Ухвала суду № 45550038, 18.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2552/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Торгінвестгруп» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Торгінвестгруп» (надалі за текстом - «ПП «Торгінвестгруп») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222202 від 29 січня 2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 3 392 313 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС в м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Солом'янському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.12.2014 року по 18.12.2014 року посадовцями ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Торгінвестгруп» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РЕАЛАГРО-ЦЕНТР» за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 6907/26-58-22-02-17/35347488 від 25.12.2014 року.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 713 864 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до умов договору поставки № 22/11-13 від 22.11.2013 року та додаткових угод до нього ТОВ «РЕАЛАГРО-ЦЕНТР» зобов'язалось передати у власність ПП «Торгінвестгруп» соняшникову олію, а позивач - прийняти і оплатити товар.

На підставі названого договору були складені видаткові та податкові накладні на загальну суму 16 858 059 грн., у т.ч. 2 809 677 грн. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості товару ПДВ включив до податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1790/26-59-22-05/3866742 від 07.08.2014 р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» основними постачальниками ТОВ «РЕАЛАГРО-ЦЕНТР» сировини для виготовлення олії є ПСП «Старосільське» та ФГ «Куценко».

Водночас, за ПСП «Старосільське» обліковується земельна ділянка площею 15,95 га.

Крім того, назване підприємство не надало жодного пояснення та документального підтвердження щодо вирощеної ним та реалізованої сільськогосподарської продукції.

За даними акту документальної позапланової виїзної перевірки № 77/04-83-22-02/34031293 від 09.07.2014 р., складеного Криворізькою північною ОДПІ, посадові особи ФГ «Куценко» неправомірно використали спеціальний режим оподаткування.

Також, відповідно до висновків цього ж акту, ФГ «Куценко» не мало технічних можливостей для вирощування значної кількості сільськогосподарської продукції.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що перевірками не підтверджується факт придбання ТОВ «РЕАЛАГРО-ЦЕНТР» сировини у ПСП «Старосільське» та ФГ «Куценко» та подальшої реалізації олії ПП «Торгінвестгруп», а відтак і про завищення позивачем податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222202 від 29 січня 2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 3 392 313 грн., у тому числі 2 713 864 грн. за основним платежем та 678 466 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між ПП «Торгінвестгруп» та ТОВ «РЕАЛАГРО-ЦЕНТР».

Судова колегія знаходить наведений висновок обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем було надано копії: договору поставки № 22/11-13 від 22.11.2013 р.; додаткових угод до нього № 9 від 08.03.2014 р., № 10 від 10.03.2014 р., № 11 від 11.03.2014 р., № 12 від 18.03.2014 р., № 13 від 19.03.2014 р.; актів приймання-передачі № 1 від 08.03.2014 р., № 2 від 09.03.2014 р, № 3 від 10.03.2014 р., № 4 від 11.03.2014 р., № 5 від 12.03.2014 р., № 6 від 13.03.2014 р., № 7 від 14.03.2014 р., № 8 від 15.03.2014 р., № 9 від 18.03.2014 р., № 10 від 19.03.2014 р., № 11 від 20.03.2014 р., № 12 від 21.03.2014 р.; видаткових накладних № РН-0000055 від 08.03.2014 р., № РН-0000058 від 09.03.2014 р., № РН-0000059 від 10.03.2014 р., № РН-0000060 від 11.03.2014 р., № РН-0000063 від 12.03.2014 р., № РН-0000068 від 13.03.2014 р., № РН-0000069 від 14.03.2014 р., № РН-0000075 від 18.03.2014 р., № РН-0000076 від 19.03.2014 р., податкових накладних № 1 від 08.03.2014 р., № 2 від 09.03.2014 р, № 3 від 10.03.2014 р., № 4 від 11.03.2014 р., № 5 від 12.03.2014 р., № 6 від 13.03.2014 р., № 7 від 14.03.2014 р., № 9 від 18.03.2014 р., № 10 від 19.03.2014 р.; товарно-транспортних накладних; актів виконаних робіт, декларацій виробника, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ПП «Торгінвестгруп» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «РЕАЛАГРО-ЦЕНТР».

Посилання відповідача на акти перевірок ПСП «Старосільське» та ФГ «Куценко» обґрунтовано не взято судом до уваги.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «РЕАЛАГРО-ЦЕНТР».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 23 червня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.