Ухвала суду № 45706216, 23.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД міста КИЄВА

Унікальний номер справи 752571/14-ц Головуючий в І інстанції: Мирошниченко О.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/7585/2015 Доповідач: Слободянюк С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого судді Слободянюк С.В.,

суддів - Корчевного Г.В., Крижанівської Г.В..,

при секретарі - Кутц А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про визнання недійсним рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ПП «Нива-В.Ш.», збільшивши позовні вимоги (т.1 а.с.92-94), просили суд визнати недійсним рішення, оформлене протоколом № 1011452/13/ від 12 січня 2012 року проведення аукціону з реалізації рухомого майна, яке належить ОСОБА_2; визнати недійсним рішення, оформлене протоколом № 1011452/13/1 від 12 січня 2012 року проведення аукціону з реалізації рухомого майна, зобов*язати ПП «Нива -В.Ш.» провести аукціон з реалізації транспортного засобу марки «Honda», модель «CR -V», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, згідно положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, та стягнути з ПП «Нива -В.Ш.» судовий збір в розмірі 458 гривень 22 копійки.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року у позові відмовлено (т.2 а.с.238-245).

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового про задоволення позовних вимог (т.3 а.с.3-6).

В судовому засіданні ОСОБА_1, як апелянт та представник апелянта ОСОБА_2(довіреність від 22 березня 2013 року т.1 а.с.34,35) підтримала апеляційну скаргу, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, та представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 (довіреність, договір т.2, а.с.131,165,166), скаргу не визнали.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції було встановлено, що 30 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа Банк» укладено кредитний договір № 490056387 на придбання транспортного засобу, автомобіль марки «Honda», модель «CR -V», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, за умовами якого ОСОБА_2, надано кредит в розмір 35 158 доларів США 17 центів, погашення кредиту має здійснюватись щомісячним обов'язковим платежем у розмірі 935 доларів США, з кінцевим терміном повернення 30 січня 2012 року (а.с.7 -21).

Згідно пункту 2.10. кредитного договору № 490056387 від 30 січня 2008 року транспортний засіб марки «Honda», модель «CR -V», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, є предметом застави.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов*язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СОЮЗ» від 08 квітня 2010 року позовні вимоги ЗАТ «Альфа-Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитом - 208 273, 19 грн., процентами за користування кредитними коштами - 4 049,29 грн., пені 26 176,08 грн. та судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися також заставою.

Згідно ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

07 червня 2010 року Новозаводським районним судом м. Чернігова на підставі рішення Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СОЮЗ» від 08 квітня 2010 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором (а.с.8).

09 серпня 2011 року поставною державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 28036345 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа (а.с.11).

05 вересня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника; оголошено заборону його відчуження у виконавчому провадженні № 28036345. Відповідно до зазначеної постанови накладено арешт на автомобіль марки «Honda», модель «CR -V», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV, в редакції, діючій на момент реалізації майна, для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.

Згідно звіту № 7903 від 27 жовтня 2011 року, проведеного ТОВ «Українська експертна група», вартість автомобіля марки «Honda», модель «CR -V», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, становить 135 684 гривень (Т.2 а.с.39-60).

23 листопада 2011 року начальник відділу ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Вольф О.Л. звернувся із заявкою на реалізацію арештованого майна ОСОБА_2, а саме - автомобіля марки «Honda», модель «CR -V», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2 (2 том, а.с.84).

19 грудня 2011 року між ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві та філією 10 ПП «Нива-В.Ш.» укладено Договір № 1011452 про надання послуг з організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого майна (т.1 а.с.101,102).

06 січня 2012 року ОСОБА_1, виявивши бажання прийняти участь у аукціоні щодо реалізації автомобіля марки «Honda», модель «CR -V», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, зареєструвалась та сплатила реєстраційний внесок, що підтверджується відповідною квитанцією (том 1,а.с. 31).

12 січня 2012 року філією 10 ПП «Нива- В.Ш.» проведено аукціон з реалізації рухомого майна, а саме: автомобіля марки «Honda», модель «CR -V», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_1.

Аукціон відбувся за участю 5-ти осіб: ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_3 та ОСОБА_13 Переможцем аукціону став ОСОБА_12, який запропонував 205 000,00 гривень. Після проведення аукціону, переможець аукціону ОСОБА_12 відмовився оплатити лот та підписати протокол.

Оскільки двоє з учасників аукціону - ОСОБА_3 та ОСОБА_13, залишились, торги було поновлено. Згідно протоколу №101145/13/1 від 12 січня 2012 року щодо проведення аукціону з реалізації майна, що належить ОСОБА_2, переможцем аукціону став ОСОБА_3, який придбав автомобіль марки «Honda», модель «CR -V», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, за ціною 136 000 гривень (том.2, а с.102-103).

Відповідно платіжного доручення від 15 березня 2012 року на рахунок ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві перераховано на користь ПАТ «Альфа-Банк» суму в розмірі 103 000 гривень, в якості погашення заборгованість за кредитним договором № 490056387 від 30 січня 2008 року.

20 січня 2012 року державним виконавцем органу державного виконавчої служби Дніпровського управління юстиції у м. Києві Алієвою С.С. винесено постанову про зняття з розшуку майна боржника постанову про звільнення майна боржника з-під арешту та направлено на адресу ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа Банк».

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про примусовому виконанні від 05.04.2012 року повернуто виконавчий документ стягувачеві. Звернуто стягнення на спірний автомобіль, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 За рахунок реалізації автомобіля задоволено вимоги ПАТ «Альфа Банк» у розмірі 103 112,40 грн. (т.2 а.с.127).

Апелянт посилається на те, майно, яке було реалізовано на аукціоні має статус «заставленого», тому при його реалізації необхідно було керуватися Положенням «По порядок проведення аукціонів (прилюдних торгів) з реалізації заставленого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року № 1448.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково застосував положення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.

Проте, з такими доводами апеляційної скарги погодитися не можна, виходячи з наступного.

Пунктом 4.11 Порядку реалізації арештованого майна визначено, що переможець аукціону, який відмовився від підписання протоколу аукціону, позбавляється права на подальшу участь у цьому аукціоні. При цьому, за умови достатньої кількості покупців за даним лотом торги відновлюються.

Відповідно до ч.1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV, в редакції, діючій на момент реалізації майна, реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5, а також Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року N 42/5.

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (статті 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).

Разом із тим, аналіз положень цього Закону та Інструкції N 74/5 від 15 грудня 1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення аукціонів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна, як його продаж на аукціоні, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (стаття 62 Закону та пункти 5.11, 5.12 Інструкції N 74/5).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції N 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Правила ж проведення аукціонів визначаються Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року N 42/5.

Цей Порядок регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 Закону України «Про виконавче провадження». Порядком визначаються дії організаторів до проведення аукціону, порядок його проведення, порядок переоцінки майна, розрахунків за придбане на аукціоні майно та оформлення кінцевих результатів торгів.

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на аукціоні, яка полягає в продажу майна боржника, на яке звернено стягнення, та переході права власності до покупця - переможця аукціону, слід зазначити, що має місце правочин, який може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме: Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року N 42/5.

Така правова позиція викладене у Поставні Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі № 6-140 цс12.

Відповідно до п.4.8 Порядку реалізації арештованого майна, під час аукціону ведеться протокол, який підписується в тому числі переможцем аукціону. Керівник організації, яка проводила аукціон зазначає у протоколі відповідні суми й номери рахунків, на які переможцю потрібно внести кошти за придбане майно, та затверджує протокол у день проведення аукціону. Копії затвердженого протоколу видаються переможцю аукціону, а також державному виконавцеві в триденний строк з дня проведення аукціону. Згідно п. 4.9 вказаного Порядку після повного розрахунку за придбане майно на підставі протоколу державний виконавець складає акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що 12 січня 2012 року аукціон з реалізації арештованого автомобіля, який належав ОСОБА_2 та перебував у заставі, проведений з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» у відповідності з процедурою, що визначена Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999 року.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається; доводи апеляційної скарги правильність висновку суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст..ст.303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: