Ухвала суду № 45793433, 23.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1072/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1329/К/15 суддя Костенко В.В.

Категорія № 27 (І) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів:Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

при секретарі:Трофименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення сум вкладів, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_1звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») про стягнення сум вкладів. Уточнивши позовні вимоги просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за депозитними вкладами по договорам: № 305835/8474/370-14 від 08.04.2014 в сумі 850 000 грн. та 29 810,55 грн. річних відсотків, № 305835/9396/1-15 від 16.02.2015 в сумі 1500000 грн. та 26 609,59 грн. річних відсотків, № 305835/44086/370-14 від 15.12.2014 в сумі 2 000 000 грн. та 75 452, 05 грн. річних відсотків та № 305835/34886/370-14 від 20.10.2014 в сумі 500 000 євро та 9633, 33 євро річних відсотків.

В обґрунтування позову зазначила, що між нею та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договори-заявки про банківський строковий вклад (депозит) від 16.02.2015 № 305835/9396/1-15 (строком на 1 місяць), від 08.04.2014 № 305835/8474/370-14 (строком на 370 днів), від 20.10.2014 № 305835/34886/370-14 (строком на 370 днів), від 15.12.2014 № 305835/44086/370-14 (строком на 370 днів).

Однак, по закінченню строку банківського вкладу за договором від 16.02.2015 № 305835/9396/1-15 грошові кошти не були повернуті вкладнику, а за іншими договорами припинились сплати щомісячних процентів. Позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача з вимогою повернути суми вкладів та нараховані проценти та достроково розірвати договори банківського вкладу. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в добровільному порядку не здійснив виплату коштів.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" ( МФО 300131, ЄГРПОУ 09807856), 04050, м. Київ, вул. Артема, 60 на користь ОСОБА_1, мешкає за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 13/13 грошові кошти за договором строкового вкладу (депозит) "Класік" № 305835/9396/1-15 від 16.02.2015 року у розмірі: сума вкладу - 1500000 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн.), відсотки за вкладом 40294,52 грн. (сорок тисяч двісті дев'яносто чотири грн. 52 коп.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (МФО 300131, ЄГРПОУ 09807856), 04050, м. Київ, вул. Артема, 60 на користь ОСОБА_1, мешкає за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 13/13 грошові кошти за договором строкового вкладу (депозит) "Пенсійний" № 305835/8474/370-14 від 08.04.2014 року у розмірі: сума вкладу - 850000,00 грн. (вісімсот п'ятдесят тисяч грн.), відсотки за вкладом 40331,92 грн. (сорок тисяч триста тридцять одна грн. 92 коп.).

Достроково розірвано договір строкового вкладу (депозит) "Пенсійний" № 305835/34886/370-14 від 20.10.2014 укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (МФО 300131, ЄГРПОУ 09807856), 04050, м. Київ, вул. Артема, 60 на користь ОСОБА_1, мешкає за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 13/13 грошові кошти за договором строкового вкладу (депозит) "Пенсійний" № 305835/34886/370-14 від 20.10.2014 року у розмірі: сума вкладу - 500000 Євро (п'ятсот тисяч Євро), відсотки за вкладом 13033,33 Євро (тринадцять тисяч тридцять три євро 33 євроценти.).

Достроково розірвано договір строкового вкладу (депозит) "Пенсійний" № 305835/44086/370-14 від 15.12.2014 укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (МФО 300131, ЄГРПОУ 09807856), 04050, м. Київ, вул. Артема, 60 на користь ОСОБА_1, мешкає за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 13/13 грошові кошти за договором строкового вкладу (депозит) "Пенсійний" № 305835/44086/370-14 від 15.12.2014 року у розмірі: сума вкладу - 2000000 грн. (два мільйони грн. ), відсотки за вкладом 102082,19 грн. (сто дві тисячі вісімдесят дві грн. 19 коп.).

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" ( МФО 300131, ЄГРПОУ 09807856), 04050, м. Київ, вул. Артема, 60 на користь держави судовий збір в розмірі 3654 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн.).

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача посилався на неповноту дослідження обставин справи. Зокрема, посилалась на чисельні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як-то не направлення копії ухвал про відкриття провадження. Так, копії ухвал про відкриття провадження банком було отримано лише 29 квітня 2015 року, та у звязку з незгодою щодо підсудності справи Дзержинському районному суду м. Кривого Рогу, 05.05.2015 року було подано відповідні апеляційні скарги. Проте, на думку представника відповідача, суд першої інстанції вчасно не направив вказані апеляційні скарги до суду, розглянувши натомість спір по суті та ухвалив при цьому оскаржуване рішення від 06.05.2015 року.

Також на думку представника відповідача, при поданні позовної заяви ОСОБА_1 не дотримано вимог ст. 119 ЦПК України, зокрема не сплачено судовий збір. А її посилання на вимоги п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не є підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки суми вкладів та процентів які позивач просила стягнути з відповідача на її користь не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача також зазначив, що ОСОБА_1 позовну заяву подано з порушенням підсудності, оскільки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» знаходиться за адресою м. Київ, вул. Артема, 60. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 109 позови до юридичних осіб предявляються в суд за їх місцезнаходженням. Крім того представник відповідача зауважив, що з позову вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Криворізької філії банку, яка згідно положення не наділена повноваженнями сторони в цивільному процесі та відповідно не може виступати від імені юридичної особи позивачем та відповідачем у судах.

Крім того, на момент звернення позивача до суду діяла постанова НБУ № м160 від 03.03.2015 року «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», згідно положень якої банки мають право достроково повертати, залучені в іноземній валюті вклади, лише в національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції. Проте, судом першої інстанції в порушення вимог вказаної постанови стягнуто кошти за рахунок повернення вкладу в іноземній валюті, а не в національній за відповідним курсом.

Поміж тим, представник відповідача зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги порушення позивачем порядку дострокового повернення сум вкладів, оскільки ОСОБА_1 лист вимогу щодо повернення вкладів направлено не за тією адресою, що передбачено договором вкладу.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що судом не взято до уваги, що згідно договорів депозитних вкладів банк здійснює перерахунок нарахованих процентів за фактичний термін розміщення вкладу за процентною ставкою із розрахунку 1,00% річних відповідно до положень Основних умов та безпідставно стягнув при цьому за ставкам 13,60% за договором № 305835/34886/370-14 від 20.10.2014 року та 27% за договором № 305835/44086/370-14 від 15.12.2014 року. Крім того представник відповідача вважає неправомірним стягнення процентів за договорами № 305835/9396/1-15 від 16.02.2015 року в розмірі 18,50% річних та № 305835/8474/370/14 від 08.04.2014 року в розмірі 25,10 % річних, оскільки згідно тарифів банку, процентна ставка для нарахування процентів по позитивних залишках на рахунках вкладу на вимогу складає 0,0001% річних.

Тож з огляду на викладене, представник відповідача вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розміру стягнутих процентів за вкладом.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про дострокове припинення договору вкладу від 08.04.2014 року № 305835/8474/370-14 сторонами не оскаржується, у звязку з чим колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в цій частині, оскільки згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір-заявку від 16.02.2015 № 305835/9396/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» строком на 1 місяць у сумі 1500000,00 грн. під проценти за ставкою 18,50 % річних (а.с. 31),договір-заявку від 08.04.2014 № 305835/8474/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» строком на 370 днів у сумі 850000,00 грн. під проценти за ставкою 25,10 % річних (а.с. 34),договір-заявку від 20.10.2014 № 305835/34886/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» строком на 370 днів у сумі 500000,00 євро під проценти за ставкою 13,60 % річних (а.с. 37) та договір-заявку від 15.12.2014 № 305835/44086/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» строком на 370 днів у сумі 2000000,00 грн. під проценти за ставкою 27,00 % річних (а.с. 40).

Факт вкладу грошових коштів підтверджується меморіальними ордерами/платіжними дорученнями № 40640914, № 1, № 38442371, № 39479458 (а.с. 32, 35, 38, 41).

Звернувшись до відповідача із заявами від 02 березня 2015 року, 13 березня 2015 року, про припинення дії договорів вкладу та дострокове повернення грошових коштів за ними (а.с.33,36,3942), позивач не отримала будь-якої відповіді з приводу свого звернення, грошові кошти в порушення умов вказаних договорів повернуті позивачу не були.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договорів від 16.02.2015 року № 305835/9396/1-15 та 08.08.2014 року № 305835/8474/370-14, на момент ухвалення рішення по суті спору, закінчився та не надання відповідачем доказів виконання умов договору. При цьому суд враховував порушення відповідачем істотних умов договорів від 20.10.2014 року №305835/34886/370-14 та від 305835/44086/370-14 від 15.12.2014 року, щодо виплати процентів за договорами вкладів, а також відсутність доказів досудового врегулювання спору щодо дострокового припинення договорів вкладів з поверненням грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) однасторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід віншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» поняття вкладу (депозиту) визначається як кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання.

Договір у силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до положень ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Характер правовідносин сторін такий, що клієнт передає банку суму грошей, які є обєктом права власності, та кореспондує банку право можливості користування ними для отримання певної вигоди на ринку фінансових послуг. Одночасно банк приймає на себе зобовязання зберігати суму коштів та повернути вкладнику еквівалентну їх суму за умовами договору.

За змістом ст.41 Конституції України право власності є непорушним. Це означає, що воно за будь-яких умов повинно бути захищено, крім випадків коли таке право допускається звуженню, що обґрунтовано законом.

Таким чином, ОСОБА_2, звернувшись до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із заявою про повернення грошових коштів залучених банком на підставі договорів банківського вкладу від 20.10.2014 року №305835/34886/370-14 та від 305835/44086/370-14 від 15.12.2014 року, діяла у відповідності до вищезазначених положень Цивільного кодексу України, та відповідач був зобовязаний повернути кошти та нараховані відсотки за вкладом.

Щодо інших позовних вимог, судом було встановлено, що згідно з п. 3 договорів-заявок від 08.04.2014 № 305835/8474/370-14, від 20.10.2014 № 305835/34886/370-14, від 15.12.2014 № 305835/44086/370-14 передбачено, що вкладник має право на отримання щомісячних процентів за вкладом. У встановлений для виплати процентів строк їх не було сплачено позивачці ОСОБА_1

Враховуючи зазначене, 13.03.2015 року позивачка повідомила банк про дострокове припинення дії вищезазначених договорів-заявок та про перерахування вкладів та нарахованих процентів. Відомостей про врегулювання даного спору у добровільному порядку суду на момент розгляду спору не було надано.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Стаття 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відтак враховуючи порушення істотних умов договору з боку відповідача, зокрема несплату процентів за договорами вкладу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині дострокового розірвання договорів вкладу від № 20.10.2014 № 305835/34886/370-14, від 15.12.2014 № 305835/44086/370-14.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент розгляду справи припинився строк дії договору вкладу від 08.04.2014 № 305835/8474/370-14, у звязку з чим, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про його дострокове розірвання, при цьому у звязку із встановленням того, що грошові кошти за цим договором позивачу банком не повернуто, суд дійшов вірного висновку про необхідність стягнення грошових коштів, зокрема суми вкладу та процентів за договором.

Доводи апеляційної скарги щодо не надіслання відповідачеві ухвали про відкриття провадження по справі, не приймаються до уваги колегією суду, у звязку з тим, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний про дату призначення справи до розгляду, визначену ухвалою про відкриття провадження, оскільки на адресу суду ним подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, більш того, відповідачем не зазначено поважних причин які б позбавляли його можливості ознайомитись з матеріалами справи та отримати копію ухвали про відкриття провадження за відповідною заявою.

Доводи апеляційної скарги щодо несплати позивачем судового збору не приймаються до уваги колегією суду, оскільки згідно п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 як споживач за позовом, що пов'язаний з порушенням її прав звільнена від сплати судового збору.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення ОСОБА_1 підсудності при звіренні з вказаним позовом до суду, не приймаються до уваги колегією суду, оскільки згідно ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем порядку дострокового повернення вкладу, колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини у справі «ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ» зазначив, що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини нагадав, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (NejdetSahin і PerihanSahin проти Туреччини, № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року).

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності ОСОБА_1, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції. В абз.1 ст.1 протоколу вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення судом суми вкладу у валюті відмінній від національної валюти України, колегією суддів не приймаються до уваги виходячи з наступного.

Загальний порядок залучення банками України банківських вкладів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2003 у за № 1256/8577 (далі - Положення).

Згідно із цим Положенням договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України. ( п.1.2. Положення).

У пункті 1.6. Положення передбачено, що банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Враховуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, а також ту обставину, що предметом укладеного між сторонами договору банківського вкладу, в тому числі, є сума коштів визначена в іноземній валюті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення коштів саме в іноземній валюті.

Крім цього, пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Це роз'яснення стосується як кредитних, так і депозитних коштів, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на законі.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: