Ухвала суду № 45341949, 16.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р.Справа № 818/2976/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Бенедик А.П. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі № 818/2976/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держсанепідслужби у Сумській області

про визнання дій протиправними, скасування наказів та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держсанепідслужби України у Сумській області (далі - відповідач, Держсанепідемслужба) в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати дії відповідача протиправними і скасувати накази про відправлення позивача у відпустку без збереження заробітної плати та про переведення на роботу на 0,5 ставки;

- скасувати рішення про перенесення відпустки на грудень місяць без згоди позивача;

- стягнути з відповідача кошти, що дорівнюють розміру належних позивачу відпускних з допомогою на оздоровлення, та кошти у розмірі виплат за листом непрацездатності і не отриманої заробітної плати за чотири місяці у розмірі не нижче середньомісячного заробітку за 2013 рік.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015р. у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд вищезазначеної постанови суду за ново виявленими обставинами.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. в задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

Позивач, не погодившись із значеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ч. 4 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, а також на дослідження судом першої інстанції не всіх доказів, просить оскаржувану ухвалу скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження судового розгляду заяви у іншому складі суду.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення відповідач зазначає, що підставами для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року є неврахування судом при розгляді справи рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (що є підставою для перегляду зазначеного судового рішення в порядку пунктів 1, 5 ч. 2 ст. 245 КАС України), Рішення Європейського суду від 0811.2005, Конвенцію про роботу на умовах неповного робочого часу від 24.06.1994 № І 75, Постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади" від 30.11.2011р. № 1242, відомостей Пенсійного фонду про нараховану заявнику заробітну плату, з якої відраховувалися кошти до Пенсійного фонду.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

У розумінні п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону чи іншого правового акта, їх частини, який був застосований судом при вирішенні справи. Якщо сам закон, на підставі якого була вирішена справа по суті, є неконституційним, то і рішення суду не відповідає вимогам законності, а тому не може виконуватися і повинно бути переглянуте.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України, на яке посилається позивач, як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, було визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». При цьому, на положення цього Закону у своєму рішення від 17.12.2014р. Сумський окружний адміністративний суд не посилається.

Таким чином, підстави для перегляду постанови Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014р. згідно п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС України, відсутні.

У розумінні п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, нововиявленою є обставина, яка існувала на момент вирішення справи та на той час не могла бути відома суду та хоча б одній стороні, яка брала участь у справі.

Однак, рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду, постанова Кабінету Міністрів України існували на час винесення судового рішення, є загальнодоступними та могли бути відомі суду і сторонам по справі, отже зазначені обставини не є нововиявленими.

З приводу доводів апеляційної скарги, що позивач, звертаючись до суду, не міг знати, які норми законодавства застосує суд при винесенні постанови, а тому про можливі порушення судом висновків Конституційного Суду України, рішень Європейського суду, міжнародних конвенцій і договорів, та про порушення інструкцій з діловодства він знати не міг, колегія суддів зазначає, що порушення судом норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування судового рішення вищестоящим судом, а не для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відомості Пенсійного фонду про нараховану заявнику заробітну плату, з якої відраховувалися кошти до Пенсійного фонду, не є нововиявленою обставиною, оскільки зазначені відомості могли бути витребувані під час судового розгляду справи за позовом ОСОБА_1, отже могли бути відомими суду і сторонам по справі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції процесуальних прав позивача, гарантованих ст. 49 КАС України, а саме невитребування доказів для підтвердження нововиявлених обставин та невинесення окремої ухвали по вирішенню клопотання позивача про витребування копій наказів про виплати премій, компенсаційних і стимулюючих доплат у VІ кварталі 2014 року, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає

Таким чином, суд витребує докази у разі, якщо вважає, що вони мають важливе значення для винесення обґрунтованого рішення по справі.

Разом з тим, судом першої інстанції досліджено дані довідки про доходи від 16.12.2014р. № 09/2833, наданої Головним управлінням Держсанепідслужби у Сумській області та зазначено, що вони відповідають даним в індивідуальних відомостях про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, на підставі чого суд дійшов висновку, що зазначені відомості не є істотними обставинами для справи.

Отже, питання щодо доцільності витребування зазначених доказів розглядалося судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 158, 160 КАС України, винесено рішення про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення, в той час як відповідно до зазначених норм процесуального права суд адміністративної юрисдикції закінчує розгляд справи ухваленням постанови або постановленням ухвал про зупинення чи закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду.

Так, за приписами ч.1 ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Таким чином, прийняття рішення про залишення без задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає вимогам процесуального законодавства.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі № 818/2976/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2015 р.