Рішення № 45221572, 09.06.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1980/15-ц

Провадження № 22-ц/779/959/2015

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Мелінишин Г.П., Соколовського В.М.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах, неустойки за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів та додаткових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах, неустойки за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів та додаткових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.09.2010 року, в період якого у них народилася дочка ОСОБА_4

Зазначала, що згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.04.2012 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на її користь на утримання дитини в розмірі 800, 00 грн. щомісячно, починаючи з 03.01.2012 року.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку не виконує рішення суду, внаслідок чого у нього станом на 06.02.2015 року наявна заборгованість, яка згідно рахунків аудиторів складає 141 511,40 грн., з яких: сума заборгованих аліментів - 24 300,00 грн., пеня за несплату аліментів за період з 25.04.2012 року по 06.02.2015 року 116 325 грн., сума індексації аліментів за період з січня 2012 року по січень 2015 року 886,40 грн., просила позов задовольнити.

Крім того, зазначала, що дитина часто хворіє та потребує профілактичного лікування, займається з репетитором з англійської мови, танцями, що потребує значних матеріальних витрат, тому просила стягувати з ОСОБА_4 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 5 832,00 грн. щорічно.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 116 325 грн. 00 коп. пені за прострочення сплати аліментів з 25.04.2012 року по 06.02.2015 року, 886 грн. 40 коп. індексації аліментів за період з 01.01.2012 року по 01.02.2015 року та половину додаткових витрат на дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 5 832 грн. 00 коп. щорічно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд взяв до уваги розрахунок спеціаліста «Аудит Сервіс ІНК» від 06.02.2015 року, не перевіривши його правильність. Так, у розрахунку пені в періоді «лютий 2013 рік» в графі 6 «сума, на яку нараховується пеня» вказано 800,00 грн., а не 300,00 грн. (не взято до уваги, що 500 грн. ним вже сплачено). Таким чином, за 705 днів прострочення (графа 9) йому зайво нараховано 3 525 грн. Крім того, незрозумілим є нарахування між графами «липень» та «серпень», де нарахування здійснено з 01.01.2013 року по 06.02.2015 року на 767 днів прострочення на суму 2 301 грн. Тому, загальна сума зайво нарахованої пені аудитором складає 3 525 грн. + 2 301 грн. = 5 826 грн.

Вказує, що сума пені в розмірі 116 325,00 грн. є занадто обтяжливою для нього, оскільки з січня 2013 року він припинив підприємницьку діяльність, на даний час має регулярний мінімальний дохід і частину свого заробітку витрачає на утримання нової сімї, тому, вважає, що є підстави для зменшення розміру неустойки.

Крім того, суд задовольнив нічим не підтверджену позовну вимогу щодо стягнення половини додаткових витрат на дитину в розмірі 5 832,00 грн. щорічно, оскільки, нею не надано ні розрахунок, ні обґрунтування необхідності майбутніх витрат, повязаних з розвитком та лікуванням дитини, ні підтверджуючих документів понесення позивачкою цих витрат. У рішенні також не зазначено, до якого часу дана сума підлягає стягненню з нього щорічно.

У звязку з викладеним, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала з вищенаведених підстав.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині стягнення 116 325 грн. пені за прострочення сплати аліментів за період з 25.04.2012 року по 06.02.2015 року суд першої інстанції виходив з того, що визначений розмір пені підтверджений висновком спеціаліста, який відповідачем не спростовано і підстав для зменшення розміру пені не встановлено.

Проте, з таким висновком суду в повній мірі погодитися не можна.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони з 18.08.2007 року по 27.09.2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 03 січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно постанови державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ від 23.05.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання виданого на підставі цього рішення виконавчого листа.

Як вбачається з довідки-розрахунку відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 04.02.2015 року, поданої позивачкою на обґрунтування позовних вимог, відповідач має заборгованість по аліментах в розмірі 24 300 грн., зокрема, ним не оплачувалися аліменти з січня по червень 2012 року, в січні 2013 року ним було сплачено 500 грн., а з лютого 2013 року по січень 2015 року коштів ним сплачено не було.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Отже, стягнення неустойки можливе лише у випадку виникнення заборгованості з вини особи, зобовязаної сплачувати аліменти, наприклад, якщо особа ухилялась від сплати аліментів, знаходилась у розшуку та інше.

Встановлено, що рішення суду про стягнення з відповідача аліментів було винесено у його присутності, в період з липня по грудень 2012 року відповідач виконував свої зобовязання щодо сплати аліментів.

Доказів виникнення заборгованості з незалежних від нього причин суду не надано.

Згідно висновку спеціаліста «Аудит-Сервіс ІНК» від 06 лютого 2015 року вбачається, що розмір пені за невчасну сплату аліментів за період прострочення з 25.04.2012 року по 06.02.2015 року становить 116 325 грн.

Заперечуючи проведений розрахунок пені, відповідачем свого розрахунку, який би спростовував висновок спеціаліста не подано.

Що стосується доводів апелянта про те, що в довідці-розрахунку державного виконавця не зарахована сума проплати за лютий 2013 року 500 грн., то колегія суддів вважає, що такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки суду не подано доказів перерахування боржником на рахунок позивача аліментів у зазначеному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

З врахуванням того, що розмір неустойки значно перевищує розмір заборгованості та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості та беручи до уваги те, що в січні 2013 року відповідач припинив ведення підприємницької діяльності, в той же час, працює підсобним працівником в фізичної особи-підприємця (матері), яка займається виготовленням надмогильних памятників, колегія суддів вважає, що розмір пені за прострочення сплати аліментів слід зменшити до 95 0000 грн.

Посилання апелянта на те, що він створив нову сімю, на яку витрачає частину заробітку належними доказами не підтверджено.

Крім того, постановляючи рішення про стягнення з відповідача половини додаткових витрат на дитину в розмірі 5 832 грн. щорічно, суд врахував факт тривалого ухилення відповідача від сплати аліментів та виходив з обовязку батька брати участь у фінансуванні розвитку здібностей дитини.

Разом з тим, такий висновок суду зроблено в порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була поставлена, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. ч. 2, 3 ст. 185 СК України).

У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивачка посилалася на те, що дочка постійно хворіє, у звязку з чим вона несе додаткові витрати, викликані хворобою, зокрема, необхідність відвідування санаторію, проходження чергових медичних оглядів та лікування, які є платними.

Крім того, зазначала, що дочка займається із педагогом, репетитором по англійській мові, а також танцями, а тому нею здійснюються постійні витрати на оплату репетиторів, придбання обладнання для навчання.

Разом з тим, позивачем не надано суду розрахунку обґрунтування додаткових витрат в розмірі 5 832 грн. та документального підтвердження таких витрат ( на придбання ліків, санаторно-курортне лікування, тощо).

У звязку з цим, рішення суду першої інстанції в частині стягнення додаткових витрат в розмірі 5 832 грн. щорічно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Що стосується долученого в засіданні апеляційного суду звіту про оплату за навчання в Католицькій Школі імені Папи Івана Павла II (США), то колегія суддів вважає, що на дану обставину позивачка не посилалася, як на підставу понесення нею додаткових витрат на навчання дитини.

Що стосується стягнення судом першої інстанції 886 грн. 40 коп. індексації аліментів за період з 01 січня 2012 року по 01 лютого 2015 року, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2015 року в частині стягнення додаткових витрат скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь додаткових витрат на дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 5 832 грн. 00 коп. щорічно відмовити.

Рішення суду в частині стягнення пені змінити, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 95 000 грн. пені за прострочення сплати аліментів з 25.04.2012 року по 06.02.2015 року.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Г.П. Мелінишин

В.М. Соколовський