Рішення № 45202117, 17.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015Справа №5011-58/16225-2012

За позовом Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства Хрещатик до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 14389,43 грн. Суддя О.Є. Блажівська

за участю представників:

від позивача :Єщенко І.О. за дов. № 7 від 18.05.2015 р. до 31.12.2015р.;від відповідача:не зявились.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства Хрещатик звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 14389, 43 грн., з яких 13367,63 грн. основного боргу та 1021,80 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що актами № 1-12/56 від 14.12.2010 та № 1-12/60 від 17.12.2010, складеними комісійно за участю представників структурного відокремленого підрозділу Енергозбут КиївенергоАЕК Київенерго та КП УЖГ Хрещатик, встановлено, що належне відповідачу підвальне приміщення в будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 64,8 м2, опалюється, у звязку з чим ПАТ Київенерго з січня 2011 року по травень 2012 року проводило нарахування за послуги опалення по даному приміщенню, та виставляло обсяги спожитої теплової енергії в щомісячні розрахункові документи (табуляграми) на позивача, який на підставі зазначених табуляграм здійснював щомісячні нарахування відповідачу за спожите опалення та виставляв для їх оплати відповідні рахунки відповідачу, проте відповідач зазначені рахунки в частині здійснення оплати за спожите опалення за загальний період з січня 2011 року по квітень 2012 року (включно) не здійснив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року порушено провадження у справі № 5011-58/16225-2012, розгляд справи призначено на 19.12.2012 року.

18.12.2012 року через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року провадження у справі № 5011-58/16225-2012 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 5011-59/14986-2012 за позовом комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства Хрещатик до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про спонукання укласти додаткову угоду

01.10.2014 року судом було направлено запит № 5011-58/16225-2012 начальнику відділу аналітичної роботи, статистики та аналізу застосування судової практики господарського суду міста Києва.

Відповідно до довідки начальника відділу аналітичної роботи, статистики та аналізу застосування судової практики господарського суду міста Києва за даними компютерної програми Діловодство спеціалізованого суду у справі № 5011-59/14986-2012 за позовом комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства Хрещатик до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про спонукання укласти додаткову угоду, господарським судом міста Києва 16.12.2013 винесено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначене рішення було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 5011-59/14986-2012 від 18.03.2014 рішення господарського суду міста Києва залишено без змін, постановою Вищого господарського суду України по справі № 5011-59/14986-2012 від 25.06.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою господарського суду міста Києва № 5011-58/16225-2012 від 27.04.2015 року провадження у справі № 5011-58/16225-2012 поновлено, розгляд справи призначено на 14.05.2015 року.

14.05.2015 року представники позивача та відповідача у судове засідання не зявились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В звязку з неявкою сторін у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 03.06.2015 року.

27.05.2015 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі від 27.05.2015, відповідно до яких відповідач заперечив проти позову посилаючись на те, що позивач не є постачальником теплової енергії до приміщення, що належить відповідачу, оскільки постачальником є ПАТ Київенерго з яким відповідач і уклав відповідний договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та субєктам господарювання від 22.01.2015 № 1533618100001, копія якого долучена до даних пояснень, а також відповідач зазначив, що судовими рішеннями у господарській справі № 5011-59/14986-2012 відмовлено позивачу в укладанні договору щодо постачання теплової енергії, а відтак позивачем не доведено належними доказами підстави для стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за опалення загальної площі приміщення, позаяк опалювальна площа приміщення становить 39,4 кв.м.

03.06.2015 року представник позивача у судове засідання з'явився.

03.06.2015 року представник відповідача не зявився, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог та клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи продовжено на 15 днів та на підставі ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 17.06.2015.

В судове засідання 17.06.2015 представник позивача зявився.

Відповідач в судове засідання 17.06.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що ухвали господарського суду міста Києва від 27.04.2015 про поновлення провадження у справі № 910/6995/13 та призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2015 та ухвали від 14.05.2015 та від 03.06.2015 про відкладення розгляду справи на 03.06.2015 та 17.06.2015 відповідно надіслані відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві та яка згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є адресою місцезнаходження відповідача, та не повернута підприємством звязку, відтак відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду судом справи.

Позивач в судовому засіданні 17.06.2015 надав письмові пояснення (з додатками) щодо суми та вартості наданих відповідачу послуг з опалення приміщення, виходячи із опалювальної площі в розмірі 34,9 кв.м, встановленої рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 5011-59/14986-2012.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Печерської районної у м. Києві ради від 12.06.2007р. № 47 Про реорганізацію комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Печерськжитло шляхом виділу КП по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Хрещатик є балансоутримувачем будинків наведених в додатку №1 до даного рішення, серед переліку яких, зокрема, будинок за адресою АДРЕСА_2

Відповідно до свідоцтва про право власності від 11.05.2006 р. відповідач по справі є власником нежитлового приміщення площею 64,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, яке обліковується на балансі позивача.

Між позивачем та відповідачем укладено Договір № 144 від 01.01.2009 "Експлуатаційні витрати та комунальні послуги" (далі договір), відповідно до умов якого позивач надає відповідачу користувачу комунальні послуги, забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, утримання прибудинкової території (експлуатаційні витрати), а користувач зобовязується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п.п. 4.1.1. та 4.1.2. Договору, вартість комунальних послуг встановлюється залежно від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі). Холодна вода та інше нараховується згідно з тарифами, наданими КП УЖГ Херщатик підприємствами-постачальниками. Користувач сплачує КП УЖГ Хрещатик витрати, повязані з утриманням будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати).

Пункт 4.1.6. Договору передбачає, що розмір платежів по даному Договору та додатків до нього може змінюватись КП УЖГ Хрещатик - надавачем послуг в односторонньому порядку у разі зміни цін, тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України про що користувач ставиться до відому платіжною вимогою.

За змістом пункту 6.1. Договору, термін його дії встановлено з 01.01.2009 р. по 01.05.2017 р. При цьому, згідно з п. 6.1.2. даного Договору, зміни або доповнення до нього допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання на розгляд іншою стороною.

Додатком № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору, визначено "Наявність комунальних зручностей: «опалення _____», тобто відсутнє.

Разом з тим, 17.12.2010 комісійним обстеженням проведеним за участю представників структурного відокремленого підрозділу Енергозбут Київенерго АЕК Київенерго та КП УЖГ Хрещатик та представників балансоутримувача будинку було встановлено, що належне відповідачу нежитлове підвальне приміщення в будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 64,8 кв. м., опалюється від загальнобудинкової системи централізованого теплопостачання. Під час обстеження в даному приміщенні виявлено опалювальні прилади - регістри, які закриті гіпсокартонними конструкціями. За результатами обстеження складено відповідний Акт № 1-12/60 від 17.12.2010.

У звязку з зазначеним, ПАТ Київенерго з січня 2011 року по квітень 2012 року (включно) проводило нарахування за послуги опалення по даному приміщенню, та виставляло обсяги спожитої теплової енергії в щомісячні розрахункові документи на позивача, який на підставі зазначених розрахункових документів здійснював щомісячні нарахування відповідачу за спожите опалення, що за вказаний період становить загалом 13237,67 грн., та виставляв для їх оплати відповідні рахунки відповідачу.

Проте відповідач зазначені рахунки в частині здійснення оплати за спожите опалення за загальний період з січня 2011 року по квітень 2012 року (включно) не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Відповідач неодноразово надсилав листи на адресу позивача, згідно з якими повідомляв позивача про відсутність будь-яких теплоспоживчих установок, приладів чи обладнання у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, а також про те, що відповідач не планує їх встановлювати у зазначеному приміщенні та, відповідно, користуватись теплоенергією. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки він не є споживачем теплоенергії, підстави для нарахування та оплати за теплоенергію відсутні.

Відповідно до зазначеного Акта № 1-12/60 від 17.12.2010, позивач зобов'язаний внести зміни до договору на теплопостачання.

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва (справа № 5011-59/14986-2012) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди № 4 до Договору № 144 від 01.01.2009 р. "експлуатаційні витрати та комунальні послуги" між КП Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1, а саме стосовно наявності у приміщенні за адресою АДРЕСА_2, що знаходиться у власності відповідача, комунальних зручностей, зокрема, центрального опалення з опалювальною площею у розмірі 64,8 кв.м.

Однак, рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 5011-59/14986-2012, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 та Вищого господарського суду України від 25.06.2014, у задоволенні позову відмовлено оскільки Висновком судової експертизи № 27/13-43 від 24.10.2013 підтверджено наявність регістрів як опалювальних приладів лише у приміщенні № 1 з опалювальною площею у розмірі 34,9 кв.м. та вказано на їх відсутність у інших приміщеннях (№№ 2, 3, 4, 5, 6, 7), що належать на праві власності відповідачу, а тому суд не вправі визнати укладеною Додаткову угоду № 4 до Договору стосовно наявності у приміщенні за адресою АДРЕСА_2, комунальних зручностей, а саме, центрального опалення з опалювальною площею у розмірі 64,8 кв.м.

При цьому, зазначеним рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 5011-59/14986-2012 встановлено, що відповідно до Висновку експерта, зробленого за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 27/13-43 від 24.10.2013 р., на підставі візуального обстеження приміщення адресою АДРЕСА_2 та дослідження технічних документів щодо даного приміщення, наданих судовому експертові самим позивачем, підтверджено наявність регістрів лише щодо опалювальної площі у розмірі 34,9 кв.м. Також, вказаним висновком зазначено, що опалювальні прилади - один з основних елементів систем опалення, призначені для теплопередачі від теплоносія в приміщення, що опалюється. У приміщенні за адресою АДРЕСА_2 в ході проведення судової експертизи виявлено, що на зовнішній стіні у підвіконному просторі влаштований регістр, що призначений для передачі теплоти від теплоносія повітрю опалювального приміщення. Регістр як найпростіший вид опалювального приладу відноситься до нагрівальних приладів, що застосовуються в якості приборів опалення в системах центрального водяного опалення (теплопостачання) та виконуються з гладких сталевих труб.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відповідачем у період з січня 2011 року по квітень 2012 року (включно) фактично здійснювалось споживання послуг з опалення приміщення площею 34,9 кв.м. у будинку за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі позивача.

У звязку із зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13367,63 грн. за надані у період з січня 2011 по квітень 2012 року (включно) послуги з опалення приміщення площею 64,8 кв.м., розташованого за адресою м. Київ, АДРЕСА_2, що належить відповідачу.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Субєктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно частин 5, 6 статті 19 Закону України Про теплопостачання теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обовязок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобовязані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обовязку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин, зобовязання відповідача оплатити послуги з опалення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14, відповідно до якої висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати отриманих послуг на підставі того, що між позивачем та відповідачем відсутній письмовий договір про надання комунальних послуг, суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобовязанням.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі, Правила). Дані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, зобов'язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг з опалення виникло на підставі дії законів, що перелічені вище.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, докази відключення відповідача від мереж централізованого опалення в матеріалах справи відсутні та сторонами у справі, зокрема, відповідачем, не надано.

Таким чином, враховуючи, що безпосереднім виробником (надавачем) зазначених послуг є не позивач, а ПАТ «Київенерго», з яким позивачем укладено відповідний договір від 16.09.2002 № 1533618 (на який також здійснюється посилання в рішенні господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 5011-59/14986-2012), належним доказом існування підстав для проведення відповідачем розрахунків за опалення є складений структурним підрозділом ПАТ «Київенерго» акт, в якому зазначено про наявність в нежитловому приміщенні, яке належить відповідачу опалювальних пристроїв (регістрів). Опалювальна площа згідно Висновку експерта, зробленого за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 27/13-43 від 24.10.2013 р. становить 34,9 кв.м., про що зазначено у рішенні господарського суду міста Києва від 16.12.2013.

На підтвердження надання послуг з опалення та існування заборгованості, позивач посилається на розрахункові документи, що надаються ПАТ Київенерго та розшифровки рахунків абонента, які складались відповідно до тарифів, які встановлювались у відповідний спірний період, що підтверджують надання послуг з опалення у спірний період, а також рахунки, які складались позивачем на імя відповідача. Відповідач не заперечує, що у спірному періоді отримував від позивача реєстри платежів та платіжні вимоги (рахунки) на оплату комунальних послуг за договором, в які було включено вартість послуг опалення, завірені належним чином копії яких надані відповідачем та залучені судом до матеріалів справи.

Суд зазначає, що розрахунки проведені згідно з тарифами, встановленими постановою НКРЕ від 14.12.2010 року N 1729 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.09.2011 року N 1879).

Судом встановлено, що за період з січня 2011 року по квітень 2012 року (включно) виходячи із розміру опалювальної площі 34,9 кв.м. (встановленої у судовому порядку) відповідачу були надані послуги з опалення на загальну суму 7128,45 грн. виходячи з здійсненого судом розрахунку по кожному місяцю окремо (так, до прикладу, за січень 2011 року: 5701,28 грн./64,8 кв.м х 34,9 кв.м. =3070,60 грн., за лютий 2011року 456,64 грн., за березень 2011 року 508,87 грн., за квітень 2011 року 284,17 грн., за травень 2011 року 22,95 грн., за листопад 2011 року 217,59 грн., за грудень 2011 року 324,23 грн., за січень 2012 року 378,62 грн., за лютий 2012 року 739,72 грн., за березень 2012 року 685,49 грн., за квітень2012 року 439,57 грн., що в загальній сумі становить 7128,45 грн.), оплату за які відповідач не здійснив, а отже станом на час вирішення спору у даній справі за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 7128,45 грн., про що зазначає позивач в письмових поясненнях, наданих в судовому засіданні 17.06.2015.

Доказів на спростування зазначеної у розрахунку суми основної заборгованості відповідачем до суду не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги опалення приміщення площею 34,9 кв.м. у період з січня 2011 року по квітень 2012 року (включно) в сумі 7128,45 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги з опалення, розрахованої на площу, яка не входить в опалювальну, про що зазначено в рішенні господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 5011-59/14986-2012, суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Також, позивач на підставі п. 4.1.4 договору Експлуатаційні витрати та комунальні послуги № 144 від 01.01.2009 просить суд за порушення відповідачем термінів здійснення розрахунків за надані послуги опалення стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми недоїмки за кожен день прострочки, розмір якої за розрахунком позивача за 180 днів прострочення зі сплати 13367,63 грн. боргу складає 1021,80 грн.

Суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне здійснення оплати за надані послуги опалення на договір Експлуатаційні витрати та комунальні послуги № 144 від 01.01.2009 є безпідставним, позаяк зазначеним договором сторонами не погоджено надання послуги з опалення (додаток № 1 до договору № 144 від 01.01.2009), а відповідно і відповідальності за порушення строків з її оплати, зокрема, у вигляді пені.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в сумі 7128,45 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг з опалення підлягають частковому задоволенню в сумі 7128,45 грн. та є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, та відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Заперечення відповідача проти позовних вимог, які зводяться до того, що між сторонами у справі відсутній договір на надання послуг опалення, а відтак у відповідача відсутній обовязок щодо здійснення оплати за такі послуги саме на користь позивача, так як він не є їх постачальником, та що позивачем не доведено правомірності стягнення зазначеної заборгованості, і крім того, відповідач 22.01.2015 вже уклав з постачальником ПАТ Київенерго договір на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та субєктам господарювання № 1533618100001 (опалювальна площа приміщення 39,4 кв.м.), то суд не приймає їх до уваги при вирішенні спору оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а також висновками, викладеними у постанові верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14, про що зазначено вище. А дія договору на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та субєктам господарювання № 1533618100001 від 22.01.2015, укладеного між відповідачем та ПАТ Київенерго щодо здійснення розрахунків за спожиті послуги, зокрема, опалення, не поширюється на спірні правовідносини, які виникли у період з січня 2011 року по квітень 2012 року.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства Хрещатик (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 28/19, ідентифікаційний код 35534430) 7128 (сім тисяч сто двадцять вісім) грн. 45 коп. основного боргу, 797 (сімсот девяносто сім) грн. 34 коп. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 17.06.2015

Суддя О.Є. Блажівська