Постанова № 45702964, 26.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 р. Справа № 804/6699/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької центральної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №35» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2015 р. Криворізька центральна обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №35» (надалі відповідач) з позовними вимогами про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків у загальному розмірі 2425523,51 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у вказаному розмірі, який виник внаслідок несплати в установлені законом строки сум грошового зобовязання з податку на додану вартість.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження та заперечення проти позову.

Відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Проаналізувавши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №35» зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом криворізької міської ради Дніпропетровської області 12.10.2000 р. та перебуває на обліку в Криворізькій центральній обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків та інших обовязкових платежів з 24.01.1994 р.

Відповідач має заборгованість перед бюджетом в сумі 2425523,51 грн., що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Статтею 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України).

При несплаті зобовязання у встановлений строк виникає податковий борг, відповідно до 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 14.1.162. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача з податку на додану вартість на загальну суму 2425523,51 грн., в т.ч. податкові зобовязання 1767740,00 грн., штрафні санкції 343881,50 грн., пеня 313902,01 грн., виникла 22.07.2014 р. внаслідок не сплати податкових зобов'язань визначених:

-уточнюючим розрахунком податкових зобовязань з податку на додану вартість від 22.07.2014 р. №9042304558; уточнюючим розрахунком податкових зобовязань з податку на додану вартість від 25.07.2014 р. №9042869652; податковими деклараціями з податку на додану вартість від 17.07.2014 р. №9040998499; від 20.08.2014 р. №9048359334; від 19.09.2014 р. №9053950048; від 20.10.2014 р. №9060568300; від 20.11.2014 р. №9067676658; від 22.12.2014 р. №9073941819; від 21.02.2015 р. №9020249743; від 20.03.2015 р. №9044800414; від 20.04.2015 р. №9073769176 на загальну суму 1767740,00 грн.;

-податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2014 р. №0000472301, винесеного на підставі Акту камеральної перевірки з питання дотримання строків сплати податкового зобовязання з ПДВ від 18.06.2012 р. №784/220/20247412, яким встановлено порушення абз.1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачені самостійно визначені грошові зобовязання з ПДВ, відповідальність за що передбачена п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України на суму у розмірі 343881,50 грн.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

Згідно пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

На виконання вказаної норми податковим органом в автоматичному режимі було здійснено нарахування пені з податку на додану вартість у розмірі 313902,01 грн.

Отже, сума заборгованості відповідача, яка заявлена до стягнення податковим органом, всього складає 2425523,51 грн., яка добровільно підприємством не сплачена.

Згідно ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв до 01.01.2011 р.) податковим органом сформовані податкові вимоги від 08.11.2002 р. №1/114, від 20.12.2002 р. №2/341, які отримані відповідачем 10.11.2002 р., та 21.12.2002 р. відповідно, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно заперечень проти адміністративного позову, відповідач вказує, що йому не направлялися вимоги про сплату боргу за період 2014 р. і станом на 22.07.2014 р., а борг за вимогами у 2002 р. є погашеним, а отже податковий орган не може звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості без попереднього винесення податкової вимоги. Зазначені у позові зобовязання сплачені платником у повному обсязі, про що надані відповідні платіжні доручення.

Відносно вказаних тверджень відповідача, суд зазначає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий борг підприємства з податку на додану вартість виник у 2002 р., який не переривався. У звязку з чим були сформовані податкові вимоги від 08.11.2002 р. №1/114, від 20.12.2002 р. №2/341.

У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового борту змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, направлення податкових вимог на новостворений податковий борг чинним законодавством не передбачено.

Згідно п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Надані відповідачем платіжні доручення відображені у розрахунку суми податкового боргу, наданого податковим органом, тобто сплачені суми відображені у картці особового рахунку підприємства.

Оскільки податковий борг підприємства з податку на додану вартість виник у 2002 р., платіжними дорученнями 2014-2015 рр. погашалися борги минулих років у порядку п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи відповідача наявність податкового боргу не спростовують.

Відповідно до ч.1. ст. 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 зазначеної статті).

Відповідно до положень ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, натомість відповідачем наявність податкового боргу не спростована.

Суд не конкретизує, з яких саме рахунків кошти підлягають стягненню з метою недопущення звуження прав позивача при виконанні рішення суду.

Контролюючі органи мають лише відомості стосовно тих рахунків, які взяті ними на облік, та не можуть гарантувати повноту та достовірність відомостей про банківські рахунки платників податків, тому що такі дані сформовані на підставі повідомлень про відкриття рахунків в установах банків самих платників податків та/або повідомлень установ банків, що надходили до податкових органів згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької центральної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №35» про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №35» (код за ЄДРПОУ 20247412) на користь бюджету податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 2425523,51 грн. (два мільйони чотириста двадцять пять тисяч пятсот двадцять три грн., 51 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26.06.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_2