Вирок № 45238341, 27.11.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 1 - КП/415/596/13

№ 415/4715/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.13 року

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Дядько Л.І.

за участю секретаря Соловйової А.І.

прокурора Зиньковского А.Ю.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 21.05.1998 року Лисичанським міським судом за ст.229-1 ч.2, 229-6 ч.2, 42 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі, 22 травня 2007 року Сєвєродонецьким міським судом за ст.185 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, 08.12.2010 року звільнений з Брянківської виправної колонії за постановою Брянківського міського суду Луганської області від 30.11.2010 року умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України на не відбуте покарання строком 11 місяців 18 днів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2013 року, у період часу з 14 до 18 години, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав мобільний телефон марки НТС Desire C, ІМЕІ 354379056339419 вартістю 1260 грн., що належить ОСОБА_2, чим заподіяв останньому майнову шкоду на зазначену суму.

До суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України з угодою про примирення, укладеною 17 вересня 2013 року, між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1, згідно якої ОСОБА_1 визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, викладеного у обвинувальному акті, тобто у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно. Потерпілий та обвинувачений остаточно примирилися, сторони досягли відповідних домовленостей та погоджуються на призначенні покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, із застосуванням вимог ст.75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення, та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення судом, та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Потерпілий ОСОБА_2 в письмової заяви пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та просив суд затвердити зазначену угоду.

Суд, проаналізувавши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, думку прокурора, який вважав, що угода про примирення може бути затверджена судом, перевіривши угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди, яка розглядається, за наявності наступних підстав.

Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_3, дії обвинуваченого ОСОБА_1 обгрунтовано кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно. Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що укладення угоди про примирення 17 вересня 2013 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним у даному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України.

Умови угоди про примирення не суперечать вимогам кримінального процесуального законодавства, міра покарання, узгоджена між потерпілим та підозрюваним, визначена в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 185 КК України, застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням,на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

У зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи від 28.08.2013 року, витрати у сумі 489 грн. 44 коп. на залучення експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в доход держави (одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

додатковий договір до договору фінансового кредиту № 00003993 від 21.08.2013 року та договір фінансового кредиту № 3993 залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження;

мобільний телефон марки НТС Desire С IMEI № 354845044033579 у корпусі чорного кольору, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 підлягає поверненню потерпілому.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ст.374-ст.376, ст.475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Угоду про примирення, укладену 17 вересня 2013 року між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1, у кримінальному провадженні за №12013030240002944 відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, затвердити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_3 - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави: (№ рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, ідентифікаційний код одержувача 37800278, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013) 489 (чотириста вісімдесят девять) грн. 44 копійки за проведення товарознавчої експертизи.

Речові докази:

додатковий договір до договору фінансового кредиту № 00003993 від 21.-8.2013 року та договір фінансового кредиту № 3993 зберігати в матеріалах кримінального провадження;

мобільний телефон марки НТС Desire С IMEI № 354845044033579 у корпусі чорного кольору, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 залишити у потерпілого ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений потерпілим, обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Л.И. Дядько