Постанова № 45352688, 15.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Справа № 908/5508/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивача - Безух А.М. (дов. б/н від 03.02.2015 р.)

3-ої особи - не з'явився

1-го відповідача - Поставець О.О. (дог. б/н від 11.06.2013 р.)

2-го відповідача - Поставець О.О. (дог. б/н від 08.08.2014 р.)

3-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" (вх.№2382З/1-8) на рішення господарського суду Запорізької області від 20 березня 2015 року у справі

за позовом Командитного товариства "Желєв С.С. та компанія "Комиш-Зорянського елеватора", смт. Комиш-Зоря, Запорізька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", м. Київ

до 1. Публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", м. Київ;

2. Приватного підприємства "Молокозавод-Олком", м. Мелітополь, Запорізька область;

3. Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", м. Мелітополь, Запорізька область

про стягнення 54261421,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, КТ "Желєв С.С. та компанія "Комиш-Зорянського елеватора", звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому після уточнень просив стягнути з ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" на свою користь заборгованість в сумі 54261421,54 грн. за договором про надання банківських послуг №CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 р.; стягнути солідарно з ПП "Молокозавод-Олком" на свою користь заборгованість в сумі 54261421,54 грн. за договором поруки №SR 12-158/200 від 16.08.2012 р.; стягнути солідарно з ПАТ "Київський маргариновий завод" на свою користь заборгованість в сумі 54261421,54 грн. за договором поруки №SR 12-157/200 від 16.08.2012 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.03.2015 р. у справі №908/5508/14 (суддя Давиденко І.В.) позов задоволено.

Розпорядженням голови ВГСУ №28-р від 02.09.2014 р. визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом

Другий відповідач, ПП "Молокозавод-Олком", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд правомірно стягнув суму боргу з боржника та кожного поручителя окремо, оскільки по кожному зі стягнень зазначена окрема правова підстава, а питання яким чином поручителі та боржник будуть виплачувати суму боргу вони повинні визначати між собою як солідарні боржники. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу другого відповідача - без задоволення.

Перший відповідач, ПАТ "Київський маргариновий завод", апеляційну скаргу підтримує, з рішенням суду першої інстанції не погоджується. Зокрема, зазначає, що поручителі не ухилялись від виконання своїх обов'язків перед новим кредитором за договорами поруки, в даному випадку наявне прострочення самого нового кредитора. Просить апеляційну скаргу ПП "Молокозавод-Олком" задовольнити.

Третій відповідач, ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області - без змін.

Третя особа, ПАТ "ОТП Банк", доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнятим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Від першого та другого відповідачів надійшли пояснення (вх. №9272) та додаткові докази в обґрунтування правової позиції апеляційної скарги (вх. №9289), які колегією суддів долучені до матеріалів справи.

З метою надання сторонам можливості ознайомитись з документами, що надійшли перед початком розгляду справи, судовою колегією оголошено перерву в судовому засіданні до 14 год. 00 хв.

ПАТ "ОТП Банк" та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75.

Нез'явлення в судове засідання представників третього відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї та додаткових пояснень, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників позивача, першого та другого відповідачів, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2012 р. між ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (клієнт) та ПАТ "ОТП Банк" (банк) укладено договір про надання банківських послуг №CR12-143/200-4 (т. 1 а. с. 15-57).

Відповідно до п. 3 договору банк надає клієнту банківські послуги, в т.ч. кредити, за умовами зазначеними в п. п. 28.1, 28.2 договору, згідно форм кредитних заявок, передбачених п. 19 договору.

Згідно п. 34 договору генеральний ліміт дорівнює 95000,00 грн., генеральний строк зобов`язань - до 30.08.2015 р.

Того ж дня, 16.08.2012 р., були укладені два договори поруки: між ПАТ "ОТП Банк" (банк) та ПАТ "Київський маргариновий завод" (поручитель) - договір поруки №SR 12-157/200 (т. 1 а. с. 197-212) та між ПАТ "ОТП Банк" (банк) та ПП "Молокозавод-Олком" (поручитель) - договір поруки №SR 12-158/200 (т. 1 а. с. 181-196).

Відповідно до п. 3 договорів поруки в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов'язань.

Поручитель відповідає перед банком за порушення боргових зобов'язань клієнтом.

Порукою забезпечується виконання боргових зобов'язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов'язок перед банком виникають з моменту укладення договору поруки та є чинними протягом всього строку дії боргових зобов'язань.

У зв'язку з невиконанням клієнтом умов договору №CR12-143/200-4 щодо здійснення платежів за кредитною заявкою № 2232/05 від 05.08.2014 р., ПАТ "ОТП Банк" 04.09.2014 р. звернулось до ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" з листом №207-197/1 про погашення суми боргу по кредитному договору.

Боржник вказане звернення проігнорував, відповіді не надав, суму боргу не сплатив.

09.09.2014 р. між ПАТ "ОТП Банк" (банк) та КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора (договір цесії), відповідно до умов якого права кредитора за договором про надання банківських послуг №CR12-143/200-4 від 16.08.2012 р. відступаються КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" після повної оплати суми боргу ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (т. 1 а. с. 133-151).

До вказаного договору сторонами укладені декілька договорів про зміну (т. 1 а. с. 58-131, 174)

Згідно п. 17 договору цесії заборгованість ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" перед ПАТ "ОТП Банк" за договором №CR12-143/200-4 склала: 33 790 027,39 грн. - в національній валюті та 2 425 088,27 доларів США, що виходячи з валютного курсу НБУ на дату здійснення платежу становить 31 403 293,41 грн.

Вартість прав вимоги дорівнює сумі оплати за договором цесії - 65 193 320,80 грн.

Відступлення банком та набуття КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" всіх прав кредитора за договором №CR 12-143/200-4 здійснено на підставі актів підтвердження виконання зобов'язання новим кредитором за договором цесії від 04.11.2014 р. та приймання-передачі від 04.11.2014 р. (т. 1 а. с. 158, 159), а також платіжних доручень: №14 від 12.09.2014 р., №№90, 1306 від 03.10.2014 р., №№42, 142,143 від 24.10.2014 р., №№43, 46, 144, 145 від 27.10.2014 р., №1284 від 02.10.2014 р., №1263 від 29.09.2014 р., №1147 від 11.09.2014 р., №№1137, 1135 від 10.09.2014 р. (т. 1 а. с. 160-171).

Новий кредитор 04.11.2014 р. направив до ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" повідомлення-вимогу, в якому, зазначив, що керуючись п. 9 договору про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 р., в зв'язку з не поверненням отриманих коштів, погіршення фінансового стану боржника та поручителів, подальше надання банківських послуг неможливо та припинено. На підставі зазначеного просив у семиденний строк з моменту отримання повідомлення-вимоги погасити заборгованість у розмірі 33 790 027,39 грн. - в національній валюті та 2 425 088,27 доларів США (т. 1 а.с. 172-173).

ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" листом №3187/23 від 13.11.2014 р. повідомило про неможливість повернення коштів у встановлений семиденний термін через їх відсутність. (т. 1 а. с. 176).

З огляду на наведене, новий кредитор 14.11.2014 р. направив повідомлення-вимогу №178, яким звернувся до поручителів - ПАТ "Київський маргариновий завод", ПП "Молокозавод-Олком", з вимогою щодо погашення суми боргу.

Поручителі на звернення не відреагували, заборгованість в добровільному порядку не погасили.

Вказані обставини стали підставою для звернення КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення солідарно з ПАТ "Київський маргариновий завод", ПП "Молокозавод-Олком", ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" на свою користь суму заборгованості за договором про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 р. в розмірі 54 941 567,37 грн.

В обґрунтування суми позову КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" посилається на підписаний ним та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" акт звірки розрахунків за період 14.11.2014 р. - 02.12.2014 р. (т. 1 а. с. 244-245).

Під час розгляду справи від позивача 12.01.2015 р. надійшла до суду заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути солідарно з ПАТ "Київський маргариновий завод", ПП "Молокозавод-Олком", ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" заборгованість в розмірі 54 261 421,54 грн. (т. 2 а.с. 100-102).

Обґрунтовуючи суму позову заявник посилається на проведення реалізації майна боржника, за рахунок якої було погашено 16 431 413,30 грн. боргу. Вказана сума заборгованості підтверджується підписаним КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" актом звірки розрахунків за період 09.09.2014 р. - 30.12.2014 р. (т. 2 а.с. 103).

29.01.2015 р. позивач повторно звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив: - стягнути солідарно з ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", ПП "Молокозавод-Олком", на свою користь суму заборгованості в розмірі 54 261 421,54 грн.; - стягнути солідарно з ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", ПАТ "Київський маргариновий завод" на свою користь суму заборгованості в розмірі 54 261 421,54 грн.

В обґрунтування заяви новий кредитор посилається на наявність окремо оформлених акцесорних договорів поруки від 16.08.2012 р. за №№SR 12-157/200, SR 12-158/200, вважаючи, що стягнення повинно бути проведено окремо за кожним акцесорним зобов'язанням (т. 3 а.с. 49-50).

Задовольняючи позов, господарський суд, врахувавши відсутність доказів повної оплати заборгованості, визнав позовні вимоги щодо заявлених окремо вимог до ПАТ "Київський маргариновий завод", ПП "Молокозавод-Олком", ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" правомірними та обґрунтованими.

Однак, колегія суддів з висновками господарського суду не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, згідно ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 628 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до частин першої та другої статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу; якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Предметом розгляду у даній справі є солідарне стягнення коштів із відповідачів-поручителів і відповідача-боржника кредитної заборгованості останнього.

Як вже зазначалось вище, 16.08.2012 р. були укладені окремі договори поруки № SR 12-157/200, № SR 12-158/200, відповідно до умов яких поручителі окремо взяли на себе відповідальність за виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання банківських послуг № CR12-143/200-4 від 16.08.2012 р.

Відповідно до п. 4 договорів поруки клієнт та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і клієнт, в таких же порядку та строках, що і клієнт. Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від клієнта та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк, у разі одержання виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем не в повному обсязі, має право вимагати/отримати неодержанні/невиконанні боргові зобов'язання від клієнта та/або поручителя. І клієнт, і поручитель залишаються зобов'язаними доти, доки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі. Видача боргового документу за договором поруки не передбачена.

Розділом "Реалізація прав" пункту 11 (Права банку) договорів поруки встановлено: жодна відмова від будь-яких прав або повноважень банку, або будь-яка згода, узгодження чи погодження, надана(е) банком, не має чинності, якщо не виконано у письмовій формі. Жодне невикористання або жодна затримка у використанні банком, будь-якого права, повноваження або привілею, і будь-яке єдине або часткове використання (здійснення) не виключає будь-якого подальшого використання (здійснення) такого права, повноваження або привілею. Права та засоби захисту банку, надані за договором поруки, є сукупними та не виключають можливості застосування банком будь-яких прав та засобів захисту, передбачених застосовним законодавством.

Згідно п. 12 договорів поруки банк в разі передачу (відступлення) прав та/або обов'язків за договором поруки третій особі повинен попереджати поручителя щонайменше за 10 календарних днів до такої передачі.

У розділі "Повідомлення про порушення" пункту 15 (Виконання зобов'язань клієнта) договорів поруки сторони узгодили: у разі порушення боргових зобов'язань та/або умов договору поруки, тобто невиконання та/або неналежне виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем в порядку та строки, встановлені договором, банк направляє/надсилає клієнту/поручителю письмове(і) повідомлення про порушення, суттєво за формою, що наведена в пункті 20 договору поруки. В повідомленні про порушення, зокрема, зазначається стислий зміст порушених зобов'язань/умов, загальний розмір невиконаної/них вимог/умов, а також вимога про виконання порушених зобов'язань/умов протягом певного строку. Якщо протягом встановленого в повідомленні про порушення строку вимога про виконання порушеного/них зобов'язання/умов залишається без задоволення, банк вправі звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. У разі одержання поручителем повідомлення про порушення поручитель зобов'язаний повідомити про це клієнта.

Крім того, умовами договору цесії від 09.09.2014 р. (з урахуванням договору про зміну № 1 від 22.10.2014 р.), зокрема, встановлено: пунктом 8 - новий кредитор має право на отримання прав вимоги від банку виключно в порядку та на умовах, визначених в договорі цесії; пунктом 9 - новий кредитор зобов'язаний не пізніше, ніж на наступний банківський день, що слідує за днем укладення між новим кредитором та банком акту приймання-передачі згідно форми, передбаченої п. 19 договору цесії, письмово повідомити клієнта та/або третю(іх) особу(іб), із якими укладені документи забезпечення, про відступлення банком прав вимоги новому кредитору; пунктом 17.3. - цим сторони прийшли до згоди, що до моменту повного виконання новим кредитором зобов'язання у відповідності до положень договору цесії права вимоги за нижчезазначеними документами забезпечення, які складені/укладені з метою / в якості забезпечення даного виконання клієнтом боргових зобов'язань за договором не відступаються новому кредитору. При цьому, новий кредитор заявляє та гарантує, що він погоджується тим, що до повного виконання новим кредитором зобов'язання у відповідності до положень договору цесії права вимоги за нижчезазначеними документами забезпечення не відступаються новому кредитору, новий кредитор не набуває прав кредитора за нижчезазначеними документами забезпечення та новий кредитор не має/не матиме претензій до банку у зв'язку з даним фактом, а саме, зокрема, за: а) договором застави (іпотеки) № PL 12-165/200, укладеним між банком та клієнтом, посвідченим приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області сімнадцятого серпня дві тисячі дванадцятого року (зареєстровано в реєстрі за №1249); б) договором поруки № SR 12-157/200, укладеним 16.08.2012 року між банком та ПАТ "Київський маргариновий завод"; в) договором поруки № SR 12-158/200, укладеним 16.08.2012 року між банком та ПП "Молокозавод - ОЛКОМ".

В силу положень п. 17.3 договору цесії зобов'язання банку на укладення договору(ів) уступки прав вимог за документами забезпечення, зазначеними в підпунктах "а"-"д" пункту 17.3 договору цесії, з новим кредитором виникають після повного та належного виконання новим кредитором зобов'язання у відповідності до положень договору цесії.

Права вимоги за документами забезпечення, зазначеними в підпунктах "а"-"д" пункту 17.3 договору цесії, виникають у нового кредитора з моменту укладення договору(ів) уступки прав вимог за документами забезпечення, якщо інше не буде передбачено таким(и) договором(ами) уступки.

Поручителі мають право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання їм доказів переходу до нього прав у зобов'язанні, а також мають право на відстрочення виконання зобов'язання на час прострочення кредитора (т. 1 а.с. 152-157).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, та неправомірно прийняв в якості доказу належного повідомлення поручителів про порушення лист повідомлення-вимогу № 718 від 14.11.2014 р., з огляду на таке.

В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. у даній справі, яка набула законної сили на момент прийняття оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення з повідомленням-вимогою № 718 від 14.11.2014 р. було здійснено іншою, не уповноваженою особою - Командитним товариством "Желєв С.С. і компанія "Мелітопольського елеватора".

Також в постанові зазначено, що поручителі не були письмово повідомлені про заміну кредитора у зобов'язанні, а також новим кредитором не було надано поручителям доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Отримані поручителями від Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія" Мелітопольського елеватора" за "іменем" нового кредитора повідомлення-вимога за №718 від 14.11.2014 р. разом із простими копіями (ксерокопіями) договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014 р., акту підтвердження виконання зобов'язань новим кредитором за договором цесії від 04.11.2014 р. та договору про відступлення прав за договорами поруки від 04.11.2014 р., не є належними та допустимими доказами переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Вказана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р.

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з боку банку та нового кредитора наявні порушення зобов'язань перед поручителями за договорами поруки, а саме - п.п. 2, 11, 12, 15, 19 та 20, які полягають у тому, що ані банк, ані новий кредитор, по-перше, не попередили письмово поручителів про відступлення банком прав та/або обов'язків за договорами поруки новому кредитору щонайменше за 10 календарних днів до такої передачі; по-друге, не отримали попередньої письмової згоди поручителів на передачу (відступлення) банком прав та/або обов'язків за договорами поруки новому кредитору; по-третє, не направили повідомлення про порушення, суттєво за змістом та формою, що наведені в пунктах 15 та 20 договорів поруки, для виконання зобов'язань клієнта.

З огляду на наведене, та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, колегія суддів зазначає про неправомірність висновку суду першої інстанції щодо порушення першим та другим відповідачами умов, визначених змістом договорів поруки, та невиконання своїх зобов'язань щодо сплати суми заборгованості за кредитним договором.

Стосовно тверджень першого та другого відповідачів щодо необхідності, зокрема, реєстрації нового кредитора в якості фінансової установи, які господарський суд Запорізької області визнав необґрунтованими та не взяв до уваги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 договору №CR12-143/200-4 від 16.08.2012 р. сторонами були узгоджені визначення термінів та понять, а саме: банківська послуга - всі та/або будь-яка з послуг, дій банку для, за наказом або на користь Клієнта відповідно до умов чинного законодавства України, банківської ліцензії банку, а також договору, до яких, зокрема, належить надання банком банківського кредиту (кредит, кредитна лінія, овердрафт, акредитив, гарантія, аваль), проте, якщо інше прямо не вказано в договорі, до них не належить зобов'язання банку перед клієнтом згідно з договором(ами) банківського рахунку та/або депозитним(ими) договором(ами).

Відповідно до п. 3 договору №CR12-143/200-4 від 16.08.2012 сторони визначили предмет, а саме, банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку. Кількість банківських послуг, що надаються за договором, необмежена. Якість банківських послуг відповідає стандартам банку. Банківські послуги можуть надаватися в будь-якій валюті, що дозволяється чинним законодавством України та щодо якої сторони письмово прийшли до згоди. Ліміт банківської послуги може змінюватися шляхом укладення додаткових договорів про зміну договору. Детальні умови кожної з банківських послуг узгодженні сторонами в пунктах 28-31 договору.

Згідно з пунктом 7 договору № СК 12-143/200-4 від 16.08.2012 р. сторонами був узгоджений порядок надання/отримання банківських послуг.

Пунктами 19 та 20 договору сторонами були узгодженні форми заяви клієнта для отримання кредиту в іноземній валюті та українській гривні. А детальні умови кожної з банківських послуг, до яких, зокрема, належить надання банківського кредиту (кредит та кредитна лінія), узгоджені сторонами в пункті 28 договору.

З огляду на матеріали справи та умови договору № СК 12-143/200-4 між АТ "ОТП Банк" та АТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" укладались окремі кредитні договори в формі кредитних заявок у іноземній та українській валюті у період із 24.09.2013 р. по 05.08.2014 р. При цьому, на момент відступлення права вимоги, по всім кредитним договорам у іноземній валюті дата припинення чинності лімітом банківської послуги за кредитними заявками не настала.

Вищевказане свідчить, що між АТ "ОТП Банк" та АТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" був укладений договір про надання банківських послуг, який по суті є змішаним договором, оскільки містить елементи різних договорів, зокрема: договір про надання послуг; договір доручення; кредитний договір; договір банківського рахунку; розрахунки із застосуванням платіжних банківських інструментів тощо.

Проте, згідно умов договору цесії від 09.09.2014 р. права вимоги перейшли до КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" у тому обсязі, у якому вона раніше належала АТ "ОТП Банк". За вимогою КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" договір № СК 12-143/200-4 змінено в частині ліміту зобов'язання - встановлений новий строк для погашення вимог 13.11.2014 року.

Відповідно до частини 1 та 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків; відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків.

З матеріалів справи вбачається, що КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" не є банком, товариство не має банківської ліцензії, тому не має права надавати банківські послуги та інші фінансові послуги, тобто, здійснювати діяльність визначену Законом України "Про банки і банківську діяльність". Крім того, товариство не має індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, в зв'язку з чим йому не могли бути передані права вимоги грошових сум до стягнення, по яких строк не настав, і які виражені в іноземній валюті.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності позовних вимог про стягнення з третього відповідача та солідарно з першого та другого відповідачів по 54 261 421,54 грн. з кожного, враховуючи наступне.

Новий кредитор виконав зобов'язання за договором цесії на загальну суму в розмірі 65 193 320, 80 грн., але при здійсненні розрахунків ціни позову КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" заявило до стягнення більшу суму, з урахуванням іншого валютного курсу НБУ, ніж на день укладення та виконання договору цесії. Так, оскільки приріст за рахунок курсу дол. США склав 6 005 829, 85 грн. КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" пред'явив до суду вимогу на суму 70 692 834, 84 грн., з яких за рахунок здійснення реалізації майна АТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" під час розгляду справи погашено на суму 16 431 413, 30 грн., тобто загальна сума боргу складає 54 261 421,54 грн.

Однак, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення судом першої інстанції було стягнуто суму коштів в загальному розмірі 108 522 843,08 грн.

З приводу тверджень апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства колегія суддів зазначає про таке.

Як свідчать матеріали справи, протягом розгляду справи позивач неодноразово звертався до суду із заявами про уточнення позовних вимог, які були прийняті господарським судом Запорізької області.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, процесуальний закон надає позивачу право змінювати предмет чи підставу позову виключно до початку розгляду справи по суті.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. При цьому норми процесуального права не передбачають такої форми заяви, як уточнення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості в розмірі 54 941 567,37 грн.

В заяві про уточнення позовних вимог від 12.01.2015 р. позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості в розмірі 54 261 421,54 грн. Зменшення суми позову пов'язане з частковим погашенням суми заборгованості.

29.01.2015 р. позивач повторно звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості в розмірі 54 261 421,54 грн., посилаючись на наявність окремо оформлених акцесорних договорів поруки від 16.08.2012 р. за №№SR 12-157/200, SR 12-158/200, вважаючи, що стягнення повинно бути проведено окремо за кожним акцесорним зобов'язанням.

Отже, остання подана позивачем заява за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету та підстав позову.

До подання вказаної заяви судом виносились ухвали про залучення до участі у справі третьої особи, відкладення розгляду справи. Тобто, до подання уточненої позовної заяви судом вже був розпочатий розгляд справи по суті.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо розгляду уточненої позовної заяви не були дотримані вимоги процесуального права.

Крім того, на момент розгляду апеляційної скарги:

- рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2015 р. по справі № 910/29382/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. за позовом ПАТ "Київський маргариновий завод" до ПАТ "ОТП Банк" та Командитного товариства "Желєв С.С. та компанія "Комиш-Зорянського елеватора" за участю ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" визнано недійсним договір поруки №SR 12-157/200 від 16.08.2012 р.

- рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 р. по справі № 910/3516/14 задоволені позовні вимоги ПП "Молокозавод-Олком" до ПАТ "ОТП Банк" за участю ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та КТ "Желєв С.С. та компанія "Комиш-Зорянського елеватора" про розірвання договору поруки №SR 12-158/200 від 16.08.2012 р.

Наявність проваджень за цими спорами судом першої інстанції не була врахована.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2015 р. у справі №908/5508/14 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга другого відповідача задоволенню.

Керуючись статтями 80, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2015 р. у справі №908/5508/14 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Повна постанова складена 19.06.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.