Ухвала суду № 45707741, 24.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"24" червня 2015 р. Справа № 911/4023/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», Київська область, Бориспільський район, с. Гора

про стягнення 5018311,56 дол. США

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Оборський Я.В. (довіреність №216/13-Н від 28 лютого 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (далі - відповідач) про стягнення 5018311,56 дол. США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» умов генеральної кредитної угоди №010/08/3939 від 18 квітня 2008 року та додаткових угод до неї, та укладених в рамках генеральної кредитної угоди кредитних договорів №010/083940 від 18 квітня 2008 року та №010/42/022 від 17 березня 2009 року, не повернуло позивачеві основну суму кредиту в розмірі 4160000,00 доларів США, процентів за користування кредитом в розмірі 826073,41 доларів США грн. та пеню в розмірі 32238,15 доларів США. Зазначені позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить задовольнити шляхом звернення стягнення на заставлене майно (згідно договору застави товарів в обігу за №11/-2469 від 18 квітня 2008 року), а саме, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 22 вересня 2014 року та призначено справу до розгляду на 7 жовтня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 7 жовтня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 21 жовтня 2014 року.

20 жовтня 2014 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Аеросвіт», його посадовим особам та будь-яким іншим особам або органам приймати рішення та вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу в заставу, заклад, дарування, оренду, внесення в статутний фонд інших підприємств рухомого майна, корпоративних прав заставного майна.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за №16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом відмовлено в застосуванні заходів до забезпечення позову, оскільки, позивачем не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів.

Відповідно до ухвали суду від 21 жовтня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 12 листопада 2014 року.

12 листопада 2014 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідно до зазначеної заяви, позивач просить суд звернути стягнення на заставне майно, а саме, запасні частини та інструменти, передані згідно договору застави товарів в обігу №11/-2469 від 18 квітня 2008 року, в рахунок погашення кредитної заборгованості у сумі 5018311,56 доларів США шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

12 листопада 2014 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою суду від 12 листопада 2014 року у справі №911/4023/14 призначено судову експертизу, на час проведення судової експертизи провадження у справі зупинено.

Проведення судової експертизи доручено Українському центру судових експертиз.

На розгляд судової експертизи винесено наступне питання: яка ринкова вартість предметів застави відповідно до договору застави товарів в обігу №11/1-2469 від 18 квітня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт», станом на момент проведення експертизи?

Супровідним листом №911/4023/14 від 12 листопада 2014 року матеріали справи надіслано до Українського центру судових експертиз.

16 червня 2015 року на адресу суду надійшов висновок судової товарознавчої експертиза за матеріалами справи №911/4023/14 Українського центру судових експертиз.

Ухвалою суду від 17 червня 2015 року провадження у справі №911/4023/14 поновлено та призначено розгляд справи на 24 червня 2015 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») (за договором - кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт») (за договором - позичальник) укладено генеральну кредитну угоду за №010/08/3939 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою №010/08/3939/1 від 16 березня 2009 року, додатковою угодою №010/08/3939/2 від 21 квітня 2009 року, додатковою угодою №010/08/3939/3 від 8 липня 2009 року, додатковою угодою №010/08/3939/4 від 27 січня 2010 року, додатковою угодою №010/08/3939/5 від 9 квітня 2010 року, додатковою угодою №010/08/3939/6 від 30 липня 2010 року, додатковою угодою №010/08/3939/7 від 16 грудня 2010 року, додатковою угодою №010/08/3939/8 від 29 квітня 2011 року та додатковою угодою №010/08/3939/9 від 15 березня 2012 року.

Додатковою угодою №010/08/3939/8 від 29 квітня 2011 року сторони прийняли нову редакцію генеральної кредитної угоди №010/08/3939 від 18 квітня 2008 року.

В рамках генеральної кредитної угоди №010/08/3939 від 18 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №010/08/3940 від 18 квітня 2008 року, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою №010/08/3940/1 від 31 жовтня 2008 року, додатковою угодою №010/08/3940/2 від 16 березня 2009 року, додатковою угодою №010/08/3940/3 від 18 березня 22009 року, додатковою угодою №010/08/3940/4 від 8 липня 2009 року, додатковою угодою №010/08/3940/5 від 31 серпня 2009 року, додатковою угодою №010/08/3940/6 від 19 листопада 2009 року, додатковою угодою №010/08/3940/7 від 31 грудня 2009 року, додатковою угодою №010/08/3940/8 від 30 липня 2010 року, додатковою угодою №010/08/3940/9 від 12 квітня 2011 року, додатковою угодою №010/08/3940/10 від 29 квітня 2011 року, додатковою угодою №010/08/3940/11 від 15 березня 2012 року (далі - кредитний договір 1). Згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 3410000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення до 14 березня 2013 року, зі сплатою 12,0% річних.

Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору 1, проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Пунктом 10.1 кредитного договору 1 передбачено, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісій, пені, штрафів та інших платежів на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 14.1 кредитного договору 1, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України і положень цього договору.

Відповідно до пункту 14.4 кредитного договору 1, за прострочення виконання будь-яких зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Пунктом 15.1 кредитного договору 1 встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань.

Крім того, в рамках генеральної кредитної угоди №010/08/3939 від 18 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» укладено кредитний договір №010/42/022 «Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 17 березня 2009 року, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою №010/42/022/1 від 25 березня 2009 року, додатковою угодою №010/42/022/2 від 31 грудня 2009 року, додатковою угодою №010/42/022/3 від 30 липня 2010 року, додатковою угодою №010/42/022/4 від 12 квітня 2011 року, додатковою угодою №010/42/022/5 від 29 квітня 2010 року, додатковою угодою №010/42/022/6 від 15 березня 2012 року (далі - кредитний договір 2), згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу 2750000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 14 березня 2012 року зі сплатою 12% річних.

Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору 2, проценти за користування кредитом відповідач сплачує щомісяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Пунктом 10.1 кредитного договору 2 передбачено, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісій, пені, штрафів та інших платежів на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 14.1 кредитного договору 2, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України і положень цього договору.

Відповідно до пункту 14.4 кредитного договору 2, за прострочення виконання будь-яких зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Пунктом 15.1 кредитного договору 2 встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №010/08/3940 від 18 квітня 2008 року, за останнім, станом на 28 серпня 2014 року утворилась наступна заборгованість: 1410000,00 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 279991,23 доларів США заборгованість за відсотками та 10926,87 доларів США пені.

Крім того, через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №010/42/022 від 17 березня 2009 року, за останнім, станом на 28 серпня 2014 року утворилась наступна заборгованість: 2750000,00 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 546082,18 доларів США заборгованість за відсотками та 21311,28 доларів США пені.

23 липня 2014 року позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про усунення порушень за №140-0-0-00/8/1454 від 23 липня 2014 року, у якій позивач вимагав від відповідача сплатити наявну за кредитними договорами заборгованість у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги.

Однак, зазначену вимогу відповідачем виконано не було.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» взятих на себе зобов'язань за генеральною кредитною угодою №010/08/3939 від 18 квітня 2008 року, між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (за договором - заставодержатель) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» (за договором - заставодавець) укладено договір застави товарів в обігу за №11/1-2469 від 18 квітня 2008 року (далі - договір застави).

Згідно пункту 1.1 договору застави (в редакції додаткової угоди №11/1-2469/4 від 15 березня 2012 року), цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з генеральної кредитної угоди №010/08/3939 від 18 квітня 2008 року, укладеної між заставодержателем та заставодавцем, а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому та усіх кредитних договорів, що укладені/будуть укладені в її межах та додаткових угод до цих кредитних договорів, які можуть бути укладені до закінчення її строку дії (далі - угода), за умовами якої заставодавець зобов'язується перед заставодержателем повернути кредит в строк до 14 березня 2013 року у сумі, еквівалентній 6160000,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених угодою та кредитними договорами, укладених в рамках її дії, та відшкодувати заставодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов угоди та кредитних договорів, укладених в рамках її дії.

Відповідно до пункту 1.2 договору застави (в редакції додаткової угоди №11/1-2469/2 від 16 грудня 2010 року), в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу товари в обігу, а саме: запасні частини балансовою вартістю 17414331,82 грн.

У відповідності до пункту 2.3 договору застави, заставодержатель набуває право на стягнення заборгованості за рахунок предмета застави у випадку, якщо кредит, проценти, комісійна винагорода, штрафні санкції, які були забезпечені заставою не будуть сплачені у строк, передбачений угодою та договорами, укладеними в рамках її дії, або достроково у випадку порушення заставодавцем умов цього договору або угоди, а також, у випадках, передбачених ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Пунктом 2.8 договору застави передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, здійснюється самостійно заставодержателем будь-яким прийнятним для нього способом до повного покриття забезпеченої заставою вимоги, сплатити нарахованих за угодою та договорами, укладеними в рамках її дії, штрафні санкції та відшкодування витрат, пов'язаних з реалізацією предмета застави, а залишок (при наявності) грошових коштів, отриманих від реалізації предмету застави, повертається заставодавцю шляхом зарахування їх на поточний рахунок заставодавця.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт» взяті на себе зобов'язання за генеральною кредитною угодою №010/08/3939 від 18 квітня 2008 року та укладених в рамках її дії кредитних договорів №010/08/3940 від 18 квітня 2008 року та №010/42/022 від 17 березня 2009 року, з урахуванням додаткових договорів до них, не виконало, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 5018311,56 доларів США, що складається з 4160000,00 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 826073,41 доларів США заборгованості за нарахованими процентами та 32238,15 доларів США пені.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 4 березня 2015 року за №911/2987/13 порушено провадження у справі про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенак» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (код 20048090) про порушення справи про банкрутство.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 4 березня 2015 року за №911/2987/13 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 83 цього Закону.

Активи боржника, які перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю органу доходів і зборів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 квітня 2015 року у справі №911/2987/13 задоволено заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 24 березня 2015 року №140-0-0-00/8/780 (вх. № 7205/15) про визнання кредиторських вимог до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт». Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (код ЄДРПОУ 20048090) у сумах: 1218,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 122396160,71 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 1472516,31 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів. Окремо включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) у сумі 17410000,00 грн., як забезпечені заставою майна ПАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» і які підлягають задоволенню позачергово.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали господарського суду Київської області від 22 квітня 2015 року у справі №911/2987/13, кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» обґрунтовані наявною заборгованістю, яка виникла через неналежне виконання Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» зобов'язань за генеральною кредитною угодою №010/08/3939 від 18 квітня 2008 року та укладених в рамках її дії кредитних договорів №010/08/3940 від 18 квітня 2008 року та №010/42/022 від 17 березня 2009 року, з урахуванням додаткових договорів до них.

Ухвалою господарського суду Київської області від 3 червня 2015 року у справі №911/2987/13 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (код 20048090), до якого, серед інших, включено вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) у сумах: 1218,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 122396160,71 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 1472516,31 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів.

Окремо включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) у сумі 17410000,00 грн., як забезпечені заставою майна ПАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» і підлягають задоволенню позачергово.

Таким чином, позивачем одночасно заявлено грошові вимоги до відповідача у справі господарського суду Київської області №911/2987/13 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», що виникли на підставі генеральної кредитної угоди №010/08/3939 від 18 квітня 2008 року та укладених в рамках її дії кредитних договорів №010/08/3940 від 18 квітня 2008 року та №010/42/022 від 17 березня 2009 року, з урахуванням додаткових договорів до них, що в свою чергу, є предметом розгляду у справі господарського суду Київської області №911/4023/14.

Відповідно до п. 55 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року, у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справ №911/2987/13 та №911/4023/14 підтверджується факт невиконання Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» взятих на себе зобов'язань за генеральною кредитною угодою №010/08/3939 від 18 квітня 2008 року та укладених в рамках її дії кредитних договорів №010/08/3940 від 18 квітня 2008 року та №010/42/022 від 17 березня 2009 року, з урахуванням додаткових договорів до них перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», що спричинило виникнення заборгованості, яка затверджена та включена до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» ухвалою господарського суду Київської області від 3 червня 2015 року у справі №911/2987/13.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спір у справі №911/4023/14 виник саме внаслідок невиконання умов договору з боку Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» по відношенню до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Отже, судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 2. ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, код 20048090) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код 14305909) - 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. На виконання п. 2 резолютивної частини ухвали видати наказ.

4. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя Д.Г. Заєць