитного договору.

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції підтримав позовні вимоги з зазначених підстав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції позов не визнав в частині звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, посилаючись на те, що зазначений автомобіль є для нього засобом заробітку. А також, він вважає суму пені за договорами кредиту завищеною та просив застосувати строк позовної давності щодо пені та надав пояснення, що кредити отримував для бізнесу, виплачував своєчасно, але останній час в нього погіршилися справи, пов'язані з його бізнесом, та в нього з'явилася заборгованість за кредитними договорами, яку він в змозі сплачувати в розмірі 8 000 грн. на місяць.

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 06 червня 2013 року позовні вимоги позивача задоволені частково. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 па користь ПАТ «ОСОБА_8, заборгованість за Договором про надання траншу №202.41778 від 14.12.2010 року в загальному розмірі 81 863.36 грн., з яких: заборгованість за капіталом - 68494,88 грн., проценти по графіку - 10 949,23 грн.. проценти за фактичне коригування простроченим капіталом - 2 419,25 грн. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредит Банк», заборгованість за Договором про надання траншу №204.41172 від 17.12.2009 року в загальному розмірі 68781,91 грн., з яких: заборгованість за капіталом - 62 355,07 гри., проценти по графіку - 5 317,29 грн., проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 1109,55 грн.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання траншу № 204.41172 від 17.12.2009 року в сумі 68781,91 гри., суд звернув стягнення на рухоме майно, що перебуває у заставі ПАТ "ПроКредит Банк» відповідно до Договіру застави рухомого майна № FIL118348-Д31 від 17.12.2009 року, а саме на: автомобіль: легковий седан-В, марки ТОУОТА модель САМRУ випуску 2006 року, шляхом надання ПАТ «ПроКредит Банк» права продажу предмету застави від власного імені будь-якій особі - покупцю за ціною, що буде визначена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом Господарювання, який буде залучений позивачем на договірній основі та зобов'язав ОСОБА_5 передати ПАТ «ПроКредит Банк» вказаний предмет застави, ключі та інші прилади, необхідні для належного його використання, а також оригінали правоустановчих документів, технічну документацію та надав ПАТ «ПроКредит Банк» право на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії САА №206825, видане ВРЕР №1 ГУМВСУ м. Харків 01.12.2009 р., а також право зняття заставного транспортного засобу з реєстраційного обліку в УДАІ ГУМВСУ в Харківській області та вчиняти інші юридично значимі дії необхідні для продажу предмета застави від власного імені будь-якій особі - покупцю.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду на передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд не повідомив її належним чином про розгляд справи та позбавив можливості брати участь у судовому засіданні,подавати докази та заперечення. Відповідач також зазначає, що стягуючи заборгованість за кредитним договором з неї як поручителя та звертаючи стягнення на предмет застави, суд першої інстанції допустив подвійне стягнення з неї зазначеної заборгованості, що не відповідає вимогам ст. 61 Конституції України. Також зазначає, що на її думку, судом умисно не зазначено в резолютивній частині рішення первісну вартість реалізації заставного майна та вказує , що сума боргу у багато разів менша ніж реальна вартість автомобіля, що є предметом застави.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача , посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник позивача зазначає, що за рахунок реалізації зазначеного заставного автомобіля було повністю погашено заборгованість за рішення суду по кредитному договору про надання траншу № 204.41172 від 17.12.2009 року та частково погашена заборгованість за кредитним договором № 202.41778 від 14.12.2010 року в сумі 17913,79 грн. та залишок заборгованості складає 63949,57 грн.

Відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про розгляд її апеляційної скарги за її відсутності.( а.с.171).

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованості за зазначеними кредитними договорами, в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 па користь ПАТ «ПроКредит Банк», заборгованості за Договором про надання траншу №202.41778 від 14.12.2010 року в загальному розмірі 81 863.36 грн., сторонами в апеляційному порядку не оскаржується, а також не оскаржується сторонами рішення суду в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, а тому законність і обгрунтованість рішення суду в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача без врахування нарахованої ним пені та стягуючи солідарно з ОСОБА_5 - як боржника та ОСОБА_4, як поручителя заборгованості за Договором про надання траншу №204.41172 від 17.12.2009 року в загальному розмірі 68781,91 грн., та звертаючи стягнення на предмет застави в рахунок погашення зазначеної заборгованості, суд виходив з доведеності позивачем вказаних позовних вимог в цій частині.

При цьому, судом першої інстанції встановлено підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується , що на підставі укладеного між Банком та ОСОБА_9 17 грудня 2009 року кредитного договору № 204.41172 , останній отримав в ПАТ «ПроКредит Банк» кредит у розмірі 105000,00 грн. зі сплатою 36 % відсотків за користування кредитом на рік на строк 36 місяців, а на підставі укладеного 14.12.2010 року кредитного договору № 202.41778 ОСОБА_5 отримав кредит у ПАТ «ПроКредитБанк» розмірі 80 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 29 % на рік на строк 36 місяців.

Як свідчать пункти 2.2. умов вказаних кредитних договорів, повернення кредитів та сплата процентів здійснюється щомісячними періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначена графіками погашення тіла кредиту та відсотків, які є невід»ємною частиною зазначених кредитних договорів.

Як свідчать графіки погашення кредиту та процентів по зазначеним кредитним договорам, сплата кредиту та відсотків передбачена кожного місяця в період 14-16 числа кожного місяця з кінцевим погашенням кредиту та процентів за кредитним договором № 202.41778 від 14.12.2010 року - 16.12. 2013 року та з кінцевим погашенням кредиту та процентів за кредитним договором № 204.41172 від 17.12.2009 року 03.12.2012 року (а.с.10-14, 22-26).

Матеріали справи також свідчать про те, що станом на 06.10.11 року ОСОБА_5 мав прострочену заборгованість за кредитним договором № 202.41778 від 14 грудня 2010 року, а саме : по тілу кредиту в сумі 8697,82 грн., по проценат-1227,02 грн. по процентам за неправомірне користування кредиту в сумі 42,04, та по пені в сумі 6666,78 грн. , у зв»язку з чим позивач 06.10.2011 року направив відповідачу вимогу щодо дострокового погашення зазнаного кредиту ( а.с.18).

Станом на 06.10.2011 року ОСОБА_5 також мав прострочену заборгованість за кредитним договором № 204.41172 від 17.12.2009 року , а саме : по тілу кредиту - в сумі 15164,43, по процентам 3,349,15 грн., по процентам за неправомірне користування кредитом 15,16 грн., по пені - в сумі 5418, 46 грн., у зв»язку з чим позивач 06.10.2011 року направив відповідачу вимогу щодо дострокового погашення зазнаного кредиту (а.с.37).

Вказані обставини справи свідчать про неналежне виконання відповідачем ОСОБА_5 передбачених умовами зазначених кредитних договорів обов»язків щодо щомісячного погашення ним тіла кредитів та відсотків за вказаними вище кредитними договорами.

Судом першої інстанції також встановлено , підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується, що між Банком та відповідачем ОСОБА_10 17.12.2009 року був укладений договір поруки № 51037- ДП1 .

Як свідчать умови вказаного договору поруки, ОСОБА_4 поручалась перед Банком за виконання усіх зобов»язань ОСОБА_5 в повному обсязі як солідарний із ним боржник по кредитному договору № 204.41172 від 17.12.2009 року на суму 105000,00 грн. строком на 36 місяців зі сплатою 36 процентів на рік з усіма діючими та майбутніми змінами та/або доповненнями до нього ( пункти 1 . 2.1. умов договору).

Згідно до п.4.1. умов вказаного договору, порука діє з моменту укладення Договору протягом усього строку користування кредитом. Непред»явлення Кредитором вимоги Поручителю про погашення Поручителем заборгованості не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред»явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом трьох років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості позичальника ( а.с.31-32).

14.12.2010 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір поруки №74880-ДП1.

Як свідчать умови вказаного договору поруки , ОСОБА_6 поручалась перед Банком за виконання усіх зобов»язань ОСОБА_5 в повному обсязі як солідарний із ним боржник по кредитному договору № 202.41778 від 14.12.2010 року на суму 80 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 29 % на рік на строк 36 місяців. з усіма діючими та майбутніми змінами та/або доповненнями до нього ( пункти 1 . 2.1. умов договору).

Згідно до п.4.1. умов вказаного договору, порука діє з моменту укладення Договору протягом усього строку користування кредитом. Непредявлення Кредитором вимоги Поручителю про погашення Поручителем заборгованості не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред»явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом трьох років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості позичальника (а.с. 19-20 ).

Матеріали справи також свідчать про те, що 06.10.2011 року аналогічні вимоги щодо дострокового погашення кредиту також були направлені поручителям ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ( а.с.21,33).

Матеріали справи також свідчать про те, що відповідач ОСОБА_6 07.03.2012 року брала на себе обов»язок перед позивачем погашати заборгованість за кредитним договором № 202.41778 від 14.12.2010 року по 500,00 грн. щотижня, починаючи з 12.03.2012 року ( а.с.81).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами , що 17.12.2009 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 204.41172 від 17.12.2009 р. між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір застави рухомого майна № FIL 118348-Д31 , відповідно до умов якого ОСОБА_5 був переданий у заставу транспортний засіб автомобіль - легковий седан-В, марка ТОУОТА модель САМRY випуску 2006 року, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) ТШВЕ40К403020636, реєстраційний №АХ3335АО, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії САА №206825 видане ВРЕР №1 ГУМВСУ м. Харків 01.12.2009 року.

Відповідно до п.6.1. умов Договору застави, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави у випадку поручення позичальником або заставодавцем умов договорів, укладених із заставодсржателем. Відповідно до п.6.3.3. Договору застави звернення стягнення здійснюється за вибором заставодержателя шляхом реалізації предмета застави згідно з рішенням суду.(а.с.34-35).

Як свідчать надані позивачем розрахунки заборгованості, станом на 26.10.2012 року заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором № 204.41172 від 17 грудня 2009 року , складає: борг по капіталу - 62 355,07 грн., борг по процентах - 5 317,29 грн., за фактичне користування простроченим капіталом - 1109,55 грн., за кредитним договором № 202.41778 від 14.12.2010 року складає: борг по капіталу - 68 494,88 грн.,борг по процентах - 10 949,23 грн., борг за фактичне користування простроченим капіталом - 2 419,25 грн. ( а.с. 15-17, 27-29)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору. Так, відповідач допустив істотні порушення умов кредитного договору, а саме порушив взяті на себе зобов'язання за Кредитними договорами.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України закріплено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Кредитор має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати належних йому відсотків.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст.588 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно до ст.20 Закону України «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно з здійснюється за рішенням суду.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_4 , як поручителя ,заборгованості за кредитним договором № 204.41172 від 17 грудня 2009 року в сумі 68781,91 грн., та в рахунок погашення зазначеної заборгованості, звернув стягнення на зазначене вище заставне майно.

Доводи, викладені ОСОБА_10 в апеляційній скарзі вказаних висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Є також безпідставними доводи, викладені ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції, стягнувши з неї заборгованість за зазначеним кредитним договором та звернувши стягнення на предмет застави, допустив подвійне стягнення з неї зазначеної заборгованості, оскільки , як свідчать вказані обставини справи, за кредитним договором № 204.41172 від 17 грудня 2009 року вона виступала поручителем , та згідно до договору застави рухомого майна № FIL 118348-Д31 від 17.12.2009 року, відповідач ОСОБА_5 як власник зазначеного транспортного засобу передав його позивачу для забезпечення виконання ним обов»язків за вказаним кредитним договором.

Відповідно ж роз»ясень, які містяться в п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судом законодавства при вирішенні спорів,що виникають із кредитних правовідносин», задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки(застави) не є перешкодою для пред»явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред»явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Як свідчать зазначені матеріали справи, на час звернення позивача до суду, як з вимогою про солідарне стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за зазначеним кредитним договором, так і з вимогою щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за зазначеним кредитним договором ,виникла на 26.10.2012 року заборгованість за кредитним договором № 204.41172 від 17 грудня 2009 року в сумі 68 781.91 грн., погашена не була .

З огляду на наведене , судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315, 319. 218 ЦПК України , судова колегія -,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня надрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :