Рішення № 4525202, 11.06.2008, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1489/08

Головуючий у 1-й інстанції: Нікітенко Н.П.

Суддя-доповідач: Бабак A.M.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2008 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: БоєвоїВ.В.

Суддів: Бабак A.M.

Полякова 0.3.

При секретарі: Батарейній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1та

Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок" в особі Запорізької філії „Український мобільний зв'язок" - в особі представника Обелець Андрія Григоровича на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 04 лютого 2008 року

по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Український мобільний

зв'язок" в особі Запорізької філії „Український мобільний зв'язок" до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за послуги мобільного зв'язку та за зустрічним

позовом ОСОБА_1до Закритого акціонерного товариства „Український

мобільний зв'язок" в особі Запорізької філії „Український мобільний зв'язок" про визнання

додаткової угоди недійсною,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2007 року Закрите акціонерне товариство „Український мобільний зв'язок" в особі Запорізької філії „Український мобільний зв'язок" (далі - ЗАТ „УМЗ" в особі Запорізької філії „УМЗ") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за послуги мобільного зв'язку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 28.11.2005 року ЗАТ «УМЗ» (який є правонаступником СП «УМЗ») уклало з відповідачем договір № 2571907 на послуги мобільного телефонного зв'язку, а також додаткову угоду до договору.

Для використання телефону був наданий телефонний номер, а також особовий рахунок № 1.11334568, відповідно до якого він повинен був вчасно, до і5" числа місяця наступного за розрахунком сплачувати рахунки за надані йому послуги мобільного зв'язку.

Однак, виставлені відповідачу рахунки за період з 01.09.2006 року по 28.12.2006 року несплачені, у зв'язку з чим надання послуг мобільного зв'язку було автоматично припинено, до погашення поточної заборгованості відповідачем. Сума заборгованості за надані послуги

склала 121 грн. 96 коп., сума несплачених зборів в ПФУ склала 8 грн. 16 коп.

У зв'язку з періодичним виникненням заборгованості надання послуг зв'язку за договором № 2571907 неодноразово призупинялося, кожного разу до погашення поточної заборгованості відповідачем, після чого на підставі п.2.4.2 договору виставлявся рахунок тільки за збереження телефонного номеру в мережі, до 28.12.2006 року, тобто до розірвання договору.

У зв'язку з несплатою рахунків 28.12.2006 року договір з відповідачем був автоматично розірваний і йому був виставлений рахунок на оплату договірної санкції, яка відповідно до п.1.1, 1.2 зазначеної додаткової угоди склала 727 грн. 08 коп. Оскільки надання послуг зв'язку неодноразово призупинялося, а саме протягом 13 та 160 днів, період дії додаткової угоди пролонгований на 180 днів. Термін дії додаткової угоди пролонгований до 25.11.2007 року.

За невиконання грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 4 грн. 57 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 861 грн. 77 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

22.11.2007 року ОСОБА_1звернувся до суду із зустрічним позовом до ЗАТ «УМЗ» про визнання недійсною додаткову угоди № 2281998 від 28.11.2005 року до договору про надання послуг мобільного зв'язку № 2571907/1.11334568.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.11.2005 року між ним та ЗАТ «УМЗ» в особі директора ЗФ ТОВ «АСТЕЛ» Шевченко І.В., яка діяла на підставі дилерської угоди, був укладений договір № 2571907/1.11334568 про надання послуг мобільного зв'язку та додаткову угоду до нього № 2281998.

Відповідач вважає, що додаткова угода № 2281998 від 28.11.2005 року є недійсною, оскільки суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що у відповідності з ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання недійсності правочину.

Сутність додаткової угоди № 2281998 від 28.11.2005 року полягає в тому, що вона позбавляє абонента права відмовитись від основного договору та додаткової угоди протягом 548 календарних днів з моменту її підписання.

Таке положення додаткової угоди суперечить як умовам користування, що є невід'ємною частиною договору, так і діючому законодавству України, а саме п.6.1.4, п.9.1 умов користування, які передбачають без обмежень припинення договору з ініціативи абонента; ст.907 ЦК України, яка передбачає розірвання договору про надання послуг шляхом односторонньої відмови від договору.

Крім того, відмова від договору є правом сторони, а заборона відмовлятись від договору суперечить вищевказаним вимогам, а тому п.1.2 додаткової угоди про забезпечення виконання зобов'язання, згідно ст.546 ЦК України, не має юридичної сили.

Згідно ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1просив суд визнати недійсною додаткову угоду № 2281998 від 28.11.2005 року до договору про надання послуг мобільного зв'язку № 2571907/1.11334568 від 28.11.2005 року.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 04 лютого 2008 року у задоволенні позовних вимог ЗАТ „УМЗ" в особі Запорізької філії „УМЗ" та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1та ЗАТ „УМЗ" в особі Запорізької філії „УМЗ" подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ЗАТ „УМЗ" в особі Запорізької філії „УМЗ" - в особі представника Обелець А.Г., посилаючись невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та стягнути з відповідача на його користь 727 грн. 08 коп. - суму договірної санкції, витрати по оплаті державного мита в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи в сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить змінити вказане рішення в частині відмови у задоволенні його зустрічної позовної заяви, задовольнити позов та визнати недійсною додаткову угоду до договору про надання послуг мобільного зв'язку.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ЗАТ „УМЗ" в особі Запорізької філії „УМЗ" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням нового рішення, а апеляційна скарга ОСОБА_1. відхиленню з наступних підстав.

За змістом ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2005 року ЗАТ «УМЗ» уклало з відповідачем ОСОБА_1. договір № 2571907/1.11334568 на послуги мобільного телефонного зв'язку та додаткову угоду № 2281998 до зазначеного договору (а.с. 7-8).

Відповідно п.1.2. Додаткової угоди, іншим видом забезпечення зобов'язання є договірна санкція в розмірі 2.19 гривень за кожний день що залишився до закінчення строку встановленого п. 1.1. цієї Додаткової угоди, починаючи з дня, відмови або припинення дії.

Відповідно довідки ЗАТ «Український мобільний зв'язок» в особі Запорізької філії ЗАТ «УМЗ» відключення ОСОБА_1. та розірвання договору проведено 28.12.2006 року (а.с. 12).

Відмовляючи у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» в особі Запорізької філії ЗАТ «УМЗ» та відмовляючи у стягненні договірної санкції з ОСОБА_1.. суд виходив з того, що позивач припинив дію договору 28.12.2006 року у зв'язку з несплатою рахунків відповідачем, розірвавши його, у зв'язку з чим не можуть продовжувати діяти його умови після припинення, оскільки призначенням договірної санкції є забезпечення виконання зобов'язань за договором, а не після його припинення.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526,527 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України. Кожна із сторін у договорі має право вимагати доказів того, що зобов'язання виконується належним чином.

Судом встановлено, та проти цього не заперечують і сторони, що між ними укладений договір на послуги мобільного телефонного зв'язку, та додаткова угода до нього, за якими сторони узгодили розмір та порядок застосування санкції у випадку відмови абонента від договорів до закінчення строку їх дії або несплатою абонентом наданих йому послуг.

Оскільки, договір розірваний у зв'язку із несплатою споживачем за користування телефоном, він не звільняється від покладеного на нього обов'язку сплатити обумовлені договором санкції за невиконання умов договорів, що складає 727.08 гривень.

Посилання апелянта ОСОБА_1. на те, що додаткова угода суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому повинна бути визнаною недійсною безпідставні, оскільки, як встановлено судом, та проти цього не заперечують і сторони, ОСОБА_1звертався до позивача з вимогами призупинення дії договору, однак з вимогами про припинення шляхом його розірвання, як передбачено п.2.3.4 договору про надання послуг мобільного зв'язку та ст.. 907 ЦК України ОСОБА_1не звертався.

За таких підстав, оцінивши наведені обставини справи у відповідності з вимогами ст. 303 ЦПК України, згідно якої, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, та згідно вимог ст. 10,60,212 ЦПК України, судова колегія дійшла висновку про задоволення позову ЗАТ „УМЗ" в особі Запорізької філії „УМЗ" та стягнення договірної санкції з ОСОБА_1. за договором № 2571907/1.11334568 на послуги мобільного телефонного зв'язку та додаткової угоди № 2281998 до зазначеного договору.

Відповідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст.ст. 209,218,307,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок" в особі Запорізької філії „Український мобільний зв'язок" - в особі представника Обелець Андрія Григоровича задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2008 року по цій справі в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення договірної санкції скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

Позов ЗАТ „Український мобільний зв'язок" в особі Запорізької філії «УМЗ» до ОСОБА_1про стягнення договірної санкції задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1на користь Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" - р/р №26008526 в АППБ "Аваль" м. Київ, МФО 300335,код 14333937 суму договірної санкції - 727.08 гривень, та судові витрати в розмірі 81.00 гривня.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох міс?