Ухвала суду № 45339387, 18.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5260/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Поліщук Н.В., Болотова Є.В.

при секретарі: Гречка Т.В.

за участю : представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись в серпні 2014 року з позовом з урахуванням уточнень ставив питання про стягнення на користь ПАТ «Дельта Банк», солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 212 043,04 гривень з підстав неналежного виконання кредитного договору, який укладено між ОСОБА_3 та ПАТ «Астра Банк» (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками за вказаним кредитним договором є позивач). Того ж дня, між ОСОБА_5 та банком було укладено договір поруки, за яким поручитель взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням позичальника, які виникають з умов вищевказаного кредитного договору, проте зобов'язання не виконав.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року позов було задоволено.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в сумі 212 043,04 гривень.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року було залишено без задоволення заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, де ставила питання про його скасування та постановлення нового про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі. Вказуючи, при цьому, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Позивач, відповідачі будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду, у судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так судом при розгляді справи було встановлено, що 10.11.2011 року був укладений між відповідачем - позичальником ОСОБА_3 та ПАТ «Астра Банк» (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками за вказаним кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк») кредитний договір. У відповідності до умов якого, банк зобов'язання виконав повністю - надав відповідачу кредит на суму 313 600 гривень за умови сплати 17,9% річних щомісячними платежами).

Також 10.11.2011 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Астра Банк» був укладений договір поруки, за яким поручитель взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням позичальника, які виникають з умов вищевказаного кредитного договору від 10.11.2011 року.

02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого позивач як кредитор набув право вимоги до відповідачів за вищевказаним кредитним договором та договором поруки.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказував на те, що відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, допустивши заборгованість, яка станом на 20.10.2014 року становить суму 212 043,04 гривень і складається : з суми заборгованості за кредитом - 206 188,46 гривень та суми заборгованості за відсотками - 5 854,58 гривень

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 525 ЦК України, та зазначав, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. А тому, з урахуванням вимог ст. 1054 ЦК України, позичальник повинен повернути кредит та сплатити визначені умовами договору додаткові витрати.

Вказуючи також що, згідно вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручався перед кредитором за боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у солідарному порядку у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних відносин і закон, який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт вказувала про те, що не повідомлення її судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи призвело до відсутності можливості прийняти участь у розгляді справи та позбавило її передбаченого цивільним законодавством права надати суду докази, якими вона заперечує проти позову.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Так як звертаючись до суду з апеляційною скаргою та вказуючи зазначені вище доводи як підстави для скасування судового рішення, апелянт будь-яких доказів у розумінні положень ст. 58 -59 ЦПК України до суду не надала.

Так вказуючи в скарзі про отримання відповіді від позивача на своє звернення з заявою щодо здійснення перерахунку по кредитному договору, апелянт не додала їх до апеляційної скарги. Не зміг їх надати у ході апеляційного розгляду і представник апелянта.

Хоча у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказуючи в апеляційній скарзі на необхідність відмови у позові з підстав того, що відповідач ( апелянт) на час постановлення судового рішення сплатила кошти в розмірі що відповідають розміру заборгованості визначеним позивачем на час постановлення судового рішення, апелянт доказів на підтвердження зазначених вище обставин не надала, як і розрахунку, який би спростував розмір заборгованості визначений позивачем у відповідності до розрахунку наданого позивачем.

Наявні в матеріалах справи копії платіжних документів свідчать про періодичність внесення апелянтом ( позичальником) коштів на виконання умов кредитного договору.

При цьому всі вони взяті позивачем до уваги та відображені в розрахунку заборгованості ( а.с 128).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: