Ухвала суду № 4540998, 14.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

14 липня 2009 р. Справа №41/336а

к/с № К-14198/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 31.03.2008 року

та постановуГосподарського суду Донецької області від 28.11.2006 року

по справі №41/336а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове торгове підприємство Фірма «Заря»

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислове торгове підприємство Фірма «Заря» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.09.2006 року №13178/10/23-313, №131179/10/23-313 та №13180/10/23-313.

Постановою Господарського суду Донецької області від 28.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2008 року, у даній справі позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення пп. 7.4.1 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартсіть» та пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.03.2006 року, за результатми якої складено акт №1729/23-3/19388188 від 21.08.2006 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 04.09.2006 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002282340/0 13178/10/23-313, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 62027,00 грн. та застосувано штрафні санкції у сумі 31013,50 грн.;

№ 0002292340/0 13179/10/23-313, яким позивачу зменшене від'ємне значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2003 року на суму 408,00 грн. та застосувано штрафні санкції у сумі 204 грн.;

№ 0002272340/0 13180/10/23-313, яким позивачу донараховане податкве зобов'язання з податку на прибуток у сумі 80189,00 грн. та застосувано штрафні санкції у сумі 40094,50 грн.

Підставою для донарахування податкових зобов'язань став висновок контролюючого органу про порушення підприємством пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.2.1 п.5.2 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що повязано з обставинами списання позивачем яєць курячих та тари під яйця курячі.

Судами встановлено, що придбані 10.01.2006 року відповідно до договору купівлі-продажу №30/12 від 30.12.2004 року яйця курячі були списані позивачем.

В підтвердження своїх доводів відповідач вказує на те, що позивач при списанні не відобразив вартість списаних яєць у графі 4 таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року, не збільшив приріст балансової вартості запасів на цю суму та, відповідно, не включив її до складу валового доходу у цьому податковому періоді. Позивач при списанні також не здійснив коригування податкового кредиту в лютому 2006 року на суму ПДВ у розмірі 1341 грн. в ціні списаних яєць, чим порушив вимоги пп.5.2.1 п.5.2 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.5 .2.1 п. 5.2 ст. 5 згаданого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі ввдрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку має вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

При цьому, вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається, а вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у тому випадку, коли придбання запасів і їх списання у зв'язку з використанням не у господарській діяльності відбувається в межах одного податкового періоду, вартість таких запасів згідно з положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягає включенню до складу валових витрат, і, відповідно, такі запаси не беруть участі у податковому обліку приросту (убутку).

Крім того, у ході проведення судово-економічної експертизи у справі було встановлено, що позивачем допущені порушення у одному і тому ж податковому періоді, а тому вони є взаємокомпенсуючими та в цілому не змінюють суму обєкту оподаткування підприємства за І квартал 2006 року.

Відтак, в цій частині висновки відповідача правильно визнані судами попередніх інстанцій необгрунтованими.

Вирішуючи питання про те, чи мало місце порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів відзначає наступне.

Як правильно встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач суму ПДВ у розмірі 1341,00 грн. за податковою накладною №96 від 10.01.2006 року до складу податкового кредиту за січень 2006 року не відносив взагалі, а тому обовязку коригувати свої податкові зобовязання у лютому 2006 року у нього не виникло.

Відповідно, в цій частині висновки податкової інспенкції є також необгрунтованими.

Що стосується донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій по операціям, пов 'язаним зі списанням тари, слід відмітити наступне.

Порушення позивачем податкового законодавства в цій частині відповідач обґрунтовує тим, що позивачем відносились до складу валових витрат та податкового кредиту вартість тари та ПДВ, сплачені у зв'язку з її придбанням, незважаючи на те, що така тара не використовувалась у господарській діяльності позивача, що є порушенням пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи були дослідженні надані позивачем накладні, податкові накладні на придбання тари, накладні на внутрішнє переміщення тари, які належним чином доводять використання позивачем тари при придбанні та продажу яєць курячих.

Згідно результатів експертного дослідження порушеня позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підтверджується, оскільки вартість списаної тари (яка згідно наданих первинних документів до того використовувалася у господарській діяльності) у звязку з неможливістю її подальшого використання у господарській діяльності, підлягає включенню до складу валових витрат підприємства відповідного періоду.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 28.11.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2008 року по справі №41/336а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписКарась О.В.

підписКостенко М.І.

підписМаринчак Н.Є.

підписРибченко А.О.

З оригіналом згідно

В. секретар Коваль Є.В.