Ухвала суду № 4517952, 16.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

“16” липня 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Пилипчук Н.Г.

                        Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від 03.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року

у справі  № АС 10/235-06

за позовом               Відкритого акціонерного товариства «Сумсільмаш»

до                               Державної податкової інспекції в м. Суми

про                             скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2006року Відкрите акціонерне товариство «Сумсільмаш» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган не мав права застосовувати до нього штрафні санкції за відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, оскільки у цей період діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів під час процедури банкрутства.

Постановою Господарського суду Сумської області від 03.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року, позов задоволено.Скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.11.2005 р. № 202401/0/00901588/54404, від 20.12.2005 р. № 202401/1/0091588/54404 та від 02.03.2006 р. № 202401/2/00901588/54404.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, ДПІ в м. Суми оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Суми була проведена перевірка дотримання ВАТ «Сумсільмаш» вимог Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  (далі – Закон від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ) по питанню стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі. За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 44/24-021 від 22.11.2005 р. (далі – Акт).

За даними Акта позивачем без узгодження з податковим органом було відчужено активи, що перебували у податковій заставі, на загальну суму 74147,20 грн. Відчуження активів відбувалось в період з 16.01.2003 р. по 10.02.2005 р. в рахунок проведених взаємозаліків. Таке відчуження, на думку відповідача, є порушенням пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

На підставі висновків Акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2005 р. № 202401/0/00901588/54404 та, прийняті внаслідок його адміністративного узгодження, податкові повідомлення-рішення від 20.12.2005 р. № 202401/1/0091588/54404 та від 02.03.2006 р. № 202401/2/00901588/54404, якими на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ зобов’язано ВАТ «Сумсільмаш» сплатити штраф у розмірі суми відчуження, що складає 74147,20 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.07.2005 р. у справі № 12/83-05 відносно ВАТ «Сумсільмаш» порушена справа про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В газеті «Урядовий кур’єр» від 13.09.2005 р. опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, за результатами попереднього засідання 16.12.2005 р. затверджений реєстр вимог кредиторів. 

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 р. № 327 (далі – Порядок від 10.08.2005 р. № 327) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В Акті перевірки не зазначено, які саме активи підприємства перебувають у податковій заставі та її розмір.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

За змістом названого рішення розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність, як елемент принципу справедливості, передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

З огляду на викладене, положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону, яке передбачає можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8, 42 Конституції України), тобто є неконституційним.

Оскільки податковий орган, внаслідок порушення вимог Порядку від 10.08.2005 р. № 327, не вказав в Акті перевірки розмір податкової застави, не зазначив, які саме активи підприємства перебувають у податковій заставі, то висновок про відчуження позивачем саме того майна, що перебуває у податковій заставі, є неправомірним та зробленим без належно документального обґрунтування.

Крім того, податковий орган повинен був урахувати зазначене вище рішення КСУ при вирішенні питання про застосування податкової застави щодо активів позивача.

Згідно пп. 17.1.8 ст. 17 Закону від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Враховуючи, що відповідач належним чином не обґрунтував, що платник податків відчужив саме ті активи, які перебували у податковій заставі, податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу правомірно скасовано судами попередніх інстанцій.

Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне.

Суди першої інстанції також зазначили, що податковим органом неправомірно застосовані до позивача штрафні санкції за відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, оскільки із введенням мораторію припинила свою дію податкова застава.

Згідно з абзацем 24 ч. 1 ст. 1 Закону України  від 14.05.1992 року № 2343–ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон від 14.05.1992 року № 2343–ХІІ) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що із введенням мораторію дійсно припиняє свою дію податкова застава, як міра забезпечення податкових зобов’язань.

Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відчуження активів позивачем здійснено в період з 16.01.2003 р. по 10.02.2005 р., тобто до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою від 27.07.2005 р., отже - до припинення дії податкової застави. Висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування податковим органом штрафних санкцій саме у зв’язку з припиненням дії податкової застави, є неправомірним, оскільки відчуження відбувалось до припинення дії податкової застави.

Проте, колегія суддів вважає, що наявність зазначеного помилкового мотиву задоволення позову не може бути підставою для скасування правильних по суті рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.      

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумивідхилити.

Постанову Господарського суду Сумської області від 03.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий

 (підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Сергейчук О.А.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар:                                                         Савченко А.В.