Постанова № 45549718, 23.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 року

справа № 808/9397/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило скасувати податкові повідомлення – рішення: №0000232200 від 01.06.2013р, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 7408111,58 грн., у т.ч. за основним платежем – 6290030,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1118080,64 грн.; №0000242200 від 01.06.2013р, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 7895058,75 грн., у т.ч. за основним платежем – 6316047,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1579011,75 грн.; №0000252200 від 03.06.2013р, яким визначено суму завищення від’ємного значення податку на додану вартість – 37654,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на допущенні порушення податкового органу процедури проведення перевірки та безпідставність висновків податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції,.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

Перевірка розпочата з 11.02.2013 року тривалістю 20 робочих днів. Термін перевірки подовжувався на 5 робочих днів, починаючи з 15.03.2013, згідно наказу №118 від 14.03.2013.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт №280/1/2200/37221276 від 22.04.2013, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.6 ст.44, ст..134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6290031,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, ст..200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 6316047,00 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 37654,00 грн.; п.п.163.1.1, п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1, п.п.1681.2 п.168.1 ст.168, п.п.164.2.17 «е» п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України – не утримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 82505,06 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0000232200 від 01.06.2013р, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 7408111,58 грн., у т.ч. за основним платежем – 6290030,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1118080,64 грн.; №0000242200 від 01.06.2013р, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 7895058,75 грн., у т.ч. за основним платежем – 6316047,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1579011,75 грн.; №0002101700 від 01.06.2013р, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: донараховані суми по податку з доходів найманих працівників – 103541,32 грн., у т. ч. за основним платежем 82505,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 21136,26 грн.; №0000252200 від 03.06.2013р, яким визначено суму завищення від’ємного значення податку на додану вартість – 37654,00 грн..

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 №0002101700 скасоване в частині зайво нарахованого податку на доходи фізичних осіб за використання особистих автомобілів в службових цілях у розмірі 79062,86 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 18714,49 грн..

ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0003751700 від 12.09.2013р за платежем донараховані суми по податку з доходів найманих працівників 5863,97 грн., у т.ч. за основним платежем 3442,20 грн., за штрафними санкціями 2421,77 грн. Інші податкові повідомлення рішення були залишені без змін.

Підставою донарахування сум податку на прибуток у розмірі 6290030,94 грн. та податку на додану вартість у розмірі 6316047,00 грн., відповідач в акті планової документальної перевірки №280/1/2200/37221276 від 22.04.2013 р. зазначив відсутність у позивача первинних документів та документів податкового і бухгалтерського обліку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції при дослідженні письмових матеріалів справи встановив недоведеність висновків податкового органу щодо ненадання до перевірки первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій у перевіярємий період та відхилив, як доказ акт №1/16-3/37221276 від 18.03.2013р. про відмову позивача від надання документів до перевірки, що стало підставою для донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість, з огляду на те, що останній було складено наприкінці перевірки, а не в день відмови позивача в наданні документів, крім того у ході планової документальної перевірки співробітниками ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя здійснено позапланову документальну перевірку з питань дотримання ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «СМТ «Аянта-2011» за вересень 2012р., ТОВ «Нолас-Нолас», ПП «Нокс-ЖС», ДП «Авіком Рівне» за листопад 2012 р., за результатами якої порушень не встановлено та складено довідку №245/22/37221276 від 12.04.2013р.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність доводів відповідача щодо відмови підприємства в наданні документів до перевірки та, як наслідок необґрунтованими підстави донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість.

До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином згідно вказаної норми не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Акт №1/16-3/37221276 від 18.03.2013р. підтверджує відмову позивача у наданні до перевірки документів, а саме: бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які мають об’єктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з продажу товарів, робіт, послуг покупцям та замовникам; журнали-ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам 10 «Основні засоби», 20 «Виробничі запаси, 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 70 «Дохід від реалізації», 71 «інший операційний дохід», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «інші витрати операційної діяльності» та первинні документи до них; зворотньо-сальдові відомості руху товарних запасів, податкові накладні та первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, робіт, послуг та підтверджують суми заявлених податкових зобов’язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ.

Крім того зазначених документів не було надано як під час перевірки так і на час судового розгляду справи що є підставою для донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» зазначених правил встановлено, що товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обов’язковому порядку передається вантажоодержувачу.

Враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон пов’язує виникнення права платника податку на включення вартості придбаного товару до складу валових витрат, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відсутність у позивача документів на підтвердження транспортування товару та довіреностей та інших документів, які підтверджують транспортування товару їх прийняття та зберігання, здійснення розрахунків з контрагентом спростовують факт передачі товару.

Зазначені обставини свідчать про безпідставність формування податкового кредиту за вказаними операціями.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Зазначене свідчить про те, що відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року – скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт» залишити без задоволення.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 25 червня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський