Ухвала суду № 45348776, 25.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року м. Київ К/9991/64307/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайло О.М.СуддівБившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби,

до якої приєднався Заступник прокурора Донецької області,

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2012 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 р.

у справі №2а/0570/9217/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2012 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 р., позов задоволено повністю: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.07.2012 р. № 0000141510/11188/10/15-7/1-1/00191158, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

У період з 18 по 19 червня 2012 року відповідачем була здійснена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 19 червня 2012 року № 188/15-17/1-00191158.

За висновками наведеного акту перевірки відповідачем 11 липня 2012 року прийнято спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України № 0000141510/11188/10/15-7/1-1/00191158, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 062 207 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 515551,70 грн. у зв'язку із тим, що дана сума була вже відшкодована позивачу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, 18 травня 2012 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року №9027455321. Згідно з даною декларацією та розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 39 386 038 грн. По рядку 19 декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року позивачем задекларовано від'ємне значення у сумі 123 898 443 грн. Згідно з довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 22 податкової декларації звітного періоду) складається із суми податку на додану вартість, яка виникла у березні 2012 року.

При цьому, сума податкового кредиту, сформованого позивачем у березні 2012 року, дорівнює 2 062 206,86 грн. та підтверджується отриманими податковими накладними та розрахунковими документами, наявними у матеріалах справи.

Так, згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг. Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді обмежено частиною сплаченого від'ємного значення податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

На підтвердження дотримання даної норми позивач надав судам платіжні доручення, на підставі яких у березні 2012 року позивачем здійснювалась оплата товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 48 013 442,26 грн.

Отже, за встановленого факту, що сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту постачальникам у березні 2012 року у повному обсязі покриває суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 39 386 038 грн., суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано визначились із наявністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування в заявленій в декларації за квітень 2012 року сумі 39 386 038 грн., у тому числі в сумі 2 062 207 грн., яка зменшена відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, судами правильно не враховано посилання скаржника на вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 щодо порядку заповнення платіжних доручень. Так, надані позивачем та досліджені судами первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 р. у справі №2а/0570/9217/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.