Ухвала суду № 4517883, 15.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“15” липня 2009р.                                                                                 №К-25234/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Харченко В.Є.;

відповідача:неявка;

розглянувши касаційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р.

у справі №3/451-23/412-АП

за позовом               Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт»

до                               Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про                             скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Бердянський морський торгівельний порт» (далі по тексту – позивач, ДП «Бердянський морський торгівельний порт») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту – відповідач, Бердянська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.11.2005 р. у справі №3/451-23/412-АП (суддя Садовий І.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. у справі №3/451-23/412-АП (головуючий суддя – Юхименко О.В., судді Шевченко Т.М., Яценко О.М.) постанову Господарського суду Запорізької області від 14.11.2005 р. скасовано. Позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000682330/0 від 23.12.2004 р., №0000682330/1 від 28.02.2005 р., №0000682330/2 від 13.05.2005 р. та №0000682330/3 від 22.08.2005 р.

Бердянська ОДПІ, не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. у справі №3/451-23/412-АП, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Запорізької області від 14.11.2005 р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Бердянської ОДПІ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2004 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000682330/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 476 405 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000682330/1 від 28.02.2005 р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 462 152 грн. (з урахуванням здійсненого зменшення розміру бюджетного відшкодування згідно рішення Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, від 25.02.2005 року за №1834/10/23-2).

За наслідком неодноразового оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №0000682330/1 від 28.02.2005 р. до ДПА у Запорізькій області та ДПА України, скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення – рішення №0000682330/2 від 13.05.2005 р. та №0000682330/3 від 22.08.2005 р.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати позапланової документальної перевірки правильності декларування від’ємного значення сум податку на додану вартість ДП «Бердянський морський торговельний порт» за період з 01.07.2004 р. по 30.09.2004 р.» від 20.12.2004 р. №295/23-321/01125761 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 6.2.2, 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно застосовано нульову ставку з податку на додану вартість щодо наданих послуг по укладеним угодам з перевалки, транспортно-експедиторського обслуговування відвантаженої продукції резидентам вантажовласникам, а також по організації обслуговування вантажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно укладених договорів, позивач надавав послуги по організації виконання операцій з перевалки та транспортно-експедиторського обслуговування відвантаженої продукції резидентам-вантажовласникам товарів, а також здійснював комплекс послуг по організації обслуговування вантажу, що експортується за межі митної території України (у тому числі послуги зберігання вантажу, зачищення складських приміщень, розстановка вагонів власними силами порту, зачищення вагонів після вивантаження вантажу, перевезення в склади автомобільним транспортом порту, послуги зважування автомобілів та причепів, тарування автомобілів та причепів, послуги промивання насосу та трубопроводу, збір за подачу та користування вагонами, плата за користування причалом та територією порту), які були здійснені на митній території України та які фактично не могли бути використані за межами митної території України.

За надані послуги ДП «Бердянський морський торгівельний порт» виставляв рахунки експедиторським фірмам та підприємствам резидентам (нерезидентам) з отриманням оплати, нараховуючи при цьому податок на додану вартість за ставкою 0%, що, на думку податкового органу, суперечить приписам п.п. 6.2.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив, зокрема, з того, що позивач здійснює види діяльності, пов’язані з послугами морських портів, організації операцій по перевалці та транспортно-експедиторському обслуговуванню відвантаженої продукції в межах митного кордону України, а тому вказані операції підлягають оподаткуванню за ставкою 20% у відповідності до вимог п.п. 6.1.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції послався на те, що вказані вище надані позивачем послуги пов’язані з їх використанням та споживанням за межами митної території України, а тому позивач правомірно оподатковував їх за нульовою ставкою.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із п.п. 6.1, 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

В силу вимог пункту 1.14 Закону України «Про податок на додану вартість»супутні послуги – послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

За підсумоючим аналізом вказаних правових норм, суд касаційної інстанції дійшов висновку, про те, що нульова ставка з податку на додану вартість застосовується за наявності таких обов’язкових умов, як: 1) здійснення експорту товарів; 2) надані послуги мають бути супутніми даному експорту товарів; 3) вартість супутніх послуг має бути включено до митної вартості товарів, що експортуються.

Всупереч вимогам ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій не були вжиті передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі.

Так, поза увагою судів залишилось питання чи є надані позивачем послуги супутніми експорту товарів у відповідності до Митного кодексу України, чи включена до митної вартості товарів, що експортуються вартість наданих позивачем послуг, у зв’язку з чим висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності чи неправомірності оподаткування вказаних послуг за нульовою ставкою є передчасними.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу  адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. у справі №3/451-23/412-АП задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 14.11.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. у справі №3/451-23/412-АП скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)К.В. Конюшко(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              А.О. Сватко