Рішення № 45113314, 12.06.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2015 р. Справа № 923/504/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Івлевій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного вищого навчального закладу "Херсонське морехідне училище рибної промисловості", місцезнаходження: 73025, м. Херсон, вул. Леніна 55; ідентифікаційний код 39456037

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго", місцезнаходження: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Паризької комуни, 6; ідентифікаційний код 24951326

про стягнення заборгованості за договором про спільне користування електромережами

за участю представників сторін:

від позивача - Гандзюра С.І., представник за дов. № 1 від 12.03.2015 р.

від відповідача - Шевченко А.С., представник за дов. № б/н від 09.06.2015р.

Державний вищий навчальний заклад "Херсонське морехідне училище рибної промисловості" (далі-позивач, основний споживач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" (далі-відповідач, субспоживач) про стягнення 14303,03 грн. за договором про спільне користування електромережами. Заявою від 17.04.2015 за №01-23/76 позивачем збільшено розмір позовних вимог, ціна позову становить 19200,11 з яких: 13753,03 грн. основний борг, 4869,93 грн. пені та 577,15 грн. 3% річних.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, договірних зобов'язань.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів недоведеності та необгрунтованості позовних вимог, також зазначає, що частина позовних вимог про стягнення пені згідно розрахунку позивача перебуває за межами строку позовної давності про що суду подано відповідну заяву.

Справу розглянуто в судових засіданнях 14.04.2015 року, 23.04.2015 року, 11.06.2015 року, 12.06.2015 року за межами строку, передбаченого ч. 1 ст.. 69 ГПК України.

Статтями 4-2, 4-3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, яка дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Державний вищий навчальний заклад "Херсонське морехідне училище рибної промисловості", згідно до п. 1.5. Статуту, є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного вищого навчального закладу "Херсонське морехідне училище рибної промисловості Керченського державного морського технологічного університету" (а.с. 27-36).

02 січня 2013 року між Керченським державним морським технологічним університетом в особі начальника Херсонського морехідного училища рибної промисловості та товариством з обмеженою відповідальністю "Південенерго" укладено договір на спільне користування електричними мережами (далі - договір) (а.с. 13-16).

Згідно умов договору (п. 1.1.) основний споживач забезпечує передачу електричної енергії до гуртожитку №1 літ. «І», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 120, а субспоживач забезпечує своєчасну оплату за споживання електроенергії та технічне обслуговування.

Основний споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечити технічну можливість для передачі договірного обсягу активної електроенергії, видати технічні умови на підключення (п. 2.2. Договору).

Оплата електроенергії здійснюється субспоживачем основному споживачу за тарифами ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, відшкодування за спожиту електроенергію та обслуговування мереж, передбачене п. 3.1. Договору, вноситься субспоживачем на підставі рахунку, отриманого від основного споживача в безготівковому порядку в п'яти денний строк, з моменту виставлення рахунку на оплату, але, у любому випадку, не пізніше 22 числа поточного місяця.

Субспоживач зобов'язаний подавати письмовий звіт до шістнадцятого числа щомісячно на протязі 0,5 діб з моменту зняття показань з лічильника електричної енергії. Зняття показань з лічильника електричної енергії відбувається в присутності відповідальної особи основного споживача.

Якщо зняття показань співпадає з вихідним днем, то звіт необхідно подати на наступний за ним робочий день.

Якщо звіт не було подано в зазначений термін, основний споживач має право зазначити енергопостачальній організації кількість спожитої субспоживачем електричної енергії та втрат, які виникли при передачі електричної енергії по споживанню за попередній розрахунковий місяць (п. 3.3. Договору).

В разі несвоєчасної оплати платежів обумовлених даним договором субспоживач сплачує основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати, враховуючи день фактичної оплати, а також сума боргу сплачується з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь період прострочки. Сума пені, інфляційних та 3% річних вказується в розрахунковому документі окремим пунктом. (п. 4.4. Договору).

На підставі показників приборів обліку електричної енергії оформлюються наступні документи: акт про обсяги переданої електричної енергії; акт про результати замірів електричної потужності. (п. 5.6).

Договір набрав чинності з моменту підписання сторонами та діяв до 31.12.2013 (п. 7.1. Договору).

Під час дії договору, а також при вирішенні питань, не обумовлених в договорі, сторони зобов'язуються використовувати чинне законодавство України (п. 9.5. Договору).

Так, на виконання умов Договору позивач в листопаді 2013 року, грудні 2013 року надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії та технічного обслуговування мереж, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.11.2013, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.12.2013, актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії протягом розрахункового періоду від 15.11.2013 до 14.01.2014, актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії протягом розрахункового періоду від 15.10.2013 до 15.11.2013 (а.с. 71-72, 79-80).

Позивачем разом з претензією за №01/1/116 від 19.02.2014, якою повідомлено про заборгованість, надіслано відповідачу рахунки для оплати отриманих послуг №246 від 18.11.2013 та №273 від 17.12.2013, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.11.2013 та від 17.12.2013, рахунок №54 від 17.02.2014 на оплату пені, акт звірки розрахунків за період з 01.08.2013 по 01.02.2014 (а.с. 20-21, 78).

Відповідач за спожиту електричну енергію та технічне обслуговування мереж у листопаді-грудні 2013 року не розрахувався, претензію позивача залишив без відповіді.

Отже, відповідачем умови п. 2.3 Договору про спільне користування електричними мережами від 02.01.2013 не виконані, що зумовило виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію та технічне обслуговування мереж у листопаді-грудні 2013 року в сумі 13753,03 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 13753,03 грн. боргу, 4869,93 грн. пені та 577,15 грн. 3% річних за договором про спільне користування електромережами від 02.01.2013 стали предметом розгляду у цій справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором на спільне користування електричними мережами від 02.01.2013 між сторонами врегульовано правовідносини з надання послуг з передачі електроенергії та технічного обслуговування електричних мереж.

Пунктом 1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р. № 28 (далі - ПКЕЕ, Правила) визначено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії; технічне забезпечення електропостачання споживача (субспоживача) - забезпечення власником електричних мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок споживача (субспоживача) в певних обсягах у межах дозволеної потужності споживача (субспоживача) з показниками параметрів якості електричної енергії в точці приєднання електроустановок споживача (субспоживача) відповідно до умов договору.

Особливості укладення договору про технічне забезпечення електропостачання споживача передбачені в розділі 5 ПКЕЕ.

За п. 6.1. ПКЕЕ обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Пунктом 6.13 ПКЕЕ встановлено, що у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Підпунктом 2 п. 10.2 ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електроенергії, а також здійснювати інші платежі згідно умов договору.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, на підтвердження надання послуг з передачі електроенергії та технічного обслуговування електричних мереж у листопаді 2013 року позивачем суду надані: акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії протягом розрахункового періоду від 15.10.2013 до 15.11.2013, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.11.2013, рахунок для оплати отриманих послуг №246 від 18.11.2013, докази надсилання рахунку та акту відповідачу 19.02.2014 (а.с. 17, 21, 38, 78, 88).

Позивачем надано суду пояснення, що посилання в актах на інший договір (про співпрацю від 18.10.2012) це технічна помилка (а.с. 103).

В порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду належних та безумовних доказів, які б підтверджували надання послуг з передачі електроенергії та технічного обслуговування електричних мереж у грудні 2013 року.

Так, покази засобів обліку для визначення обсягів спожитої відповідачем електричної енергії у грудні 2013 року не фіксувались, що підтверджується і актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії, в якому зазначено розрахунковий період від 15.11.2013 до 14.01.2014. Також, акт підписаний тільки представником позивача. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.12.2013, рахунок для оплати отриманих послуг №273 від 17.12.2013 надіслані відповідачу 19.02.2014 (а.с. 18, 21, 78, 87).

В акті про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії протягом розрахункового періоду від 15.11.2013 до 16.12.2013, поданого позивачем енергопостачальній організації (ПАТ «ЕК «Херсонобленерго»), обсяги споживання електричної енергії субспоживачем (відповідачем) не зазначені (а.с. 97-102).

Суд зазначає, що договір про спільне користування електричними мережами від 02 січня 2013 року припинив свою дію 31.12.2013 року, умов пролонгації зазначений договір не містить, доказів переукладення договору на новий термін сторони суду не надали.

Посилання відповідача на неотримання рахунків, виставлених позивачем, спростовується доказами наданими позивачем в матеріали справи (а.с. 21, 78). Щодо обов'язку відповідача оплатити надані послуги з передачі електроенергії та технічного обслуговування мереж, то суд зазначає, що дійсно умовами договору передбачена оплата на підставі виставленого рахунку, але зазначено, що оплата вноситься в любому випадку не пізніше 22 числа поточного місяця.

Заперечення відповідача, висловлене в судовому засіданні про те, що в цей період роботи відповідачем на об'єкті (гуртожиток №1 літ. «І», розташований за адресою: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 120) не проводились, а отже і електрична енергія не споживалась судом до уваги не беруться, оскільки документально не підтверджені.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на невідповідність обсягів спожитої відповідачем електроенергії в інші періоди (а.с. 65-68) обсягам, зазначеним позивачем в актах про обсяги споживання за період від 15.10.2013 до 15.11.2013 та за період від 15.11.2013 по 14.01.2014, оскільки відповідачем не подано суду докази, які б підтверджували обсяги електричної енергії спожитої ним у листопаді 2013 року, грудні 2013 року. Письмові звіти про обсяги спожитої електроенергії, обов'язок подання яких споживачем (відповідачем) передбачений умовами договору від 02 січня 2013 року, у листопаді 2013, грудні 2013 основному споживачу (позивачу) не подавались.

Також заперечення відповідача про те, що гр..Анічкін Б.М., який підписав акт про обсяги споживання електроенергії за період від 15.10.2013 до 15.11.2013, не працює у відповідача головним енергетиком спростовується іншими доказами по справі, а саме: на технічних умовах підпис зазначеної особи міститься поряд з підписом керівника відповідача, який скріплений печаткою.

Довідка ТОВ «Кредо-Інвест-Строй», надана відповідачу, про те, що гр.. Анічкін Б.М. з 01.10.2012 по 20.11.2013 працював за основним місцем роботи у ТОВ «Кредо-Інвест-Строй», не доводить що зазначена особа не працювала у відповідача на інших підставах (а.с. 106).

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту електроенергію та технічне обслуговування електричних мереж підлягають частковому задоволенню в сумі 7328,09 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 4869,93 грн. пені та 577,15 грн. 3% річних.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені. Позивачем поважні причини пропуску позовної давності суду не наведені.

Відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Спеціальна позовна давність встановлена тривалістю в один рік до вимог про стягнення неустойки (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Частина 1 статті 261 ЦК України містить загальне правило, відповідно до якого перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов у матеріальному розумінні з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних умов, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Пунктом 4.4. Договору від 02.01.2013 встановлено, що в разі несвоєчасної оплати платежів обумовлених даним договором субспоживач сплачує основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати, враховуючи день фактичної оплати, а також сума боргу сплачується з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь період прострочки.

Враховуючи наведені норми права, встановлений факт заборгованості відповідача з внесення оплати за спожиту електричну енергію та технічне обслуговування електричних мереж у листопаді 2013 року за Договором від 02.01.2013 на момент звернення позивача з позовом, заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі - 181,50 грн. Строк позовної давності за вимогами про стягнення пені в іншій частині за заборгованістю листопада 2013 року сплив, що є підставою для відмови у позові в цій частині за приписами ст. 267 ЦК України.

Оскільки, позивачем не доведено надання послуг з передачі електроенергії та технічного обслуговування електричних мереж у грудні 2013 року, позовні вимоги про стягнення пені в цій частині, задоволенню не підлягають.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).

Порушення відповідачем умов договору від 02.01.2013 щодо дотримання строків внесення оплати за спожиту електроенергію та технічне обслуговування електричних мереж у листопаді 2013 року підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок суми 3% річних, наведений позивачем, відповідно до періоду виникнення та оплати заборгованості, узгодженому сторонами в договорі, суд задовольняє їх в сумі 311,39 грн.

Оскільки, позивачем не доведено надання послуг з передачі електроенергії та технічного обслуговування електричних мереж у грудні 2013 року, позовні вимоги про стягнення 3% річних в цій частині, задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, понесені позивачем зі сплати судового збору, відносяться на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго", місцезнаходження: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Паризької комуни, 6; ідентифікаційний код 24951326 на користь Державного вищого навчального закладу "Херсонське морехідне училище рибної промисловості", місцезнаходження: 73025, м. Херсон, вул. Леніна 55; ідентифікаційний код 39456037: 7328,09 грн. основного боргу, 311,39 грн. 3% річних, 181,50 грн. пені, 743, 59 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.06.2015 року

Суддя Т.А. Остапенко