Ухвала суду № 45706212, 23.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 760/20753/14-ц Головуючий в І інстанції: Бобровник О.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/7442/2015 Доповідач: Слободянюк С.В

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Корчевного Г.В., Крижанівської Г.В.,

при секретарі - Кутц А.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія» «Київміськбуд» на рішення Солом*янського районного суду м. Києва від 05 березня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Міськінвестжитлобуд», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія» «Київміськбуд» про визнання майнових прав, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дочірнього підприємства (далі ДП) «Міськінвестжитлобуд», третя особа: Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Холдингова компанія «Київміськбуд» - про визнання майнових прав. Позивач просив суд визнати майнові права на частину житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщенням соціально-побутового призначення та паркінгом на земельній ділянці, розташованій за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Солом*янського районного суду м. Києва від 05 березня 2015 року позов задоволено (а.с.78-82).

Визнано за ОСОБА_1, як за новим кредитором замість первісного кредитора ДП «Міськінвестжитлобуд» у зобов*язаннях, що виникли з договору між ДП «Міськінвестжитлобуд» і АТ ХК «Київміськбуд» від 11 вересня 2006 р. № 6 (в редакції додаткового договору від 05 липня 2007 року), майнові права на наступну частину житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення та паркінгом на земельній ділянці, розташованій за адресою АДРЕСА_1 (будівельна адреса):

1) 3-кімнатна квартира № 19 загальною площею 109,15 кв. м. на 5 поверсі;

2) 1-кімнатна квартира № 21 загальною площею 57,90 кв. м. на 5 поверсі;

3) 3-кімнатна квартира № 25 загальною площею 109,15 кв. м. на 6 поверсі;

4) вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 893,37 кв. м.;

5) машиномісця в підземному паркінгу а кількості 9 (дев*яти) машиномісць за нумерацією з 1 по 9 м/м включно.

Стягнуто з ДП «Міськінвестжитлобуд» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3654 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» подали апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового - про відмову у позові.

ДП «Міськінвестжитлобуд» свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи належним чином підприємство повідомлено, про що свідчить зворотне поштове відправлення від 18 травня 2015 року.

В судовому засіданні представник ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» - Єфімова Т.В. апеляційну скаргу підтримала, ОСОБА_1 - скаргу не визнав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 11 вересня 2006 року між ДП «Міськінвестжитлобуд» та акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» було укладено договір № 6, згідно якого сторони домовились направляти свої сили на реалізацію проекту, пов*язаного з будівництвом на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 житлового будинку, введення його в експлуатацію та передачею об*єктів інвестування в цьому об*єкті у власність юридичним та фізичним особам (а.с.21).

22 січня 2007 року між ДП «Міськінвестжитлобуд» (Цедент) та ОСОБА_1 (Цесіонарій) було укладено договір, згідно з яким Цедент здійснює відступлення права вимоги, а Цесіонарій приймає належне Цеденту право вимоги виконання зобов'язання Боржника перед Цедентом (а.с.6).

Згідно з п. 1.4 даного договору невиконані зобов'язання Боржника (АТХК «Київміськбуд») перед Цедентом (ДП «Міськінвестжитлобуд») - станом на день підписання цього договору повністю невиконані зобов*язання акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» перед ДП «Міськінвестжитлобуд», що випливають з інвестиційного договору, укладеного 11 вересня 2006 року між Цедентом і Боржником, стосовно передачі частини площ у житловому будинку на земельній ділянці, що знаходиться на АДРЕСА_1,

Договір відступлення права вимоги посвідчено 22 січня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.

Згідно з договором від 22 січня 2007 року ДП «Міськінвестжитлобуд», як первісний кредитор, відступило ОСОБА_1, як новому кредитору, повністю невиконані зобов*язання акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» перед ДП «Міськінвестжитлобуд», що виникли з інвестиційного договору від 11 вересня 2006 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 07 лютого 2007 року ДП «Міськінвестжитлобуд» повідомило боржника за інвестиційним договором від 11 вересня 2006 року акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» про відступлення права вимоги за договором від 22 січня 2007 року, згідно з яким новим кредитором за договором від 11 вересня 2006 року став ОСОБА_1 (а.с.9).

19 лютого 2007 року складено Акт приймання-передавання майнових прав, за яким відповідач передав, а позивач прийняв майнові права, які відступлені відповідачем на користь позивачу згідно з умовами договору, посвідченому приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. 22 січня 2007 року (а.с.8).

Будь-яких заперечень, як передбачено ст. 518 ЦК України, проти вимог нового кредитора боржник акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київсміськбуд» не висувало і таких обставин судом встановлено не було.

05 липня 2010 року між ДП «Міськінвестжитлобуд», ОСОБА_1 з однієї сторони та акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» було укладено додатковий договір до договору № 6 від 11 вересня 2006 року (а.с.26-33).

За даним договором сторони договору підтвердили та визнали право позивача на отримання від акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» виконання вимог та зобов*язань згідно договору № 6 від 11 вересня 2006 року.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що умовами цього договору (п.5.2) встановлено, що відповідач отримує майнові права після введення об*єкту в експлуатацію право власності на частину житлового будинку за умови підписання акту прийму-передачі.

Проте, п.5 даного цього ж договору зазначено, що обмеження зазначеного пункту (до пункту 5 входить підпункт 2) не поширюються на відносини між стороною 1 (ДП «Міськінвестжитлобуд») та Цесіонарієм (ОСОБА_1) стосовного майнових прав.

Листом від 17 вересня 2014 року ДП «Міськінвестжитлобуд» повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідач прийняв рішення не визнавати перехід майнових прав первісного кредитора до нового з тих підстав, що договір від 22 січня 2007 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., робоче місце якого розташовано за адресою вул. Пирогова, 2 (у Шевченківському районі м. Києва).

В даному листі зазначено, що відступлене право вимоги стосується об'єкту нерухомості, який знаходиться у Солом*янському районі м. Києва, то ДП «Міськінвестжитлобуд» вважає, що нотаріус не мав права посвідчувати згаданий договір відступлення майнових прав від 22 січня 2007 року (а.с.10).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що провадження в даній справі підлягає закриттю відповідно до положення ст. 205 ЦПК України, оскільки, як вважає апелянт, набрало законної сили рішення, предметом спору були ті ж самі обставини, спір розглядався між тим ж сторонами. Іншим рішенням досліджувалось обставини невизнання ДП «Міськінвестжитлобуд» договору відступлення права вимоги, з тих підстав, що цей договір посвідчено приватним нотаріусом з порушення процедури вчинення нотаріальних дій.

Проте, такі доводи скарги не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки договір щодо відступлення права вимоги судовим рішенням не скасовувався і недійсним не визнався.

Матеріали справи містять рішення суду Шевченківського району м.Києва від 05 грудня 2014 року (справа № 761/28218/14-ц), яким задоволено позов ОСОБА_1 до ДП «Міськінвестжитлобуд», третя особа: акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання новим кредитором у зобов*язанні. Даним чинним рішення ОСОБА_1 визнано новим кредитором замість первісного ДП «Міськінвестжитлобуд» за договором № 6 від 11 вересня 2006 року (в редакції додаткового договору від 05 липня 2010 року) (а.с.72-74).

Суд першої інстанції правильно зазначав, що позивач набув статусу нового кредитора у зобов*язаннях.

Згідно з п. 2.6. договору від 11 вересня 2006 р. № 6 (в редакції додаткового договору від 05 липня 2010 р.), акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (боржник) зобов*язався передати ДП «Міськінвестжитлобуд» (первісному кредитору) майнові права після введення в експлуатацію житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (будівельна адреса) та підписання Акту прийому передачі виконаних робіт та послуг, право власності на наступну частину цього житлового будинку:

1) 3-кімнатну квартиру № 19 загальною площею 109,15 кв. м. на 5 поверсі;

2) 1-кімнатну квартиру № 21 загальною площею 57,90 кв. м. на 5 поверсі;

3) 3-кімнатну квартиру № 25 загальною площею 109,15 кв. м. на 6 поверсі;

4) вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 893, 37 кв. м.;

5) машиномісця в підземному паркінгу в кількості дев'яти машиномісць за нумерацією з 1 по 9 машиномісце включно.

З матеріалів справи вбачається, що новозбудований житловий будинок на АДРЕСА_1 (будівельна адреса), у складі якого знаходиться нерухоме майно, стосовно якого існує спір про майнові права, прийнятий до експлуатації 20 грудня 2013 р., про що свідчить Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об*єкта серія ІУ № 165133590051, який виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Вказана обставина підтверджується листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-30-16/905 від 29 січня 2015 року(а.с.70), що сторонами не оспорюється.

У правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у рішенні від 21 листопада 2014 року у справі № 6-129цс14, зазначено:

«Майном як особливим об*єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки ( частина перша статті 190 ЦК України).

Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об*ктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому».

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов*зання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач правомірно набув право власності на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги правильність висновку суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія» «Київміськбуд» відхилити.

Рішення Солом*янського районного суду м. Києва від 05 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: