Ухвала суду № 4517955, 16.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

“16” липня 2009р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКременецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року

у справі № 13/217-2800

за позовом Закритого акціонерного товариства «Молоко»

до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У червні 2006 року закрите акціонерне товариство «Молоко» (надалі позивач, ЗАТ «Молоко») звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Кременецька МДПІ), яким просило скасувати податкові повідомлення від 26.06.2006року № 0000612301/0 та № 0000621701/0.

Постановою господарського суду Тернопільської області (суддя Стопник С.Г.) від 14.07.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Орищин Г.В., судді: Бобеляк О.М., ДубникО.П.) від 18.10.2006 р. у справі № 13/217-2800, позов задоволено повністю.

Правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтована, тим, що рішення Кременецької МДПІ про стягнення із позивача 7958,34 грн. податку з доходів з фізичних осіб, 15916,98 грн. штрафних санкцій, а також 148764 грн. податку на прибуток та 42510 грн. санкцій суперечить п.п. 4.3.36 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» та п.п. 5.6.1, 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Кременецька МДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 14.07.2006 року, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року у справі № 13/217-2800 та постановити нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі відповідач вважає помилковим висновок судів про те, що договори оренди гужового транспорту не посвідчуються нотаріально, оскільки такий суперечить вимогам ч.2 ст. 799 ЦК України, п. 1.10 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р № 1306 та п. 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5.

Окрім цього суди не взяли до уваги даних довідки Шпиколосівської сільської ради від 05.06.2006 року № 82 про збільшення розмірів земельних ділянок осіб за рахунок отриманих паїв. Вказаною довідкою підтверджується правомірність донарахування позивачу 7.958,34 грн. податку з доходів з фізичних осіб згідно підпункту 4.3.36 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб».

Позивач ЗАТ «Молоко» не надіслав суду письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами перевірки позивача відповідачем складено Акт від 15.06.2006 р. № 16/23-0/30917423, у якому зазначено, що орендні платежі за використання гужового транспорту у період заготівлі молока незаконно включені до складу валових витрат, оскільки договори оренди нотаріально не посвідчені, а тому не тягнуть наслідків, окрім повязаних з їх недійсністю.

Також в Акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем незаконно віднесено до валових витрат суми виплаченої премії до дня працівників харчової промисловості, оскільки така премія не повязана з компенсацією за фактично надану послугу (відпрацьований час). До того ж по Шпиколосівській сільській раді позивачем не нараховано на не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходу платникам податку.

За наведених підстав відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9, п. 5.9 ст. 5 Закону України про оподаткування прибутку підприємств, п.п. 4.3.36 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», за які згідно податкових повідомлень-рішень від 26.06.2006 р. № 0000621701/0 та № 0000612301/0 донарахував 7958,34 грн. податку з доходів фізичних осіб, 15916,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 148764 грн. податку на прибуток, 42510 грн. штрафних санкцій.

Згідно пунктів 28, 31, 35, 107 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, договір оренди транспортного засобу посвідчується нотаріусом при наявності документів, що підтверджує право власності фізичної чи юридичної особи на цей транспортний засіб .

У разі відсутності такого документу, договір оренди нотаріально не посвідчується.

Окрім цього державна реєстрація гужових транспортний засобів не є обовязковою.

Пунктом п.п. 30.2 п.30 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306, передбачено, що реєстрація гужового транспорту може проводитись за рішенням місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідач не надав доказів обовязковості державної реєстрації гужових транспортних засобів на території місць збору молока.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат виробництва витрат на оренду гужового транспорту для заготівлі молока у населення у 2005 році.

В ході розгляду справи суди попередніх інстанцій врахували положення наказу позивача № 75 від 14.10.2005 р. про виплату премії за позитивні трудові досягнення, положення про виплату премії до професійного свята працівникам ЗАТ «Молоко», колективного договору позивача та, виходячи із вимог п. 5.6.1,5.6.2, п.5.6 ст. 5 Закону №283/97-ВР, дійшли обґрунтованого висновку про правомірне віднесення витрат на виплату премій з нагоди професійного свята до валових витрат виробництва.

Виходячи з наведених обставин, суди на законних підставах скасували податкове повідомлення №0000612301/0 від 26.06.2006р.

Не підтверджуються матеріалами справи доводи касаційної скарги про обовязок позивача нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів з фізичних осіб, а саме із сум, виплачених селянам - виробникам молока, оскільки у справі відсутні докази про збільшення у перевіреному періоду площ земельних ділянок осіб, мешканців Шпиколосівської сільської ради. Довідка згаданої ради, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, містить дані про розмір земельних ділянок осіб. Відомості про збільшення земельних площ громадян в результаті отриманої в натурі земельної частки (паю) у вказаній довідці відсутні.

Тому за відсутності обставин, з якими п.п. 4.3.36 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з фізичних осіб» повязує обовязок платника оподаткувати доходи фізичної особи, отримані від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставне нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у сумі 7958,34 грн. та 15916,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення рішення від 26.06.2006 року № 0000621701/0.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року та постанову господарського суду Тернопільської області від 14.07.2007 року у справі №АС-13/217-2800 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар: А.В. Савченко