Ухвала суду № 45114476, 28.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2015 рокусправа № П/811/2795/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Долинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року

у справі № П/811/2795/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські обєднані мережі»

до Долинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Долинські обєднані мережі» звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Долинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 561190,50; № НОМЕР_2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 121446,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60723,00 грн.; № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 407659,50 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Долинська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Долинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на підставі наказу від 18 липня 2014 року № 259, у відповідності до вимог підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські обєднані мережі» з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2014 року по взаємовідносинам з приватним підприємством «Віста-Торг», за результатами якої складено акт від 04 серпня 2014 року № 292/1500/35182733.

Перевіркою встановлено порушення статей 203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Долинські обєднані мережі» з постачальником приватним підприємством «Віста-Торг» в розмірі 1966095,00 грн., в тому числі ПДВ 393219,00 грн.; пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у квітні 2013 року на 86074,00 грн., у листопаді 2013 року на 35372,00 грн. та заниження податку на додану вартість розмірі 271773,00 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 374127,00 грн. за 2013 рік.

На підставі акту перевірки Долинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 561190,50 грн., в тому числі 374127,00 грн. за основним платежем та 187063,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 407659,50 грн., в тому числі 271773,00 грн. за основним платежем та 135886,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № НОМЕР_2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 121446,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60723,00 грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Долинські обєднані мережі» та приватним підприємством «Віста-Торг» укладено договір поставки від 20 лютого 2013 року № 20/02-2013, за умовами якого позивачем придбано товар (труби, відводи, фланець, перехід, трійник, коліно, засувки, реагент СВО-ку, РВТ, контролери, клапани, лічильники, пальник, регулятор тиску газу, ремкомплекти насосів, муфти мякого зєднання мережевих насосів). Факт отримання, оплати, оприбуткування, подальшого використання отриманого від приватного підприємства «Віста-Торг» товару підтверджується видатковими накладними податковими накладними; оборотно-сальдовими відомостями та картками по рахунках, актами списання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками, актом передачі простого векселя від 28 лютого 2014 року та векселем. Транспортування товару здійснено позивачем власним транспортом, що підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля.

Крім того, відповідно до внутрішнього наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські обєднані мережі» від 31 листопада 2011 року № 26-а, на підприємстві застосовується касовий метод визначення доходів та витрат, а також для визначення податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобовязань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що всі податкові накладні включені позивачем до реєстрів до податкових декларацій з податку на додану вартість. При цьому, помилково включені до реєстру податкові накладні були вилучені і замінені, а також надано уточнюючий розрахунок від 02 вересня 2013 року за квітень 2013 року на зменшення податкового кредиту у сумі 204000,00 грн., у т.ч. ПДВ 34000,0 грн. по взаємовідносинам з приватним підприємством «Віста-Торг».

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські обєднані мережі» з приватним підприємством «Віста-Торг» вбачається, що позивачем дотримано всіх обовязкових вимог закону, повязаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобовязання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобовязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобовязань.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах господарської діяльності та документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є, зокрема: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; монтаж водопровідних мереж, системи опалення та кондиціювання.

Згідно рішення Долинської міської ради від 19 вересня 2007 року № 306 товариство з обмеженою відповідальністю «Долинські обєднані мережі» визначено виконавцем послуг з теплопостачання в м. Долинська та відповідно до ліцензії, починаючи з 08 вересня 2008 року по 08 вересня 2013 року, з 06 вересня 2013 року (до 2018 року) здійснює виробництво теплової енергії, її транспортування магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

При цьому, отриманий від приватного підприємства «Віста-Торг» товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, шляхом забезпечення безперебійної роботи котелень, що передані товариству з обмеженою відповідальністю «Долинські обєднані мережі» в оренду згідно рішення Долинської міської ради від 15 грудня 2011 року № 333, що підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей та відповідними фототаблицями.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські обєднані мережі».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Долинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:І.Ю. Богданенко

Суддя:С.А. Уханенко

Суддя:Ю.М. Дадим