Ухвала суду № 4518103, 30.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-14443/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“30” липня2009року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 09 листопада 2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2007р.

у справі №5/1055-28/167А

за позовом Дочірнього підприємстваВідкритого акціонерного товариства«Львівський автобусний завод» «Автотранспортне підприємство»(надалі – ДПВАТ «ЛАЗ»«Автотранспортне підприємство»)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова(надалі – ДПІ у Галицькому районі м.Львова)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У травні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 20.09.2006р. поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львовавід 23.01.2006р. №0004732320/3/04-23-2/22347276.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ним не здійснювалися операції, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, тому в діях позивача відсутнє порушення п.п 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також позивач стверджує, що п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 вказаної норми Закону (в редакції, що діяла на момент проведення операції) було передбачено, що у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, і отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі 100% суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави. Оскільки станом на 09.09.2002р. податкова заборгованість позивача становила 17885,46грн., тому застосування штрафу у розмірі 2263178,00грн. позивач вважає неправомірним.

Постановою господарського суду Львівської області від 09 листопада 2006р., залишеною без змінухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2007р., позовні вимоги було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львовавід 23.01.2006р. №0004732320/3/04-23-2/22347276 в частині застосування штрафу в сумі 2245292,40грн.. В задоволенні іншої частини позову – відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що твердження позивача про те, що ним не було здійснено операції, яка потребує узгодження з податковим органом є необґрунтованим, оскільки вексель ТОВ «Севергаз» датою складання 09.07.2002р. на суму 2263178,12грн. засвідчував майнове право позивача на зазначену суму коштів, і передача позивачем вказаного векселя на користь ВАТ «Львівський автобусний завод»в погашення заборгованості потребувала погодження з податковим органом в порядку п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки активи позивача перебували в податковій заставі. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у податкового органу не було правових підстав застосовувати до позивача штраф у більшому розмірі, що встановлено законом на час, коли мало місце вказане порушення і що це суперечить ст.58 Конституції України.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 01.07.2004р., про що складено акт №18/23-2/22347276 від 19.01.2005р..

Вказаною перевіркою встановлено недотримання позивачем вимог п.4 «г» ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93, а саме, встановлено здійснення без отримання індивідуальної ліцензії НБУ операції обміну ощадного сертифікату, вираженого в іноземній валюті (російські рублі), на простий вексель №3008632124 від 09.07.2002р. номінальною вартістю 2263178,12грн..

Також в ході перевірки встановлено, що 09.09.2002р. позивач передав вказаний вище вексель в погашення своєї заборгованості перед ВАТ «Львівський автобусний завод» по контракту №02/04-02-01 від 02.04.2002р., внаслідок чого заборгованість позивача зменшилась на 2263178,12грн. (номінальна вартість переданого векселя).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.11.1999р. в реєстрі застав рухомого майна зареєстрована податкова застава ДП ВАТ «ЛАЗ» «Автотранспортне підприємство», яка діяла на час здійснення вищевказаної операції щодо передачі векселя в рахунок погашення попереднього боргу позивача перед ВАТ «Львівський автобусний завод». Станом на 09.09.2002р. податковий борг позивача складав 17885,60грн., що підтверджено довідкою (а.с.104).

Згідно п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.

На підставі вищевказаного акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004732320/004-23-2/22347276, яким визначено суму зобов’язання зі сплати штрафних санкцій у сумі 2263178,00грн..

В порядку апеляційного узгодження було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2006р. №0004732320/3/04-23-2/22347276 у якому сума податкового зобов’язання залишилась незмінною.

Сума штрафних санкцій податковим органом визначена згідно приписів п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції із внесеними змінами від 20.02.2003р. №550-IV, а саме, у розмірі відчуження.

Суди попередніх інстанції вирішуючи даний спір погодились із правомірністю встановленого податковим органом порушення позивачем п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо відсутності узгодження з податковим органом здійснення операції по відчуженню цінних паперів з підстав перебування активів підприємства у податковій заставі. Однак, вказали на неправомірність застосування норми закону, що не була чинна на час вчинення порушення.

Законом України від 20.02.2003р. «Про внесення змін до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було внесено зміни до підпункту 17.1.8 п.17.1 ст.17 згаданої норми Закону, а саме, встановлено, що у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій правомірно встановили, що редакція статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із внесеними змінами не була чинна на час порушення позивачем п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 09 листопада 2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2007р. –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Секретар Прудка О.В.