Рішення № 4544402, 03.09.2009, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

3 вересня 2009 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді: Буцяка З.І.

суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.,

при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.

за участю ОСОБА_1; представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2; представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на заочне рішення Здолбунівського районного суду від 24 лютого 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1; про визнання біржового договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним,

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Здолбунівського районного суду від 24 лютого 2009 року позов задоволено: біржову угоду купівлі-продажу будинковолодіння АДРЕСА_1, укладену 13 травня 1998 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та зареєстровану Рівненською товарною біржею, визнано недійсною.

Не погодившись із законністю і обґрунтованістю рішення, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 та особисто ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, де покликалися на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи,; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав установленими,; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На обґрунтування апеляційних скарг указували, що вони не повідомлялись належним чином про час і місце розгляду справи, а оголошення в газеті, на їхню думку, не свідчить про достовірність такого повідомлення. Вважали, що ОСОБА_4 при розгляді справи не доведено своєї вимоги про визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу житлового будинку.

Крім того, посилалися про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Просили скасувати заочне рішення Здолбунівського районного суду від 24 лютого 2009 року і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 в позові.

У поданих запереченнях ОСОБА_4, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила апеляційні скарги залишити без задоволення.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу довірителя, вважаючи також обґрунтованою скаргу ОСОБА_1.

ОСОБА_1, підтримавши свою апеляційну скаргу, послався на підставність апеляційної скарги ОСОБА_3.

Справа №22-1000-09 Головуючий у суді 1 інстанції: Мішура В.С.

Категорія: 19.20 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.

Представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу свого довірителя і висловився про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3.

ОСОБА_4, бувши повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась; про причини своєї відсутності не повідомила.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з такого.

Задовольняючи позов і визнаючи біржову угоду купівлі-продажу житлового будинку недійсною, суд першої інстанції виходив із необґрунтованих заперечень позивача

проти підписання нею оспорюваної біржової угоди та із того, що іншого житла у неї немає, що виключає його добровільне відчуження.

Між тим, з такими висновками районного суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з такого.

З тексту біржової угоди купівлі-продажу (а.с. 17-17, зворот) вбачається, що 13 травня 1998 року ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купив житловий будинок АДРЕСА_1. Зазначена угода тоді ж зареєстрована Рівненською товарною біржею. Вказана угода нотаріально не посвідчувалась.

Згідно із ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Приходячи до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що під підставами позову, які відповідно до ст. 31 ЦПК України вправі змінити лише ОСОБА_4, слід розуміти згідно із ст. 119 цього Кодексу обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

За змістом позовної заяви ОСОБА_4, оспорювана угода купівлі-продажу нерухомості укладена і зареєстрована лише Рівненською товарною біржею.

Таким чином, відсутність при обґрунтуванні позовних вимог посилань на відповідні норми матеріального права, за наявності повно і правильно встановлених фактичних обставин у справі, дозволяє апеляційному суду застосувати до спірних правовідносин положення ст. 227 ЦК УРСР щодо недійсності біржової угоди з підстав відсутності нотаріального посвідчення угоди.

Відсутність у ОСОБА_4 наміру відчужувати 13 травня 1998 року житловий будинок АДРЕСА_1 відповідач не заперечив. Натомість, достовірність її доводів ґрунтується також на відсутності іншого житла в її користуванні.

Об'єктивно узгоджуються із доводами позивача про те, що вона не мала наміру на добровільне виселення, пояснення в засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1. Так, останній пояснив, що 15 грудня 2000 року він придбав у ОСОБА_3 спірний житловий будинок. Підтвердив, що ані він, ані ОСОБА_3 не ставили перед ОСОБА_4 вимоги про її виселення із спірного будинку.

Наведені обставини в їх сукупності переконливо свідчать про підставність пояснень позивача щодо моменту, коли дізналась про порушення її права в жовтні 2005 року. Оскільки вона звернулась до суду із цим позовом у межах трьох років з часу, коли їй стало відомо про цей факт, а саме в грудні 2007 року, тому строк позовної давності нею не є пропущеним.

 Враховуючи те, що місцевим судом фактичні обставини справи з'ясовані повно і правильно, однак норми матеріального права застосовані неправильно, оскаржуване рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

На підставі ч. 1 ст. 227, ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Здолбунівського районного суду від 24 лютого 2009 року - скасувати повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсною біржову угоду купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, що укладена 13 травня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і зареєстрована Рівненською товарною біржею за №784\98.

Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави 51 гривню судового збору (ЄДРПОУ: 22586331, банк одержувача: ГУДКУ в Рівненській області, МФО: 833017, р\р 31414537700002, код платежу - 22090100) та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (одержувач: державний бюджет м. Рівного; ЄДРПОУ: 22586331; банк одержувача: ГУДКУ в Рівненській області; МФО: 833017; р\р 31219259700002; призначення платежу - код платежу 22050000, - ІТЗ для апеляційного суду Рівненської області).

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: