Ухвала суду № 4517882, 09.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-25179/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 липня 2009 року                                                                                                м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Аверс» на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 року по справі № А17/308 за позовом Приватного підприємства «Аверс» до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним рішення.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2006 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 року, в задоволені позовних вимог ПП «Аверс» до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним рішення – відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 07.07.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Приватне підприємство «Аверс» просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».   

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з касаційної скарги позивача на рішення судів попередніх інстанцій, позивач вважає незаконним рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки, на його думку, здіснення перевірки, результати якої стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, було з порушенням відповідачем встановленого порядку для проведення позапланових виїзних перевірок, отже і нарахування штрафних санкцій є незаконним і не підлягає виконанню.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 18 травня 2005 року працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на підставі посвідчень від 18.10.2005 року № 314/233, 313/233 головним державним податковим ревізор – інспектором сектору оперативного контролю ДПА у Дніпропетровській області Логвіним А.В. та головним державним податковим ревізор – інспектором сектору оперативного контролю ДПА у Дніпропетровській області Колесніком В.В. була здійснена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу комплексу, розташованого за адресою вул. Навська, 288, який належить ПП «Аверс» (24993738), юридична адреса вул. Навська, 288.

За наслідками проведеної перевірки перевіряючими було складено акт за № 000501 від 18.10.2005 року в якому було зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, проведення позивачем розрахункових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій, розрахункової квитанції та без видачі відповідного розрахункового документа.

На підставі акту перевірки відповідачем 02.11.2005р. було винесено рішення № 0000932306/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9780,00 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509/-ІІ (із змінами та доповненнями).

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХII від 04.12.1990р., згідно з якою, посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до положень ст.ст. 8, 9 зазначеного Закону, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції пов’язані із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Указом Президента України «Про деякі заходи по врегулюванню підприємницької діяльності» №817/98 від 23.07.1998р., органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності (далі – контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Згідно із визначенням, наведеним в ч.2 п.9 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановими перевірками вважаються, крім іншого, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках – за рішенням суду.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Статтею 16 цього Закону передбачено правоконтролюючих органів відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Таким чином Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним законом, яким встановлено порядок проведення контролюючими органами перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу.

З огляду на зазначене та враховуючи, що судами встановлено факт порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0000932306/0 від 02.11.2005р., яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9780,00 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені судами відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Аверс» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Костенко М.І.________Маринчак Н.Є.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар:                                      Е.А. Рустам’ян