Постанова № 4576816, 26.08.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2009 року № 22а-9321/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Носа С.П. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької обл. на постанову господарського суду Хмельницької обл. від ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ2Т» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької обл. про визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

30.03.2007р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «СВ 2Т» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Хмельницької обл. № 0001542301/0 від 30.11.2006р. та № 0001542301/2 від 12.03.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на суму 47639 грн. та за вересень 2006 року на суму 91002 грн. (Т.1, а.с.2-5).

Постановою господарського суду Хмельницької обл. від ІНФОРМАЦІЯ_1 заявлений позов задоволено; визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Славутської ОДПІ № 0001542301/0 від 30.11.2006р. та № 0001542301/2 від 12.03.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на суму 47639 грн. та за вересень 2006 року на суму 91002 грн., а всього на загальну суму 138641 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. судового збору та 3948 грн. на відшкодування витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи (Т.2, а.с.23-26).

Не погодившись із винесеною постановою, її оскаржила відповідач Славутська ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та відмовити у задоволенні заявленого позову повністю (Т.2, а.с.28-30).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом не враховано того, що на дату подання митної декларації митному органу визначається база оподаткування ПДВ, та виходячи із визначеної бази оподаткування, нараховується відповідна сума податкових зобов'язань для позивача; всупереч вимогам п.1.6 ст.1, п.4.3. ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.3.6 п.7.3 ст.7, пп.7.5.2 п.7.5 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство визначило податкові зобов'язання на підставі договорів, укладених з фізичними особами, а не на базі оподаткування - митної вартості товарів.

Також всупереч вимогам КАС України суд першої інстанції визнав нечинними податкові повідомлення-рішення, без вказівки на їх протиправність.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 06-11.11.2006р. відповідачем Славутської ОДПІ проведена виїзна позапланова документальна перевірка правомірності суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-вересень 2006 року ТзОВ «СВ 2Т», по результатам якої складено Акт перевірки № 1411/23/31259079 від 17.11.2006р. (Т.1, а.с.6-16).

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що з вересня 2005 року по вересень 2006 року включно ТзОВ «СВ 2Т»  імпортувало на митну територію України кузови до легкових автомобілів згідно укладених з нерезидентами контрактами № 15/05/06 від 15.05.2006р., № 18/08/05 від 18.08.2005р., № 05/10 від 05.10.2005р., № 17/10 від 17.10.2005р., № 01/01/06 від 01.01.2006р., що підтверджується вантажними митними деклараціями (Т.1, а.с.21-22, 25-26, 29-30).

На момент митного оформлення кузовів до легкових автомобілів підприємство заявляло митні ціни, що перевищували ціни поставки, зазначені у фактурних документах; при розмитненні вказаних кузовів позивач сплачував митним органам податки із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 вантажної митної декларації /ВМД/, при цьому митна вартість є вищою від фактурної вартості, що вказана в графі 22 ВМД.

Виходячи з наведеного, податковим органом зроблено висновок про те, що вказана у ВМД ціна кузова до легкового автомобіля є початковою ціною з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації такого товару.

Відповідачем в ході перевірки виявлено порушення вимог п .4.1 ст.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення суми бюджетного відшкодування, а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2006 року на суму 47639 грн., за вересень 2006 року - на суму 91002 грн.

На підставі вищевказаного Акту і за наслідками адміністративного оскарження (Т.1, а.с.98-109) податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001542301/0 від 30.11.2006р. та № 0001542301/2 від 12.03.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на суму 47639 грн. та за вересень 2006 року на суму 91002 грн. (Т.1, а.с.17, 18).

Окрім цього, із змісту матеріалів справи вбачається, що на момент митного оформлення кузовів до легкових автомобілів підприємством декларувалися митні ціни, які перевищували ціни поставки, визначені в зовнішньоекономічних контрактах та зазначені у фактурах. При розмитненні кузовів до легкових автомобілів позивач сплачував митним органам податок на додану вартість із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 ВМД (Т.1, а.с.21, 25, 29, 48).

Реалізація кузовів до легкових автомобілів на території України здійснювалася по договірній вартості фізичним особам відповідно до договорів і біржових контрактів купівлі-продажу транспортних засобів (Т.1, а.с.19, 20, 23, 24, 27, 28), при цьому договірна вартість складалася із первісної вартості та націнки, що відповідає вимогам ст.9 П(С)БО 9 «Запаси».

Позивачем також сформовано первісну вартість кузовів у відповідності до чинного законодавства: товар оприбуткований по фактурній вартості, до вартості товару включене ввізне мито, митний збір та транспортні витрати.

Задовольняючи розглядуваний позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств»:

п.1.20.1 - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

п.1.20.2. - для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

п.1.20.8 - обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

п.1.32. господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість»:

п.1.18. - звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

п.4.1. ст.4 - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затв. наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р., митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Звичайна ціна встановлюється за правилами п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку, та не суперечить п.1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Як свідчать матеріали справи (договори купівлі-продажу, біржові контракти, висновки автотоварознавчого дослідження - Т.1, а.с.72-91), саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як передбачено вищевказаними нормами, позивач реалізовував кузови до легкових автомобілів; доказів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу суду не представлено.

Матеріали справи свідчать й про те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України кузовів до легкових автомобілів згідно вимог п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Працівники відповідача дійшли висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як «митна вартість» та «звичайна ціна» при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Відповідно до п.1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Покликання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Хибним також є твердження апелянта про те, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару митна вартість та звичайна ціна ототожнюються.

Додатковим обґрунтуванням підставності заявленого позову є наявний в матеріалах справи висновок судово-економічної експертизи № 15407/15408 від 10.04.2008р. (Т.2, а.с.1-6).

За таких обставин колегія суддів вважає, що зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є безпідставним, оскільки не грунтується на вимогах чинного законодавства.

Колегією суддів враховується й те, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення слід визнати неправомірними та скасувати.

Разом з тим, господарським судом помилково спірні податкові повідомлення-рішення визнані нечинними, оскільки останні у розглядуваному випадку підлягають у порядку п.2 ч.1 ст.162 КАС України визнанню протиправними з подальшим їх скасуванням.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права, через що оскаржувану постанову слід змінити в резолютивній частині постанови, вказавши про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Славутської ОДПІ № 0001542301/0 від 30.11.2006р. та № 0001542301/2 від 12.03.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року на суму 47639 грн. та за вересень 2006 року на суму 91002 грн.

В решті постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької обл. задоволити частково.

Постанову господарського суду Хмельницької обл. від ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити, вказавши в резолютивній частині постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької обл. № 0001542301/0 від 30.11.2006р. та № 0001542301/2 від 12.03.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2006 року на суму 47639 грн. та за вересень 2006 року на суму 91002 грн., а всього на загальну суму 138641 грн.

В решті постанову господарського суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: С.П.Нос

О.П.Стародуб