Ухвала суду № 45711159, 25.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 876/10170/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта сервіс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта сервіс» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Атланта сервіс» звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач посилався на те, що на підставі акту перевірки №1221/22,6/31654883 від 21.02.2013 року відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000722205 від 13.03.2013 року у звязку із порушенням товариством вимог п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підставою для винесення спірного рішення, стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій ОСОБА_2 «Атланта сервіс» з ОСОБА_2 «Медео-Захід».

Крім того позивач зазначав, що фактично перевірка відповідачем ОСОБА_2 «Атланта сервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ОСОБА_2 «Медео-Захід» не проводилась, директор товариства не допустив представників Луцької ОДПІ до її проведення за адресою м.Луцьк, вул. Ковельська, 22, оскільки 28.11.2012 року державним реєстратором Луцької міської ради були зареєстровані зміни до статуту ОСОБА_2 «Атланта сервіс» щодо нового місцезнаходження товариства за адресою м.Рівне, вул.Артилерійська, 3А, тому відповідач не мав права проводити позапланову виїзну перевірку позивача у м.Луцьку за старим місцезнаходженням товариства.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду та просив скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000722205 від 13.03.2013 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ОСОБА_2 «Атланта сервіс», подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що судом безпідставно не взято до уваги, що перевірка відповідачем проводилася не за місцезнаходженням позивача, який з 28.11.2012 року зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, а за попередньою адресою м. Луцьк, вул. Ковельська, 22.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника податкового органу, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У справі встановлено, що в період з 08.02.2013 року по 14.02.2013 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_2 «Атланта сервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ОСОБА_2 «Медео-Захід» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 21.02.2013 року складено акт №1221/22.6/316548883, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, пунктів 5.1, 5.2 ст.5 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік на суму 2796254,00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 196065,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року №0000722205 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на 245081,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 196065 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49016,25 грн.

В результаті адміністративного оскарження спірне рішення залишено без задоволення, а скарги без змін.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які б підтверджували реальність господарських операцій позивача з ОСОБА_2 «Медео-Захід» ні податковому органу, ні суду не надано, а тому відсутні підстави для скасування спірного рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підпунктом 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно підпункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

З акту перевірки від 21.02.2013 року №1221/22.6/316548883 видно, що документальна позапланова перевірка ОСОБА_2 «Атланта сервіс» позивачем проведена на підставі направлення від 08.02.2013 року №000454, виданого Луцькою ОДПІ, та відповідно до наказу Луцької ОДПІ №359 від 08.02.2013 року.

З листа ОСОБА_2 «Атланта сервіс» від 11.02.2013 року за вих.№8 видно, що 11.02.2013 року наказ Луцької ОДПІ №359 від 08.02.2013 року про проведення перевірки був отриманий позивачем, однак зважаючи на його протиправність, товариство повідомило податковий орган про подання до суду адміністративного позову про скасування даного наказу .

13.02.2013 року директору ОСОБА_2 «Атланта сервіс» ОСОБА_3 було вручено запит про надання документів, які стосуються предмета перевірки (а.с.80). Актами відмови від підпису акта про ненадання документів та самим актами про ненадання документів до перевірки підтверджується та обставина, що директор ОСОБА_2 «Атланта сервіс» надати первинні документи для проведення документальної перевірки з питань здійснення фінансово-господарської діяльності із ОСОБА_2 «Медео-Захід» відмовився.

Беручи до уваги, що наказ на проведення позапланової документальної виїзної перевірки від 08 лютого 2013 року №359 та направлення на перевірку від 08 лютого 2013 року №000454 були вручені під розписку директору ОСОБА_2 «Атланта сервіс» 11 лютого 2013 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Луцькою ОДПІ перед початком проведення перевірки ОСОБА_2 «Атланта Сервіс» належним чином виконані вимоги підпункту 78.4 статті 78 ПК України, пункту 81.1 статті 81 ПК України, з огляду на що проведення перевірки є правомірним.

Як на підставу скасування оскарженої постанови, апелянт вказує на те, що ОСОБА_2 «Атланта сервіс» відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому перевірка Луцькою ОДПІ проведена протиправно.

Такі доводи апелянта судом не можна визнати обгрунтованими, оскільки згідно з пп.16.1.11 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

Пунктом 45.2 ст.45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

У відповідності до п.66.3 ст.66 цього ж Кодексу у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та орган державної податкової служби, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, органами державної податкової служби за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

У такому разі платник податків зобов'язаний подати органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням відповідну заяву у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність відповідно до закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків про обовязок саме платника податків повідомляти податковий орган про зміну місця реєстрації.

З пояснень відповідача видно, що на податковому обліку позивач перебуває у Луцькій ОДПІ, а тому і перевірка проведена належним податковим органом.

Пунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим, в силу пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Вищезазначений обов'язок платника податків кореспондується з положеннями підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно якого, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно ч. 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судом першої інстанції були витребувані у позивача первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ОСОБА_2 «Медео-Захід», однак такі документи суду надані не були.

Оскільки ОСОБА_2 «Атланта сервіс» не надало первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій між ним та ОСОБА_2 «Медео-Захід», тому відсутні підстави для скасування прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року у справі №803/1205/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

ОСОБА_4