Ухвала суду № 4576825, 26.08.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2009 року № 22а-9904/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Носа С.П. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 08.05.2008р. у справі за позовом Приватного підприємства «Смакота» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської обл. про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

13.03.2008р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Смакота» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Дрогобицькому районі Львівської обл. № 0004252301/0 від 20.07.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ за квітень 2007 року на суму 16870 грн. (а.с.2-5).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 08.05.2008р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл. № 0004252301/0 від 20.07.2007р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.97-100).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл. , яка покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.106-109).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що проведеною податковим органом перевіркою встановлено заниження платником податку податкового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 16800 грн., при цьому протягом грудня 2006 року - квітня 2007 року позивач визначав базу оподаткування ПДВ по операціях з продажу яблук, виходячи з договірної ціни даного товару, яка була нижчою за звичайні ціни на такий вид товару.

Також оскільки ПП «Смакота» практично здійснювало реалізацію імпортованих яблук у період такого імпорту, тому воно володіло достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку на даний вид фруктів через визначення митними органами митної вартості даного товару, через що звичайною ціною на реалізований імпортний товар є його митна вартість.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 03-09.07.2007р. відповідачем ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл. проведена виїзна позапланова документальна перевірка ПП «Смакота» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за квітень 2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 376/23-4/33350918 від 12.07.2007р. (а.с.49-64).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, що в порушення вимог п.4.2 ст.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2007 року на суму 16870 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0004252301/0 від 20.07.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2007 року в сумі 16870 грн. (а.с.48).

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0004252301/0 від 20.07.2007р. слугували встановлені податковим органом факти заниження податкового зобов'язання з ПДВ за періоди грудня 2006 року - квітня 2007 року на суму 84353 грн. внаслідок проведення реалізації товарів покупцям, які не відносилися до платників ПДВ, по цінах, які були нижчими від звичайних ціни.

При цьому в складеному Акті перевірки податковий орган покликається на те, що позивач у розглядуваному періоді практично здійснював реалізацію імпортованих яблук у період їхнього імпорту, у зв'язку з чим останній фактично володів достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку на даний вид фруктів через визначення митними органами митної вартості такого товару.

Отже, звичайною ціною на реалізований митний товар є їх митна вартість (а.с.49-64).

Розглядаючи подану апеляційну скаргу податкового органу колегія суддів виходить з того, що згідно з пп.1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо п.1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом пп.1.20.8 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого пп.1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом (пп.1.20.2.)

Відповідно до пп.1.20.10 цього Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Згідно ст.189 Господарського кодексу /ГК/ України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст.190 ГК України).

Відповідно до ст.7 Закону України “Про ціни і ціноутворення” вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів, послуг, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно п.13 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998р. “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що в Акті перевірки податковим органом не наведено обґрунтованих доказів на підтвердження того, що ціна відчуженого позивачем товару підлягає державному регулюванню, тому відповідачем зроблено хибний висновок про державне регулювання операцій з продажу імпортованих яблук. Окрім цього, безпідставним слід вважати застосування у розглядуваному випадку положень пп.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з цим, в порушення вимог пп.1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач не скерував відповідний запит платнику податку, а здійснив лише порівняння вартості імпортного придбання товару з наступною вартістю його реалізації, при цьому не навів в Акті перевірки обґрунтування і переліку документів, на підставі яких визначено базу оподаткування, не розкрив методики розрахунку середньої ціни товарів, а також фактично не визначив звичайну ціну реалізованих товарів.

Відповідачем не дотримані вимоги пп.1.20.2 вказаного Закону, відповідно до яких для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Також податковим органом не скеровувалися у процесі перевірки відповідні запити до уповноваженого державного органу з приводу статистичного рівня цін на зазначені в Акті перевірки товари, що реалізовані позивачем протягом грудня 2006 року - квітня 2007 року; в казані статистичні дані не наводяться відповідачем в тексті Акта перевірки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає порушень закону з боку позивача при формуванні цін, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення платником податку вимог п.4.2 ст.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В частині правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ колегія суддів підкреслює, що позивачем дотримані вимоги пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, 21.05.2007р. позивачем подано до відповідача декларацію з ПДВ та Розрахунок суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 року, відповідно до яких сума бюджетного відшкодування звітного періоду складає 24367 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду - 53055 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), складає 53055 грн.,

При від'ємному значенні платник податку має право на відшкодування частини такого значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у попередньому податковому періоду постачальникам товарів (послуг).

Позивачем заявлено до відшкодування 24367 грн. податку, зазначена сума податку сплачена позивачем у попередніх періодах і цей факт податковим органом не оспорюється.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 08.05.2008р. у справі № 28/97А/5015 залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: С.П.Нос

О.П.Стародуб