Ухвала суду № 45114458, 06.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2015 рокусправа № 804/2742/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі №804/2742/14 за позовом Приватного підприємства «Транспортна компанія «Ханфєрянц» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Транспортна компанія «Ханфєрянц» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000232201 від 20 січня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 579675,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ним надавались транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується документами бухгалтерської звітності, договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, проте відповідач в акті перевірки дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що за результатами отриманих від інших податкових інспекцій актів зустрічних перевірок контрагентів позивача, відповідач дійшов висновок, що дані перевірок свідчать про не підтвердження факту надання позивачем транспортно-експедиційних послуг за період, що перевірявся, проте зазначене суд першої інстанції не прийняв до уваги.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Транспортна компанія "Ханфєрянц" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Агро-Легія" за період лютий-березень 2013 року, ТОВ "Біквест" за березень 2013 року, СП УР "Вектор-М" за період листопад 2012 року, січень-лютий 2013 року, ПП "Валга" за лютий-квітень 2013 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №1679/22-1/36441358 від 02.12.2013 року, висновками якого встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а також статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. 20 січня 2014 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 579 675,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення. Апелянт посилається на непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з його контрагентами.

Проте колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

Так, згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 , первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Транспортна компанія "Ханфєрянц" мало взаємовідносини з ТОВ "Агро-Легія", ТОВ "Біквест", СП УР "Вектор-М" та ПП "Валга" на підставі укладених договорів, виконання яких підтверджується актами надання послуг, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, кошторисами, платіжними дорученнями, журналом-ордером по рахунку 631, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10.

Транспортно-експедиційні послуги, отримані від СП УР "Вектор-М" та від ПП "Валга" згідно укладених договорів надавались ПП "Транспортна компанія "Ханфєрянц" для наступних замовників: ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1", ТОВ "Деніс", ПАТ "Термолайф", ТОВ "Церсаніт Трейд Україна", ТОВ "Український папір", ТОВ "ТВК Перша приватна броварня", ПАТ "Радомишль", ТОВ "ТД Евротрубпласт", ТОВ "ВК Фірма Тііран ЛТД", ПП "Полюс", ТОВ "Завод реактивів Донецьк - Реактив", ТОВ "Європа Експорт плюс", ТОВ "Лабтехкомплектація", ТОВ "ТД Содружество", ТОВ "Комплектснаб", ТОВ "КаЗБеГ", ТОВ "Армада-С", ТОВ "Югсинтез", ТОВ "ТД Реагент", ТОВ "Грандмет", ТОВ "Укрзалізничпром", ТОВ "ВК Фірма Техенергопром", ТОВ "Лозівський інструментальний завод", ТОВ "Ковальссько-штампувальні технології і виробництво", ТОВ "Монопак", ТОВ "Моддис", ТОВ "Вебатство термо та комфорт Україна", СТ ВФ "Агрореммаш", ТОВ "Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод", ТОВ "Бімет", ТОВ "Укртрастандарт".

Даний факт підтверджується документами бухгалтерської звітності, а також договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт (надання послуг), платіжними дорученнями по розрахунках з підприємствами.

Всі первинні документи, що надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на предмет наявності в цих документах всіх обов'язкових реквізитів, що не заперечувалось відповідачем.

Між тим, апелянт також зазначає про фіктивність господарської діяльності позивача з посиланням на отримані від інших податкових органів матеріали перевірок, якими встановлено порушення контрагентами позивача вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, належних та допустимих доказів наявності судовий рішень, зокрема вироків судів про порушення посадовими особами контрагентів позивача вимог податкового законодавства відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо реальності правочинів, укладених позивачем, а відтак і про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі №804/2742/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай