Ухвала суду № 4517827, 23.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“23” липня 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

 головуючого                                Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Пилипчук Н.Г.

                        Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська на постанову Господарського суду Луганської області від 20.03.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 року

у справі № 9/41пд-ад (22-а-494/07)

за позовом               Державної податкової інспекції у Жовтневому районі                         м. Луганська

до                              1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ»,

                                    2) Малого приватного підприємства «Зетта»

про                            визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

У січні 2007 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Луганськазвернулась до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ», Малого приватного підприємства «Зетта» про визнання договору недійсним.    

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договір, укладений між відповідачами по справі вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 207, із застосуванням наслідків, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України.

Постановою Господарського суду Луганської області від 20.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими в справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганськаоскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому             статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006 року, за результатами якої складено Акт №524/23-32065624 від 17.10.2006 року.

Перевіркою встановлено, що у період з серпня по листопад 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СІБ» мало взаємовідносини з Малим приватним підприємством «Зетта», саме: 02.08.2004 року між ними було укладено договір № 12, відповідно до умов якого Мале приватне підприємство «Зетта» зобов’язалось надати Товариству з обмеженою відповідальністю «СІБ» транспортні послуги.

Крім того, під час перевірки податковою інспекцією було встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 21.11.2005 року по справі № 2-3874/05 визнано недійсними установчі документи Малого приватного підприємства «Зетта» та припинено юридичну особу, оскільки вказане підприємство зареєстровано на підставну особу без мети займатись підприємницькою діяльністю.

За вказаних обставин податковий орган дійшов висновку про наявність в діях відповідача – 2 умислу на укладання угоди з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачі по справі є юридичними особами та включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Часткове виконання відповідачами умов договору № 12 від 02.08.2004 року підтверджується даними наявних в матеріалах справи податкових накладних, товарних накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок.

             Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що спірний договір, на підставі якого вчинене господарське зобов’язання, не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Також суди зазначили, що юридичним наслідком визнання установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт припинення юридичної особи не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування санкцій за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, учинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.      

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська відхилити.

Постанову Господарського суду Луганської області від 20.03.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)Ланченко Л.В.                

(підпис)Пилипчук Н.Г.                

(підпис)

Сергейчук О.А.                

      (підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар:                                                 Савченко А.В.