Ухвала суду № 45241940, 11.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м. КиївК/800/43594/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Апеляційного суду Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Державної виконавчої служби України, треті особи Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду адміністративний позов Апеляційного суду Луганської області задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 24371171 від 18.02.2014 року про накладення штрафу у розмірі 1360 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Державна виконавча служба України (далі ДВС, відповідач) оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2014 року в задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу ДВС залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вказаної ухвали ДВС надало суду апеляційної інстанції квитанцію про сплату судового збору у розмірі 36,54 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року апеляційну скаргу ДВС повторно залишено без руху, оскільки апелянтом сплачено судовий збір за вимогами немайнового характеру, а заявлені вимоги носять майновий характер, а тому відповідачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 876,96 грн.

У поданій касаційній скарзі ДВС заявила вимоги про скасування ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, як такої, що постановлена із порушенням норм процесуального права, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. У доводах зазначає, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, а тому відповідач повинен сплатити лише 36,54 грн. судового збору.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору (ч. 6 ст. 187 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Як зазначалось вище, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2014 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано достатній строк для усунення недоліків. В ухвалі зазначено, що при поданні позовної заяви позивачем всупереч ст. 106 КАС України не додано документ про сплату судового збору в розмірі 913,50 грн.

На виконання вказаної ухвали ДВС надало суду апеляційної інстанції квитанцію про сплату судового збору у розмірі 36,54 грн. Тобто, відповідачем не доплачено 876,96 грн.

Згідно матеріалів адміністративного позову (т. І а.с. 3-7) Апеляційний судом Луганської області заявлено вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 24371171 від 18.02.2014 року про накладення штрафу у розмірі 1360 грн.

Розмір ставок судового збору визначається ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ч. 1 якої встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру - 36 грн. 54 коп., а при подані позовної заяви майнового характеру - 50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, але не менше 913,50 грн. та не більше 2436 грн.

Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ставка судового збору залежить від того, якою є юридична природа правовідносин сторін, з ознаками майнового чи немайнового характеру.

Суд апеляційної інстанції правильно визначив предмет спору сторін та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги містять ознаки майнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Таким чином, звернення до суду з вимогою про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

З огляду на те, що спір сторін зводиться до оскарження позивачем постанови відповідача, як суб'єкта владних повноважень, про накладення штрафу, такі позовні вимоги носять майновий характер у розумінні чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України, оскільки ДВС не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру у розмірі встановленому пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі № 812/1905/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

СуддіІ.Я. Олендер

О.В. Карась

В.В. Кошіль