Ухвала суду № 4517819, 22.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“22” липня 2009р.                                                                                                       №К-13707/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Бившевої Л.І.

Конюшка К.В.

                                                                                  Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача:Летушев М.Ф.;

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства «Віста»

на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2005 р.

та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р.

у справі №11/87 «НА»

за позовом               Приватного підприємства «Віста»

до                               Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Віста» (далі по тексту – позивач, ПП «Віста») звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі по тексту – відповідач, Новоград-Волинська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2005 р. у справі №11/87 «НА» (суддя Маріщенко Л.О.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 17.11.2003 р. №0001712301/0 в частині донарахування ПП «Віста» податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 862 грн., в тому числі 450 грн. основного платежу та 412 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0001702301/0 в частині донарахування ПП «Віста» податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 730 грн., в тому числі 500 грн. основного платежу та 230 грн. штрафні (фінансові) санкції. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. у справі №11/87 «НА» (головуючий суддя Черпак Ю.К., судді Веденяпіна О.А., Іоннікова І.А.) рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2005 р. змінено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 17.11.2003 р. №0001712301/0 в частині донарахування ПП «Віста» податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 225 грн. основного платежу та №0001702301/0 в частині донарахування ПП «Віста» податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 360 грн., в тому числі 300 грн. основного платежу та 60 грн. штрафні (фінансові) санкції. В решті позовних вимог відмовлено.

ПП «Віста», не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2005 р. та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. у справі №11/87 «НА», звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ПП «Віста» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Новоград-Волинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.11.2003 р.

- №0001712301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 9 144 грн., в тому числі: 2 123 грн. основного платежу та 7 021 грн. штрафних санкцій;

- №0001702301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 810 грн., в тому числі: 1 200 грн. основного платежу та 610 грн. штрафних санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Віста» за період з 01.01.02 р. по 01.07.03 р.» від 17.11.2003р. №131/23-01/08/30103505 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог:

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не в повному обсязі нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість та не включені до валового доходу обсяги продажу товарів, а саме попередня оплата від реалізації дизельного пального. Крім того, при визначенні загального обсягу продажу товарів та податкових зобов’язань з податку на додану вартість позивачем застосовано касовий метод, а не перша подія від реалізації дизельного пального.

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів не включено доходи від операцій з надання в оренду приміщень згідно договорів оренди.

Відповідно до п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і надалі в редакції чинній на момент спірних правовідносин), касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата поставки інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів» податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що виникають у зв'язку з продажем товарів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості таких товарів від покупця. При цьому право на збільшення податкового кредиту платників податку на додану вартість - покупців таких товарів виникає у податковий період, на який припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання інших видів компенсацій їх вартості, без застосування положень підпункту 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Тобто, вказаною правовою нормою встановлено порядок застосування касового методу визначення податкових зобов’язань при продажу товарів визначених статями 1 та 2 вказаного Закону, а саме  нафти сирої (код 2709 00 000 згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів), ввезеної на територію України до 31.12.2001 р. та важких дистилятів (дизельного пального) за кодами згідно з згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів 2710 00 610, 2710 00 650, 2710 00690, ввезених на територію України до 01.10.2000 р. або виготовлених нафтопереробними заводами України до 01.10.2000 р.

Беручи до уваги те, що у позивача відсутні докази про наявність інформації щодо термінів виготовлення чи ввезення дизельного пального, підтверджену відповідними документами податкового та бухгалтерського обліку, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно недоведеності позивачем правомірності застосування касового методу при придбанні чи продажу вказаних товарів.

Стосовно донарахування податковим органом податкових зобов’язань за невключення до складу валових доходів доходів від операцій з надання в оренду приміщень, Вищий адміністративний суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» орендна операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

А згідно з п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з Приватним підприємцем Шульгою І.А. укладено договори оренди приміщення виробничої бази від 01.10.2001 р. №20 на строк до 01.10.2002 р. з щомісячним розміром орендної плати 150 грн. та від 01.10.2002 р. №21 на строк до 01.07.2003 р. з оплатою по узгодженню сторін, який угодою №1 від 01.01.2003 р. розірваний з правом його поновлення.

Беручи до уваги те, що фактичне виконання договору оренди №20.від 01.10.2001 р., а саме передача об’єкту оренди у користування орендарю підтверджено матеріалами справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в тому, що у позивача виникли податкові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість з моменту передачі об'єкта оренди.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції правомірно визнано недійсними податкові повідомлення рішення №0001712301/0 в частині донарахування позивачу податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 225 грн. основного платежу та №0001702301/0 в частині донарахування податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 360 грн., в тому числі 300 грн. основного платежу та 60 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. у справі №11/87 «НА» не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Віста» на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. у справі №11/87 «НА» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. у справі №11/87 «НА» залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.І. Бившева(підпис)К.В. Конюшко(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              А.О. Сватко