Ухвала суду № 45077087, 15.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц/790/402915 Справа: № 619/3491/14-ц Категорія: «право власності» Головуючий 1 інстанції: Овсянніков В.С. Доповідач: Малінська С.М.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді Малінської С.М.,

Суддів Швецової Л.А.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дергачівської міської ради, треті особи: Дергачівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про відновлення порушеного права, визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він з 1982 року разом із батьками, братом та сестрою проживав ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1958 року він розпочав будівництво будинку на земельній ділянці за вказаною адресою, яке закінчив у 1965 року. В будівництв приймав участь брат ОСОБА_5 разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 , а сестра позивача ОСОБА_7 в будівництві участі не приймала, проте після закінчення будівництва остання на підставі усної домовленості мешкала у цьому будинку. У липні 1960 року позивач разом зі своєю дружиною переїхав проживати за іншою адресою, де і був прописаний. 22 червня 1961 року рішенням виконкому Дергачівської селищної ради ОСОБА_7 було виділено земельну ділянку, площею 700 кв. м за адресою: вул. Лугова, 17 у м. Дергачі Харківської області у безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку. 23 листопада 1961 року між ОСОБА_7 та виконкомом було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності житловою площею не більше 60 кв.м строком до 24 листопада 1964 року. Вказаний строк сторонами не подовжувався. Вказуючи, що цей договір укладено без відмова ОСОБА_2, рішення виконкомом також прийнято без його відома, позивач з урахування уточнених позовних вимог просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_7, яка померла 15 січня 2014 року, домоволодіння № 17 по вул. Луговій у м. Дергачі Харківської області, визнавши за ним право власності на зазначене домоволодіння.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дергачівської селищної ради № 15/6 від 22 червня 1961 року ОСОБА_7 виділено земельну ділянку, площею 700 кв. м за адресою: вул. Лугова, 17 у м. Дергачі Харківської області у безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку, зобовязавши до 31 грудня 1961 року отримати від БТІ технічну документацію на право забудови будинку по вищезазначеній ділянці.

На підставі вказаного рішення виконкому ОСОБА_7 було виділено земельну ділянку зазначеного розміру та між нею і Дергачівскою селищною радою укладено договір про передачу у безстрокове користування земельної ділянки за адресою: вул. Лугова, 17 у м. Дергачі Харківської області для будівництва індивідуального житлового будинку з терміном закінчення будівництва до 24 листопада 1964 року (а.с.43-44).

15 січня 2014 року ОСОБА_7 померла.

Як вбачається із заповіту від 26 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу, ОСОБА_7 все належне їй майно, що належало їй на день смерті за законом заповіла ОСОБА_8 (а.с.52).

Згідно повідомлення КПТІ «Інвенрос» від 22 травня 2014 року станом на 01 січня 2013 року спірний житловий будинок належить ОСОБА_9 (а.с.12).

З повідомлення Дергачівської державної нотаріальної контори від 12 вересня 2014 року вбачається, що після смерті ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори 17 березня 2014 року звернулася ОСОБА_4 08 липня 2014 року заява про прийняття спадщини надійшла від брата померлої ОСОБА_2 (а.с.38-40).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просив витребувати з незаконного володіння померлої ОСОБА_7 домоволодіння № 17 по вул. Луговій у м. Дергачі Харківської області.

За правилами ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребувати майно з чужого незаконного володіння може лише власник цього майна.

Не можна витребувати майно у померлої особи.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, позивачем будь-яких доказів на підтвердження того, що спірне майно належить йому на праві власності суду не надано.

Доказів на підтвердження того, що земельна ділянка виділялася ОСОБА_2 та будинок було йому здано в експлуатацію, матеріали справи також не містять.

Згідно ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За частиною 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Враховуючи наведене, посилання позивача на те, що ОСОБА_4 не є родичем ОСОБА_7, а тому не може бути спадкоємцем за заповітом є безпідставним.

Відмовляючи в задоволенні позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з вищезазначених норм права , повнотавсебічнозясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив законне й обґрунтоване рішення у справі, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді