Ухвала суду № 4518928, 07.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року                                                        № К-7782/08 (№ К-9366/08)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Степашка О.І.

                                                                       Федорова М.О.    

при секретарі судового засідання:    Сенченко Т.Б.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області

та касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області

на ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2008 року

та постановугосподарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2007 року

у справі№ А-8/57 господарського суду Івано-Франківської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»

доДержавної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області

за участюПрокуратури Івано-Франківської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від                01.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2008 року, задоволено позовні вимоги ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області № 0000052301/0 від 16.02.2007 року, яким позивачу  зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2005 року на 16666666 грн. та за квітень 2006 року на суму 13317488 грн. та застосовано штрафні санкції в сумах 8333333 грн. та 2638767 грн. відповідно.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області та перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою та касаційним поданням відповідно, в яких просять скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від03.04.1997 року № 168/97-ВР«Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168/97-ВР) , пункту 19 статті 1, статті 9Бюджетного кодексу України, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Позивач в запереченні на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області та касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської областібуло проведено невиїзну документальну перевірку правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за жовтень 2005 року та квітень 2006 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції,за наслідками якої складено акт № 103/23-00152230 від 13.02.2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого виявлено завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за жовтень             2005 року та квітень 2006 року на загальну суму 29984154 грн.

Податковим органом вказаний висновок зроблено на підставі того, що позивач мав відносини з суб’єктом господарювання – ТОВ «Оптіма-Трейд», яке в свою чергу мало відносини із платником податків, який ніде не зареєстрований – ПП «Дебра», а тому не мав права включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбання товарів від даних підприємств.

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 16.02.2007 року, яким ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 29984154 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 10972100,66 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 вказаної статті передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами, позивач мав відносини з суб’єктом господарювання - ТОВ «Оптіма-Трейд», яке в свою чергу по другому ланцюгу мало відносини з ПП «Дебра». Позивачем було отримано від ТОВ «Оптіма-Трейд» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладених угод. Вказана продукція була оплачена підприємством в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Таким чином, як вірно вважали суди попередніх інстанцій, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Фактичне придбання позивачем продукції за укладеними договорами купівлі-продажу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які були досліджені судами в ході розгляду справи. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі податку на додану вартість, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог підпункту 7.5.1 пункту7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР.   

Враховуючи, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок податкової інспекції про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

В спірному випадку підставою зменшення відповідачем бюджетного відшкодування позивача та застосування штрафних санкцій були висновки податкового органу про не підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 стаття 10 Закону).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. 

Закон № 168/97-ВР не встановлює обов’язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов’язання продавця.  

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Оптіма-Трейд», декларування бюджетного відшкодування, і як наслідок відсутності порушення з його боку вимог пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.  

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2008 року та постанову господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2007 рокуу справі № А-8/57 такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області та касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2008 року та постанову господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Голубєва Г.К.

                                    Карась О.В.

                                   Степашко О.І.

                                    Федоров М.О.