Ухвала суду № 45348774, 25.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року м. Київ К/9991/23421/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Пента»

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 р.

у справі № 2-29/994-2006А/5002

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Пента»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство закритого типу «Пента» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2008 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 р., у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадовими особами Державної податкової інспекцією в м. Сімферополі в період з 25.08.2005 р. по 07.09.2005 р. проведена комплексна документальна планова перевірка позивача з питань дотримання податкового і валютного законодавства за період з 01.04.2002 р. по 31.03.2005 р.

За результати документальної перевірки складено акт від 08.09.2005 р. №795/23-2/22278173, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2005 р. №0013022301/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та штрафних санкцій у розмірі 191 170,00 грн.

При цьому, перевіркою встановлені порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4., пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 142 500,00 грн.

Крім того, посадові особи відповідача під час перевірки дійшли висновку, що позивачем, необґрунтовано нараховані амортизаційні відрахування на нематеріальний актив у сумі 8173700,00 грн. за 2004 рік та у сумі 2043400,00 грн. за 1 кв. 2005 року, оскільки витрати на придбання нематеріального активу у вигляді права господарського керування багатоповерховими житловими будинками у м. Вінниця по договору купівлі-продажу від 08.01.2003 р. позивачем не понесені, виробниче використання вказаного активу не встановлене.

Звертаючись до суду касаційної інстанції із даною скаргою, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції розглядаючи справу не повідомив його про дату, час та місце проведення судового засідання, що позбавило його можливості належним чином захистити свої права шляхом участі у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Частиною 11 ст. 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, враховуючи положення КАС України, а також наявність у матеріалах справи поштового відправлення із відміткою «повернуто за закінченням терміну зберігання», про час, дату та місце судового засідання 31 січня 2012 року позивач вважається повідомлений належним чином.

Що стосується предмету спору, яким у даному випадку, є податкове повідомлення-рішення від 14.09.2005 р. №0013022301/0, слід також погодитись із висновком суду апеляційної інстанції.

Так,у відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Судами попередніх інстанцій встановлено порушення вказаних норм, а саме заниження валового доходу за 2003 рік склало 26 900,00 грн., за 2004 рік склало 221 300,00 грн., за 1 кв. 2005 року склало 190 200,00 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч. 1 ст. 71 КАС України).

Позивач оскаржуючи спірне податкове повідомлення-рішення, неодноразово вказує на те, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийняте вказане рішення, щодо порушенням ним норм податкового законодавства є безпідставними та необґрунтованими, однак не надав при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідних доказів.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Системний аналіз норм податкового законодавства та встановлені попередніми судами обставини дозволяють погодитись із висновком, що позивач нарахував амортизацію в порушення пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки виробниче призначення і використання нематеріального активу документально не підтверджується, належні докази понесення витрат на підготовку житлових будинків, перерахованих у позові на які позивач одержав від АТЗТ «Аспект» право господарського керування не представлено, в матеріалах справи відсутні.

Нематеріальний актив як право господарського керування майном не відповідає групі - право користування у розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", та ніякими документами позивачем користування майном у м.Вінниця не підтверджується.

Таким чином, нарахування амортизації на нематеріальний актив, здійснене позивачем з порушенням пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Пента» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 р. у справі № 2-29/994-2006А/5002 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.