Ухвала суду № 4517820, 15.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“15” липня 2009р. №К-13908/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача:Сиротіна О.Б.;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 24.04.2008 р.

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 р.

у справі №5020-4/006

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня і К»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добриня і К» (далі по тексту позивач, ТОВ «Добриня і К») звернулось до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (далі по тексту відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) про визнання нечинними рішення №000051220/1 від 31.08.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 337924,84 грн. та рішення №000071220/0 від 23.10.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій 441311,47 грн. (з урахування уточнення позовних вимог).

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 24.04.2008 р. у справі №5020-4/006 (Суддя Остапова К.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинними рішення №000051220/1 від 31.08.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 337924,84 грн. та рішення №000071220/0 від 23.10.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій 441311,47 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 р. у справі №5020-4/006 (головуючий суддя Волков К.В., судді Гоголь Ю.М., Черткова І.В.) постанову Господарського суду м. Севастополя від 24.04.2008 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним рішення №000051220/1 від 31.08.2007 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 334598,25 грн. та повністю нечинним рішення №000071220/0 від 23.10.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 441311,47 грн.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Севастополя від 24.04.2008 р. та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 р. у справі №5020-4/006, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.07.2007р. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято рішення №000051220/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 341269,96 грн.

Зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Добриня і К» з питання з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. 31.12.2006 р.» від 18.06.2007р. №69/232/16328694/11332/10 (далі по тексту Акт перевірки 1).

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення, відповідачем прийнято рішення №000051220/1 від 31.08.2007 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 337924,84 грн. (з урахуванням здійсненого зменшення розміру штрафних санкцій згідно рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 29.08.2007 року за №14659/10/250).

Крім того, 23.10.2007р. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято рішення №000071220/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 441311,47 грн.

Вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Добриня і К» з питання з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2007 р. 31.05.2007 р.» від 18.10.2007р. №77/22-006/16328694 (далі по тексту - Акт перевірки 2).

За результатами неодноразового оскарження позивачем зазначеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, ДПА в м. Севастополі та ДПА України, скарги позивачем залишені без задоволення, а прийняті відповідачем рішення без змін.

Відповідно до висновків Актів перевірки позивачем в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» перевищено визначені законодавством строки надходження валютної виручки за надані роботи на експорт за контрактами №12/390-325 від 02.12.2005 р. та №12/390-325М від 05.04.2006 р.

Суди попередніх інстанцій правомірно не погодились з вказаними висновками Актів перевірки з наступних підстав.

Як встановлено Актами перевірки, позивачем виконувалися роботи за контрактами №12/390-325 від 02.12.005 р. по ремонту теплоходу «Волго-Дон 213» та №12/390-325М від 05.04.2006 р. на переустаткування теплоходу «Волго-Дон 213».

Замовником за вказаними контрактами була компанія «RussochartGmbH» Німеччина (далі Компанія). За договором доручення №325 від 01.11.2006 р. поручителем у виконанні зобов'язань компанії по оплаті вартості виконаних за вищевказаними контрактами виступав громадянин України Чмирь Анатолій Вікторович.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2006 р. заборгованість компанії перед позивачем за контрактом № 12/390-325 від 02.12.2005 р. склала 348 615 доларів США, а за контрактом № 12/390-325М від 05.04.2006 р. 41 669 доларів США, всього в сумі 765 313 доларів США. Позивачем направлені на адреси компанії та її представника претензії, які отримані представником 04.09.2006 р., з вимогою перерахувати суму заборгованості та сплатити неустойку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.10.2006 р. ТОВ «Добриня і К» звернулось до Гагарінського районного суду міста Севастополя з позовом до Компанії та її представника Чмирь А.В. про стягнення заборгованості в сумі 765313 доларів США.

Ухвалою від 01.11.2006 р. Гагарінський районний суд міста Севастополя, встановивши, що справа підсудна та підвідомча суду, відкрив провадження у справі № 2-5519/06 за вказаним позовом.

12.03.2007 р. Гагарінський районний суд міста Севастополя прийняв ухвалу по вищевказаній справі, якою закрив провадження у справі. При цьому судом зазначено, що фактично має місце спір між двома юридичними особами з приводу стягнення заборгованості за виконані контракти, будь-яких вимог з боку ТОВ «Добриня і К» до відповідача у вказаній справі фізичної особи Чмирь А.В, не предявлено, тобто справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а її належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Апеляційний суд міста Севастополя ухвалою від 03.05.2007 р. залишив ухвалу Гагарінського районного суду міста Севастополя від 12.03.2007 р. про закриття провадження у справі без змін.

21.05.2007 р. ТОВ «Добриня і К» звернулось до Гагарінського районного суду міста Севастополя з позовом про стягнення заборгованості за вищевказаними зовнішньоекономічними контрактами з Чмирь А.В., який є поручителем за зобов'язаннями з цих контрактів.

Провадження у справі за цим позовом відкрито ухвалою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 24.05.2007 р.

Ухвалою від 01.06.2007 р. Гагарінський районний суд міста Севастополя визнав мирову угоду, що укладена сторонами по цій справі. В ухвалі суду зазначено, що у судовому засіданні сторони зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. За умовами мирової угоди громадянин України Чмирь А.В. поручитель, що діє на підставі договору доручення №235 від 01.11.2006 р. та Компанія визнають, що їх солідарна заборгованість перед ТОВ «Добриня і К» на момент виникнення спору відповідає розміру позовних вимог та складає 765 313 доларів США. За умовами мирової угоди Компанія та поручитель Чмирь Анатолій Вікторович у добровільному порядку погашають існуючу заборгованість в сумі 765 313 доларів США перед позивачем за контрактом №12/390-323 від 02.12.2005 р. на ремонт теплоходу «Волго-Дон 213», укладеному між позивачем та Компанією та за контрактом №12/390-325М від 05.04.2006 р. на його переобладнання, укладеному між позивачем та Компанією, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Добриня і К».

За умовами мирової угоди у звязку з фактичним надходженням у повному обсязі суми заборгованості за вищевказаними контрактами на рахунок ТОВ «Добриня і К», до підписання даної мирової угоди, спір між ТОВ «Добриня і К», громадянином Чмирь А.В. та Компанією вважається врегульованим. Вказана ухвала набрала чинності 07.06.2007.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частинами 2-4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Таким чином, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Разом із тим, укладення сторонами і затвердження судом мирової угоди у справі після повного погашення боргу нерезидента згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту (сплата коштів, виконання зобовязань із поставки товарів чи послуг тощо) на момент затвердження судом відповідної угоди за своїми правовими наслідками дорівнює постановленню і виконанню рішення про задоволення позовних вимог. При цьому на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Беручи до уваги наведене та те. що повне погашення заборгованості за контрактом № 12/390-325 від 02.12.2005 р. та за контрактом № 12/390-325М від 05.04.2006 р. відбулось після звернення ТОВ «Добриня і К» з позовом до Компанії та поручителя про стягнення суми заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами, та до прийняття судом ухвали про закриття провадження у цій справі та набрання нею чинності, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в тому, що викладені обставини виключають відповідальність позивача у вигляді фінансових санкцій за порушення строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контактами.

Крім того, враховуючи те, що пеня визначена рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя №000051220/1 в розмірі 3326,59 грн. була сплачена позивачем в добровільному порядку, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 р. у справі №5020-4/006 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 р. у справі №5020-4/006 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 р. у справі №5020-4/006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)К.В. Конюшко(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар А.О. Сватко