Ухвала суду № 45597928, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/60197/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів:Донця О.Є., Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № П/811/1034/14 за позовом державного підприємства "Одеська залізниця" до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування рішення - повідомлення та вимоги про сплату боргу,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року державне підприємство «Одеська залізниця» звернулось в суд з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило скасувати рішення Знам'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 31.03.2014 р. № 0002471700 в сумі збільшення податкового зобов'язання у розмірі 35 918,28 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 959,15 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2014 р. № Ю-11 на суму 35 918,28 грн. грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 959,15 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку відокремленого структурного підрозділу Знам'янського будівельно-монтажного потягу № 704 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці, за результатами якої складено акт від 31.03.2014 р. № 102/22/01097220, яким встановлено що підрозділом не нараховувався єдиний соціальний внесок на вартість безоплатно наданих квитків на проїзд залізничним транспортом, чим порушено п. 1 ч. 1 та ч. 7 ст. 7, п.п.5, 7 ст. 8 Закону України № 2464-УІ від 08.07.2010 р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». На підставі цього, відповідачем було винесено оскаржуване рішення від 31.03.2014 р. № 0002471700 про донарахування позивачу 35 918,28 грн. єдиного внеску та застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 50 % - в сумі 17 959,15 грн.. Також, відповідачем виставлено вимогу № Ю-11 від 31.03.2014 року. Позивач вважав висновки відповідача протиправними, а рішення такими, що винесені з грубим порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на його думку, квитки з правом безкоштовного проїзду надаються всім працівникам, а також пенсіонерам, незалежно від виконаних трудових функцій та досягнутих успіхів, це є соціальною гарантією та не включається до собівартості перевезень, та не є заробітною платою.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року , позов задоволено. Скасовано рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 31 березня 2014 року № 0002471700. Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 31 березня 2014 року № Ю-11.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Знам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог державного підприємства «Одеська залізниця», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Знам'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області було проведено виїзну документальну перевірку відокремленого структурного підрозділу Знам'янського будівельно-монтажного потягу № 704 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 31.03.2014 № 102/22/01097220.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 7 ст. 7, п. п. 5, 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок невірного обрахування єдиного внеску, а саме не включення до заробітної плати вартості безоплатно наданих проїзних квитків працівникам, членам їх сімей, що призвело до заниження єдиного внеску в сумі 35 918,28 грн., в тому числі по періодах: 2011 - 21 399,61 грн. та 2012 - 14 518,67 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 0002471700 від 31 березня 2014 року на загальну суму 53 877,43 грн. та вимога про сплату боргу від 31 березня 2014 року Ю-11.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про залізничний транспорт» працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 160 Про реалізацію частини другої та третьої статті 16 Закону України «Про залізничний транспорт» установлено, що порядок та умови надання працівникам залізничного транспорту загального користування та членам їх сімей (утриманцям) права на безоплатний проїзд залізничним транспортом затверджуються Міністерством транспорту за погодженням з Міністерством фінансів. Витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат підприємств. При цьому у колективному договорі позивача передбачено надання працівникам квитків на безкоштовний проїзд.

Також суди дійшли вірного висновку про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення п. 2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, оскільки ця Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 164.2.1, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих витрат на оплату праці.

Відповідно до пп. 138.8.2 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Пунктом 142.1 статті142 Податкового кодексу України встановлено, що до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Виходячи з наведеного, основою для нарахування єдиного внеску є заробітна плата платника податку, до складу якої не входять пільги працівникам, гарантовані Законом України «Про залізничний транспорт».

Отже, рішення судів про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження, викладені у касаційній скарзі, зазначений висновок суду не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № П/811/1034/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: