Ухвала суду № 45241942, 16.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2015 р. м. Київ К/800/13677/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,секретар: Буденко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення та перерахунок соціальної допомоги,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди на підставі ст.23 ЦК України внаслідок неправомірних дій працівників відповідачів щодо непризначення та невиплати їй соціальної допомоги інваліду з дитинства за період з 2006 року по жовтень 2011 року.

Уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправними дії відповідачів та стягнути солідарно з управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова та Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на її користь державну соціальну допомогу як інваліду з дитинства за період з 1 червня 2006 року по 24 жовтня 2011 року в сумі 57590 грн. 90 коп.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідачів щодо невиплати та відмови у нарахуванні позивачці державної соціальної допомоги як інваліду з дитинства за період з 1 червня 2006 року по 24 жовтня 2011 року. Зобовязано Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_4 державну соціальну допомогу як інваліду з дитинства за період з 1 червня 2006 року по 24 жовтня 2011 року в розмірі 57590 грн. 90 коп. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова та Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради солідарно в дохід держави судовий збір в розмірі 575 грн. 90 коп.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка є інвалідом з дитинства, з 2001 року отримує пенсію у звязку з втратою годувальника, яку їй нараховує та виплачує управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі діяли не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова не включило позивачку до списків осіб, які мають право на призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та не передало необхідних документів до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, а Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, обмежившись лише відповідями на звернення ОСОБА_4 та не вживши жодних дієвих заходів, не нараховував і не виплачував позивачці державну соціальну допомогу у період з 1 червня 2006 року по 24 жовтня 2011 року.

Проте, повністю погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

Згідно ч. 4 ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», призначається за вибором інвалідів з дитинства (законних представників інвалідів з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей-інвалідів) державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам». При цьому якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду I чи II групи, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання.

До заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи про вік і місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда, документи про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав заяву, а також довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку.

Управління праці та соціального захисту населення, яке прийняло заяву про призначення державної соціальної допомоги, видає заявнику розписку про прийом заяви та доданих до неї документів із зазначенням дати прийому заяви.

Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами.

Якщо заява про призначення державної соціальної допомоги надсилається поштою і при цьому подаються також всі необхідні документи, то днем звернення за державною соціальною допомогою вважається дата, вказана в поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У тих випадках, коли до заяви додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3-х місяців з дня одержання повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому або відправлення заяви про призначення такої допомоги.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або на дітей-інвалідів віком до 18 років призначається місцевою державною адміністрацією.

Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевою державною адміністрацією не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.

Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

Згідно п. 2.4 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України № 226/293/169 від 30 квітня 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 травня 2002 року за № 466/6754 (з наступними змінами; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам подаються такі документи: заява про призначення усіх видів соціальної допомоги за формою, що затверджується наказом Мінпраці; паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера Єдиного державного реєстру фізичних осіб; оригінал та копія свідоцтва про народження дитини-інваліда; довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про постійне місце проживання; довідка про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про постійне місце проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до органу праці та соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в органі праці та соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Орган праці та соціального захисту населення перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про заявника паспорту та іншим документам, здійснює попередню правову оцінку змісту і належного оформлення представлених документів, перевіряє правильність зняття копій відповідних документів і, при необхідності, фіксує і засвідчує виявлені розходження.

Документи, які подаються в копіях, та заява повинні бути підписані посадовими особами органу праці та соціального захисту населення і засвідчені печаткою цієї установи.

Орган праці та соціального захисту населення, який прийняв заяву про призначення державної соціальної допомоги, видає заявнику (уповноваженій особі) розписку про прийняття заяви та доданих до неї документів із зазначенням дати прийняття заяви.

Пунктом 2.5 вказаного Порядку передбачено, що державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням. Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день приймання органом праці та соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами. Якщо заява про призначення державної соціальної допомоги надсилається поштою і при цьому подаються також всі необхідні документи, то днем звернення за державною соціальною допомогою вважається дата, вказана в поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У тих випадках, коли до заяви про призначення державної соціальної допомоги додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня відправлення повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення такої допомоги. Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається органами праці та соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій вищенаведених вимог нормативно-правових актів не врахували та в порушення вимог ст. 159 КАС України належним чином не перевірили доводів Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про те, що до 24 жовтня 2011 року позивачка з такою заявою не зверталася, документи, які дають право на призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, не надходили.

Посилаючись у рішеннях на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 10141/0/14-05/05-4 від 9 грудня 2005 року та Пенсійного фонду України № 16564/02-20 від 22 грудня 2005 року « Щодо порядку передачі довідок МСЕК та ЛКК» для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» як на доказ неправомірності дій відповідачів, суди не врахували, що вказаний лист не спростовує законодавчих положень про призначення соціальної допомоги з дня звернення за її призначенням.

Разом з тим суди, всупереч вимог ч.2 ст.11 та ст.159 КАС України, належним чином не уточнили позовних вимог ОСОБА_4, характер спірних правовідносин, норми права, які їх регулюють, та спосіб захисту порушених прав позивачки, оскільки первісний позов нею заявлений про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями субєктів владних повноважень. Не зясування зазначених обставин призвело до неправильного вирішення спору.

Крім того, за змістом частин 2 та 3 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У суді першої інстанції представник відповідача заперечував проти позову з підстав пропуску встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 не пропустила строк звернення до суду з вказаним позовом, оскільки неодноразово зверталася до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявами про виплату державної соціальної допомоги.

Проте, такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи та законі, зроблений судами без повного та всебічного зясування обставин справи. Суди не встановили початок перебігу строку звернення до суду, тобто, коли позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, не зясували, чи зверталася позивачка до відповідачів за захистом своїх прав у період з 2006 року до 2011 року, не зясували поважність підстав пропуску вказаного строку. Між тим, від зясування вказаних обставин залежить підхід у застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду та правильність вирішення спору.

Неспроможними є посилання суду апеляційної інстанції на п.4.10 Порядку, який регулює випадки, коли призначені суми державної допомоги не одержані своєчасно особою, з вини органу, який призначає або виплачує соціальну допомогу, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Судами встановлено, що соціальна допомога призначена позивачці лише у 2011 році.

Не можна погодитися і з висновками судів щодо судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи зі змісту вказаної норми закону суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідачів солідарно в дохід держави судового збору в розмірі 575 грн. 90 коп. До того ж, висновок судів про солідарне стягнення судового збору взагалі суперечить вимогам ст.541 ЦК України про солідарне зобовязання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вищенаведених норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів пешої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий:В.В. Тракало

Судді:Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк