Ухвала суду № 45348781, 25.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року м. Київ К/800/19288/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 р.

у справі № 2а-1329/12/0170/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримжитлобуд»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримжитлобуд» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042304 від 20.01.2012 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 32,19 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадовими особами Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС в період з 04.01.2012 р. по 06.01.2012 р. проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань правових відносин з ТОВ «Борей-Крим» за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

За результатами перевірки складений акт № 29/23-4/35034782 від 11.01.2012 року.

Перевіркою встановлено, що станом на 30.12.2011 р. контрагент позивача ТОВ «Борей-Крим» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку із чим позивач в порушення п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року включено суми ПДВ за податковими накладними постачальника ТОВ «Борей-Крим», який не знаходиться за юридичною адресою, що призвело до завищення податкового кредиту жовтня 2011 року на суму 111492,17 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042304 від 20.01.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 111492,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Оскаржуючи рішення попередніх інстанції відповідач в касаційній скарзі зазначає, що позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року включено податкові накладні виписані з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому останній, включаючи до податкового кредиту суми ПДВ на підставі зазначених накладних порушив вимоги податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 111492,17 грн.

Колегія суддів не може погодитись з таким твердженням відповідача та вважає його безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Вказаними нормами податкового законодавства чітко встановлено, які суми не можуть бути віднесенні до складу податкового кредиту, а саме ті, що не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 20.08.2011 р. між позивачем та ТОВ «Борей-Крим» укладений договір купівлі-продажу № 2011/2008-1, предметом якого є постачання цементу

На виконання вказаного Договору ТОВ «Борей-Крим» у жовтні 2011 року позивачу були видані податкові накладні № 54 від 24.10.2011 р. на загальну суму 368953,02 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 61492,17 грн. та № 58 від 25.10.2011 р. на загальну суму 300000,00 у т.ч. ПДВ в сумі 50000,00 грн. Загальна сума ПДВ по вказаним податковим накладним складає 111492,17 грн.

Зазначені податкові накладні включені до реєстру виданих та отриманих накладних.

Отже, позивач реалізуючи своє право правомірно включив відображені в зазначених податкових накладних суми ПДВ до складу податкового кредиту у жовтні 2011 року на суму 111492,17 грн.

Що ж стосується посилань відповідача на відсутність ТОВ «Борей-Крим» за місцем знаходження, як на підставу неправомірності віднесення позивачем відповідних сум до складу податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент виписки податкових накладних, позивач та ТОВ «Борей-Крим» знаходились на обліку як платники податків у Феодосійській ОДПІ АР Крим ДПС та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідач зазначає, що станом на 30.12.2011 року ТОВ «Борей-Крим» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, однак як вбачається з матеріалів справи договірні відносини між контрагентами виникли в серпні 2008 року після підписання договору від 20.08.2011 р., а накладні видані в жовтні 2011 року, тобто до виставлення стану « 9».

Також в матеріалах справи наявні докази, які не спростованні відповідачем, що станом на 16.01.2012 р. стан юридичної особи ТОВ «Борей-Крим» - «зареєстровано», місцезнаходження ТОВ «Борей-Крим»: 98100, АР Крим, м. Феодосія, Керченське шосе, 44-а, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення та наявність правових підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 р. у справі № 2а-1329/12/0170/24 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.