Ухвала суду № 45793426, 24.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/3188/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1166/К/15 ОСОБА_1

Категорія - 55 ( І ) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Остапенко В.О., Савіної Г.О.

при секретарі: Булах К.А.

за участю: позивача ОСОБА_2 та його перекладача ОСОБА_3;

представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Проммонтаж-М ОСОБА_4;

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Проммонтаж-М про встановлення факту роботи на підприємстві, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Проммонтаж-М (далі ТОВ Проммонтаж-М) про встановлення факту роботи на підприємстві, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди в якому просив встановити факт його роботи в ТОВ Проммонтаж-М на посаді начальника дільниців період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року, стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату в сумі 5854 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 34694 грн. 50 коп. та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач та його представник ставлять питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, зокрема судом надано невірну оцінку тому, що позивач постійно працював у ТОВ «Євромонтаж», оскільки його робота мала місце там лише у вільний час, судом протиправно взято до уваги обвинувальний акт стосовно позивача, оскільки вказаний акт не є належним доказом, а кримінальна справа була повернута прокурору для додаткового розслідування. Також суд не надав належної оцінки тому, що письмові матеріали можуть не містити посаду та прізвища позивача, адже відповідач офіційно не працевлаштував позивача.

Позивач та його представник вважають, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі припущень, тому в повному обсязі просять задовольнити позов.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в липні-жовтні 2011 року працював в ТОВ «Євромонтаж» що убачається із цивільно-правового договору від 12 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2, як виконавцем, та ТОВ «Євромонтаж», як замовником, останній доручив ОСОБА_2 виконувати обовязки начальника дільниці в термін з 12 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року (а.с.45 - копія договору, а.с.46 - копія акту), відповідно до договору від 03 жовтня 2011 року, укладеного між тими ж сторонами і з тих же підстав - з 03 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (а.с.48 - копія договору, а.с.47 - копія акту).

Наказом ТОВ «Євромонтаж» від 09.08.2011р. ОСОБА_2 призначено відповідальним за безпечне проведення робіт вантажопідйомними кранами (а.с.49).

Наказом ТОВ «Євромонтаж» від 12.08.2011 р. старшого виконроба ОСОБА_2 призначено відповідальним за безпечне переміщення вантажів кранами (а.с.50).

Факт роботи ОСОБА_2 начальником дільниці ТОВ «Євромонтаж» в період з 12 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року та з 03 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року встановлено органами досудового слідства, що підтверджується обвинувальним висновком, затвердженим 24.02.2014 року прокурором Дзержинського району м. Кривого Роту Дніпропетровської області (а.с.53-72).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що на підставі письмових доказів спростовано твердження позивача про його роботу в липні-грудні 2011 р. в ТОВ "Проммонтаж-М", а знайшли підтвердження факти його роботи в цей період в ТОВ «Євромонтаж».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

На думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в оспорюваний період позивач не працював в ТОВ "Проммонтаж-М", оскільки позивачем, відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів. Так, в розумінні Цивільного процесуального кодексу України, на підтвердження свої позовних вимог, позивач надав лише власні пояснення по справі які під час розгляду справи не підтвердилися.

Доводи апеляційної карги про те, що судом надано невірну оцінку тому, що позивач постійно не працював у ТОВ «Євромонтаж», оскільки його робота мала місце там лише у вільний час, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що наявні цивільно-правові договори про виконання робіт між ОСОБА_2 та ТОВ «Євромонтаж» згідно яких позивач в заявлений ним період виконував роботи на користь ТОВ «Євромонтаж».

Доводи апеляційної скарги про те, що судом протиправно взято до уваги обвинувальний акт стосовно позивача, оскільки вказаний акт не є належним доказом, а кримінальна справа була повернута прокурору для додаткового розслідування не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки тому, що письмові матеріали можуть не містити посаду та прізвища позивача, адже відповідач офіційно не працевлаштував позивача колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки саме ці твердження є припущенням, не підтвердженим належними доказами. В той час як відповідачем було надано та долучено до матеріалів справи письмові докази щодо працівників на підприємстві в зазначений позивачем період, в т.ч. фінансову звітність підприємства, звіти про працівників товариства, звіти про нараховану заробітну плату, первинну документацію щодо господарської діяльності підприємства в даний період часу. На підприємстві ТОВ «Проммонтаж - М» взагалі відсутня штатним розкладом посада начальника дільниці. Крім того директор відповідача в даний період часу також працював на ТОВ «Євромонтаж» головним інженером.

Твердження позивача та його представника про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі припущень, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки висновків суду та незгоди з висновками суду по оцінці доказів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі та незгоди з тією їх оцінкою, що надав їм суд першої інстанції. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена, а судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: