Ухвала суду № 45588660, 11.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/769/15

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

11 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство"Красилівський агрегатний завод" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" до Хмельницької обласної державної адміністрації, третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації, за участю прокуратури Хмельницької області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

16.03.2015 року позивач - Державне підприємство "Красилівський агрегатний завод" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації, третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації, за участю прокуратури Хмельницької області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 06.04.2015 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, в свою чергу представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на розгляд до Хмельницької облдержадміністрації Департаменту екології та природних ресурсів надійшло звернення від державного підприємства Красилівський агрегатний завод про необхідність збільшення території власної бази орієнтовною площею 0,100 га.

В зверненні заявником було зазначено, що дана земельна ділянка необхідна йому для розміщення тимчасових споруд, проживання і відпочинку обслуговування персоналу.

Розглянувши дану заяву, вивчивши усі матеріали подані до неї, листом №05/3827 від 30.09.2014 Департамент повідомив заявника та Хмельницьку облдержадміністрацію, що підстави для надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0.1000 га, з метою подальшої передачі в користування на умовах оренди відсутні, тобто заявнику було відмовлено у задоволені звернення.

Позивач, вважаючи вказану відмову протиправною звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Земельного Кодексу України, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з матеріалами справи, земельна ділянка, щодо якої позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), знаходиться поблизу с. Рудківці на березі р. Дністер на яких встановлено прибережну захисну смугу 100 метрів.

Стаття 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування обєктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Тобто, вказаною статтею зазначеною, що землі водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Статтею 61 ЗК України встановлено обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Так, згідно з ч.1 вказаної статті прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Ч.2 ст. 61 ЗК України передбачено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Статтею 123 ЗК України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Згідно ч. 1 вказаної статті, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Ч. 2 ст. 123 ЗК України зазначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно ч.3 вказаної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, враховуючи зазначене, законом встановлено обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, зокрема і для будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Згідно з матеріалів справи, у зверненні заявником було чітко зазначено, що дана земельна ділянка необхідна йому для розміщення тимчасових споруд для проживання і відпочинку обслуговування персоналу.

Отже, Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою діяв правомірно, оскільки розміщення тимчасових споруд для проживання і відпочинку обслуговування персоналу на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок прямо заборонено пунктом г) ч.2 ст. 61 ЗК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність відмови Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації у наданні Державному підприємству "Красилівський агрегатний завод" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), знаходиться поблизу с. Рудківці на березі р. Дністер.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, у задоволенні яких обґрунтовано відмовив суд першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у звязку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державне підприємство"Красилівський агрегатний завод" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

ОСОБА_5