Рішення № 4505396, 12.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.09 р. Справа № 37/6

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Поліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33966871

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення неустойки у розмірі 27379 грн. 80 коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Ременець Н.В. (за довіреністю № 02/1-10 від 21.01.2009р.);

від Відповідача - не з'явився;

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 22.01.2009р. на 03.02.2009р., з 03.02.2009р. на 12.02.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 27379 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на закінчення строку дії договору оренди державного майна № 22; набуття статусу балансоутримувача такого майна та повернення орендованого майна з порушенням строків.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає розпорядження Донецької міської ради №631 від 08.05.2001р.; договір оренди нерухомого майна №22 від 01.01.2002р.; додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна №22 від 01.01.2002р.; наказ УЖГ Донецької міської ради №160-ос від 04.09.2002р; розпорядження Донецького міського голови №22; наказ УЖГ Донецької міської ради №25-ос від 02.02.2007р.; рішення Донецької міської ради №2/21 від 26.05.2006р.; акт прийому передачі від 01.03.2007р.; рішення Господарського суду Донецької області від 20.11.2007р. у справі № 16/271пн; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2008р.; акт прийому-передачі від 22.05.2008р.; акт державного виконавця від 22.05.2008р.; розрахунок суми позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 785 Цивільного кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач 30.01.2009р. надав додаткові пояснення №02/1/5 до заявлених позовних вимог, із підтверджуючими документами (а.с.а.с. 54-75). Крім того, Позивач надав додаткові документи на підтвердження своєї позиції відносно обґрунтованості включення до стягуваної суми податку на додану вартість, нарахованого на орендні платежів (а.с.а.с. 76-94), а також письмово виклав свою позицію з наданням підтверджуючих доказів (а.с.а.с.98-102) з урахуванням оголошених Відповідачем у судовому засіданні 03.02.2009р. заперечень проти наведеного обґрунтування позовних вимог.

Відповідачем надані заперечення на позовну заяву від 21.01.2009р. з додатками (а.с.а.с. 34-43), в яких зазначено, що: Позивач не був стороною за договором № 22 від 01.01.2002р., посилання на ст. 785 Цивільного кодексу України є неспроможним; аналогічний позов було розглянуто в межах справи № 33/173пн із прийняття рішення від 10.11.2008р. про відмову у задоволенні позовних вимог; нарахування податку на додану вартість суперечить п. 3.1. договору оренди № 22.

Крім того, Відповідачем були надані додаткові письмові пояснення з додатками на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с.103-110)

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі відсутність представника Відповідача у судовому засіданні 12.02.2009р., про яке останній належним чином повідомлений, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не вливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2002р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецький текстиль” , м. Донецьк (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди (а.с.а.с.8-10) нежитлового приміщення № 22, згідно п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення загальною площею 104, 6 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк , вул. Ляшенко, 8, строком до 01.01.2007р.

08.05.2001р. розпорядженням Донецької міської ради № 631 з балансу ВАТ „Донецький текстиль” передано сім гуртожитків на баланс Управління житлового господарства Донецької міської ради (а.с.7).

Наказом Управління житлового господарства Донецької міської ради за №160-ос від 04.08.2002р. гуртожиток №9 в будинку № 8 по вул. Ляшенко в м. Донецьку було передано на баланс Комунального підприємства „Житлово - експлуатаційної контори № 2 Кіровського району м. Донецька” (а.с.12).

01.02.2004р. між Комунальним підприємством „Житлово - експлуатаційної контори №2 Кіровського району м. Донецька” та Відповідачем підписано додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2002р. за №22 (а.с.11)

Розпорядженням Донецького міського голови №22 від 16.01.2007р. (а.с.13) передбачено передання в управління ТОВ „Текстильник 2005” житлового фонд, на виконання якого Управлінням житлового господарства Донецької міської ради 02.02.2007р. був виданий відповідний наказ № 25-ос (а.с.14)

Передача житлового фонду, у тому числі - будівлі гуртожитку, в якому розташований об'єкт оренди за договором № 22 від 01.02.2002р., - на баланс Позивача згідно вказаний розпорядження та наказу відбулася 01.03.2007р., про що був складений відповідний акт прийому-передачі (а.с.16).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.11.2007р. у справі № 16/271пн (а.с.а.с.19-26) задоволені позовні вимоги ТОВ „Текстильник 2005” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення загальною площею 104, 6 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Ляшенко, 8. При цьому суд, серед іншого, виходив із встановлених фактів про набуття Позивачем з 01.03.2007р. статусу балансоутримувача майна, в якому розташоване займане Відповідачем приміщення та припинення 01.01.2007р. дії договору оренди № 22 від 01.02.2002р.

За результатами апеляційного перегляду Постановою Донецького апеляційного суду від 23.01.2008р. (а.с.а.с.27-30) вказане рішення залишено без змін.

22.05.2008р. приміщення в межах виконавчого провадження у справі № 16/271пн було повернено Позивачу, про що був складений акт прийому-передачі (а.с. 31), а також акт державного виконавця від 22.05.2008р. (а.с.32) та постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с.68).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.11.2008р. у справі № 33/173 (а.с.а.с.73,74) у задоволені позовних вимог ТОВ „Текстильник - 2005” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати 01.03.2007р. по 22.05.2007р. у розмірі 13689,9грн. та експлуатаційних витрат у розмірі 2608,8грн. відмовлено. При цьому, суд, зокрема, виходив із встановленого факту припинення 01.01.2007р. строку дії договору оренди № 22 від 01.02.2002р. та відсутності підстав для стягнення відповідних платежів у зазначений період.

05.12.2008р. Позивач направив (а.с.65) на адресу Відповідача претензію № 03/1-13 від 02.12.2008р. (а.с.66) про необхідність сплати неустойки в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України в сумі 27379,80 грн. за період користування приміщенням з 01.03.2007р. по 22.05.2008р. у трьох денний строк з моменту отримання претензії. Згідно поштового повідомлення (а.с.64), вказана претензія була отримана Відповідачем 06.12.2008р.

Розрахунок суми неустойки був здійснений Позивачем виходячи із відповідного розміру орендних платежів, розрахованих на підставі Методики, затвердженої Виконавчим комітетом Донецької міської ради від 26.11.2003р. № 534 (а.с.а.с.58-63).

Оскільки вимоги, вказані у претензії № 03/1-13 від 02.12.2008р. Відповідачем задоволені не були, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву від 21.01.2009р. (а.с.а.с. 34,35) та додаткових письмових поясненнях (а.с.103)

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Зважаючи на статус сторін та майна, а також характер спірних правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній вимагає стягнення певної грошової суми з Відповідача як неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

За змістом зазначеної норми якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі у разі припинення договору, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Відтак, наявність права певної особи вимагати сплати такої неустойки діючим законодавством покладена у залежність від відповідної сукупності умов, серед яких, за хронологічною послідовністю:

- наявність між стягувачем неустойки та боржником правовідносин з найму (оренди) - тобто, наявність у них, відповідно, статусу наймодавця (орендодавця) та наймача (орендаря);

- припинення таких правовідносин;

- прострочення наймачем повернення об'єкту найму (оренди) наймодавцю (орендодавцю).

В свою чергу, сукупний аналіз ст.759 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст.2, ст.ст. 5, 6 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” дає підстави для висновку, що набуття певною особою статусу наймодавця (орендодавця) по відношенню до іншої особи - наймача (орендаря) стосовно користування відповідним майном, зумовлено, насамперед, укладанням договору як підстави для виникнення відповідних правовідносин, що кореспондується із приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Поряд із цим, діюче законодавство, а саме - ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” - передбачає можливість набуття особою, яка безпосередньо не укладала договір найму (оренди), статусу наймодавця (орендодавця) у разі набуття нею права власності на об'єкту найму (оренди), закріплюючи, у такий спосіб, стабільність існуючих орендних правовідносин задля захисту інтересів наймача (орендаря).

Отже, з урахуванням викладеного, діюче законодавство передбачає лише два способи набуття особою статусу наймодавця (орендодавця) - або безпосереднє укладання відповідного договору, або вступу в орендні правовідносини внаслідок набуття права відносно об'єкту найму (оренди).

Виходячи із встановлених судом обставин, Позивач, хоча безпосередньо і не укладав договору оренди із Відповідачем, вимагає стягнення неустойки за прострочення повернення майна після припинення відповідного договору саме внаслідок подальшого набуття права балансоутримувача об'єкту оренди. Отже, відповідний спосіб набуття Позивачем статусу наймодавця простроченого Відповідачем в поверненні майна оцінюється судом саме в контексті приписів ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, які застосовуються у розглядуваному випадку за аналогією (ст. 8 Цивільного кодексу України), оскільки спеціальної норми щодо збереження орендних правовідносин у разі передання на баланс в управління комунального майна не встановлено.

Щодо застосування зазначених норм до розглядуваного випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що можливість збереження орендних правовідносин для набувача об'єкту оренди (найму) - перехід до нього відповідних прав та обов'язків орендодавця (наймодавця) за відповідним договором - об'єктивно вимагає наявності відповідних орендних правовідносин (прав та обов'язків) на момент набуття речі, оскільки у протилежному випадку буде мати місце не збереження існуючих відносин, а виникнення нових, до того ж - без достатніх правових підстав.

Між тим, як вбачається із наявних матеріалів справи, орендні правовідносини із Відповідачем (як наймачем) припинилися 01.01.2007р. ще із попереднім балансоутримувачем - КП „ЖЕО № 2 Кіровського району м. Донецька” у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нежитлового приміщення №22 від 01.01.2002р. - до набуття Позивачем прав балансоутримувача відповідного майна, що відбулося лише 01.03.2007р.

Зазначені обставини встановлені рішеннями Господарського суду Донецької області від 29.01.2007р. у справі № 16/271 (а.с.а.с.19-26) та від 10.11.2008р. у справі № 33/173 (а.с.а.с.73-77), які набули чинності у розумінні ст.ст. 85, 105 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд наголошує, що оскільки і Позивач, і Відповідач за розглядуваним позовом були сторонами у зазначених справах, факти, встановлені вказаними рішеннями, мають преюдиціальне у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України значення для розглядуваної справи.

Більш того, враховуючи загальнообов'язковий статус зазначених судових актів, визначений ст.ст. 124, 129 Конституції України, усталену практику Європейського суду з прав людини (див., наприклад,  Рішення Суду від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, в якому визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” ), яка (практика) є джерелом права для національних згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., факт припинення орендних правовідносин із Відповідачем 01.01.2007р. і набуття Позивачем 01.03.2007р. прав балансоутримувача об'єкту оренди не може бути спростований чи підданий сумніву за умов чинності рішень суду у справах № 16/271 та 33/173.

До того ж, вказані факти учасниками справи не заперечуються і не оспорюються.

З огляду на наведене, суд, враховуючи приписи ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, згідно яких закінчення строку дії договору зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасниками договору, що ним обумовлені (права), дійшов висновку, що оскільки орендні правовідносини із Відповідачем припинилися до набуття Позивачем певних прав на об'єкт оренди, остільки таке набуття не призвело і не могло призвести як до збереження орендних правовідносин, так і до набуття Позивачем статусу наймодавця (орендодавця) відповідного майна по відношенню до Відповідачу.

Ця обставина, в свою чергу, унеможливлює і припинення вже відсутніх орендних правовідносин між Позивачем та Відповідачем, і прострочення Відповідача перед Позивачем в поверненні об'єкту оренди як прострочення наймача перед наймодавцем, яким останній ніколи не був, у розумінні ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судом встановлено як відсутність у Позивача суб'єктивного права, на захист якого останній звернувся до суду з розглядуваним позовом, так і кореспондуючого цьому права обов'язку Відповідача, що узгоджується із приписами ч. 1 ст. 19 Конституції України, які встановлюють, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В свою чергу, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, відсутність у Позивача суб'єктивного права об'єктивно унеможливлює наявність порушення цього відсутнього права і застосування будь-яких способів судового захисту та зумовлює відмову у задоволені вимог.

Водночас, зазначений висновок суду не перешкоджає захисту прав (інтересів) Позивача, у разі їх порушення тривалим невиконанням Відповідачем обов'язку із повернення займаного приміщення згідно рішення Господарського суду Донецької області від 20.11.2007р. у справі № 16/271пн, у інший спосіб, передбачений діючим законодавством для такого характеру правового зв'язку між Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33966871) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення неустойки в сумі 27379,8 грн. за користування річчю за час прострочення у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 12.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 12.02.2009р.

3.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя Попков Д.О.