Ухвала суду № 45047866, 11.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 333/418/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Тучков С.С.№22-ц/778/3271/15Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Стрелець Л.Г.

суддів Каракуші К.В., Гончар М.С.

при секретарі Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2015 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Східної групи по обслуговуванню побутових споживачів (надалі ВАТ «Запоріжжяобленерго») до ОСОБА_2 про стягнення вартості обсягу електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією для населення

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на користь товариства 5925,39 грн. вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил користування електричною енергією для населення (надалі ПКЕЕН) та понесені судові витрати у вигляді судового збору 243,60 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 22.12.2014 року рейдовою бригадою Східного районного відділення електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» було проведено перевірку дотримання правил користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1, де проживає відповідач.

Перевіркою було виявлено самовільне підключення електропроводки до електромережі іншого власника мереж з порушенням схеми обліку, підключення електророзетки в коридорі у стіні поза приладом обліку, точки підключення фазного та нульового проводів знаходяться на ввідних клемах до облікових автоматичних вимикачах. Порушення виконано прихованим способом. За цим фактом відповідно до п.п.42, 48, 53 ПКЕЕН було складено акт № 00136904 від 22.12.2014 року. Згідно із Методикою обчислення обсягу та вартості не облікованої електроенергії було обчислено кількість неврахованої електричної енергії за цим актом №00136904 від 22.12.2014 року на суму 5925,39 грн. за період з 19.03.2013 року по 22.12.2014 року, від сплати якого відповідач у добровільному порядку ухиляється.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 5925,39 грн. вартості обсягу електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕН, а також судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким у задоволенні позову ВАТ «Запоріжжяобленерго» відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у цій справі, у тому числі відповідача ОСОБА_2, яка на запитання колегії суддів апеляційного суду зазначала, що вона не спростовувала факту проведення в її квартирі 22.12.2014 року працівниками ВАТ «Запоріжжяобленерго» перевірки дотримання ПКЕЕН та виявлення порушення ПКЕЕН, зазначеного в акті № 00136904 від 22.12.2014 року, у її присутності та присутності її чоловіка ОСОБА_3, якій в силу закону також є співвласником зазначеної квартири, оскільки остання придбана подружжям під час шлюбу та оформлена на неї; проте, вона наполягає на тому, що акт складався не 3-мя особами, а 2-ма особами, від підпису на акті вона не відмовлялась, проте, копія останнього була надіслана позивачем їй поштою та отримала нею вже після дати засідання комісії, на засіданні комісії був присутній її чоловік ОСОБА_4; перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст.10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 525, 526, 610, 611, 614, 714 ЦК України, ч.4 ст.26, ст.ст.24, 25, 27 Закону України «Про електроенергетику», п.п.42, 48, 53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року, та виходив із обґрунтованості та доказаності позовних вимог позивача у цій справі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12) та відповідно до електронної бази «Побут» є споживачем електричної енергії, яка постачається ВАТ «Запоріжжяобленерго», особовий рахунок 55303408 (а.с.7). Крім того, ОСОБА_2 є власником зазначеної квартири.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала у судовому засіданні проти вищезазначених фактів, та повідомила суду першої інстанції лише про те, що не допускала порушень споживання електричної енергії та своєчасно вчинює оплату за спожиту електричну енергію.

22.12.2014 року рейдовою бригадою Східного районного відділення електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» було проведено перевірку дотримання ПКЕЕН за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якої був складений акт про порушення №00136904 від 22.12.2014 року, ОСОБА_2 від підпису в акті відмовилась (а.с.4).

Згідно із цим актом №00136904 від 22.12.2014 року, складеним представниками Східного району Запорізьких міських електричних мереж, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2, споживач ОСОБА_2 порушила ПКЕЕН шляхом самовільного підключення електропроводки до електромережі іншого власника мереж з порушенням схеми обліку, підключення електророзетки в коридорі у стіні поза приладом обліку, точки підключення фазного та нульового проводів знаходяться на ввідних клемах до облікових автоматичних вимикачах, порушення виконано прихованим способом, без застосування спеціальних техничних засобів виявити порушення неможливо (а.с.4).

На підставі цього акту № 00136904 від 22.12.2014 року та протоколу №149 від 08.01.2015 року, складеного комісією з розгляду актів у складі голови, начальника СВ по ОПС, техніка та юрисконсульта за результатами розгляду вищезазначеного акту, відповідно до ОСОБА_1 визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №562 від 04.05.2006 року, був зроблений розрахунок завданих відповідачем збитків на суму 5925,39 грн. за період з 19.03.2013 року по 22.12.2014 року (а.с.5, 6).

Суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 212 ЦПК України надав належну оцінку показам усіх свідків, допитаних у цій справі, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7

Суд першої інстанції критично оцінив покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині присутності лише двох контролерів при проведенні перевірки та складанні акту 22.12.2014 року, враховуючи те, що вони були присутні лише певний час під час перевірки.

Наявність електромонтера та двох контролерів підтверджується актом про порушення, де наявні три підписи, та встановлено рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2015 року по цивільній справі №335/481/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Запоріжжяобленерго» про визнання неправомірними дій зі складання акта про порушення ПКЕЕН, яке набуло законної сили.

В іншій частині покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не протирічать між собою, у звязку з цим у суду першої інстанції не було підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість інших фактів, повідомлених ними. При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснили суду першої інстанції, що один з контролерів складав якісь документи в приміщенні квартири. Також суд першої інстанції прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, так як їх показання обєктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Таким чином, твердження представника відповідача про нескладання акту про порушення ПКЕЕН у присутності ОСОБА_2 та відсутність третього представника ВАТ «Запоріжжяобленерго» при його складанні суд першої інстанції правильно вважав недоведеними у цій справі.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст.ст.24-27 Закону України від 16 жовтня 1997 року «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМУ №1357 від 26.07.1999 року, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕЕ України №562 від 04 травня 2006 року.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.1 Закону України «Про електроенергетику» споживачі енергії субєкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

На підставі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Ч.4 4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником, Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 37 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ №1357 від 26.07.1999 року, енергопостачальник має право перевіряти справність приладів обліку, знімати показання відповідно до умов договору та проводити обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку.

Згідно п.42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ №1357 від 26.07.1999 року, споживач зобовязаний забезпечувати доступ представникам енергопостачальника після предявлення ними службових посвідчень до квартири або іншого об'єкта для обстеження приладу обліку, електроустановок та електропроводки.

Ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до обєктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

На підставі п.48 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ №1357 від 26.07.1999 року, споживач за порушення правил користування електричною енергією, розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку несе відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ №1357 від 26.07.1999 року, у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Пунктом 4.6 ОСОБА_1 визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕЕ України №562 від 4 травня 2006 року, встановлено, що в акті про порушення зазначаються всі необхідні для розрахунку згідно з вимогами цієї ОСОБА_1 параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; фазування приладу обліку на дату оформлення акта про порушення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції акт №00136904 від 22.12.2014 року відповідає вказаним вимогам, тому суд першої інстанції мав право прийняти його як належний доказ вини відповідача.

Згідно із актом №00136904 від 22.12.2014 року електромонтерами були проведені відповідні заміри, складено схему електропостачання споживача, зроблені фотознімки порушення.

В акті споживачем вказана ОСОБА_2, так як з матеріалів справи вбачається, що вона зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником зазначеної квартири, та відповідно до електронної бази «Побут» є споживачем електричної енергії, яка постачається ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Згідноіз Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 року споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.Підключення електроенергії за заявою наймача (власника квартири) і відкриття особового рахунку, на думку суду, слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року.Статус споживача електричної енергії не може залежати від тимчасового непроживання особи в помешканні, куди постачається електрична енергія за договором, оскільки він не припиняє своєї дії на час тимчасового непроживання там споживача.

Крім того, сама відповідач у суді першої інстанції не заперечувала, що є споживачем електричної енергії за адресою:АДРЕСА_2, за яку вносить відповідну плату. Окрім цього,рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12.02.2015 року по справі № 335/481/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Запоріжжяобленерго» про визнання неправомірними дій зі складання акта про порушення ПКЕЕН, яке набуло законної сили, ОСОБА_2 визначено, як споживача послуг. Отже, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_2 не є споживачем послуг.

Судом першої інстанції також були досліджені надані представником позивача копії фотознімків порушень, виявлених рейдовою бригадою Східного районного відділення електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго», на яких зображено факт безоблікового споживання електроенергії, який, зі слів представника позивача, був виявлений за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).

Відповідач не заперечувала, що оглянуті в судовому засіданні фотознімки зроблені в її квартирі, за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідачем та представником останньої у суді першої інстанції не було спростовано належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України факт порушення відповідачем ПКЕЕН та розрахунок обсягу електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН, зроблений позивачем.

Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що працівники Східного районного відділення електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» діяли в межах своєї компетенції у відповідності з вимогами діючого законодавства. Доказів в обґрунтування доводів щодо фальсифікації акту, зловживання працівниками Східного районного відділення електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» своїми обовязками, відповідач суду першої інстанції не надала. Дії представників позивача щодо виявлення факту порушення відповідачем ПКЕЕН та складання відповідного акту у встановленому законом порядку неправомірними визнано не було. За таких обставин, достатніх підстав для висновку про невідповідність акту та дій електромонтерів вимогам діючого законодавства, у суду першої інстанції не було.

Крім того, суд першої інстанції правильно вважав вже такими, що є встановленими в силу вимог ст. 61 ч. 3 ЦПК України фактичні обставини вчинення відповідачем ПКЕЕН 22.12.2014 року, оскільки останні вже були встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2015 року по справі № 335/481/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Запоріжжяобленерго» про визнання неправомірними дій зі складання акта про порушення ПКЕЕН.

Згідно із п.4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою КМУ №122 від 08.02.2006 року, обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої НКРЕЕ України.

П. 5 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою КМУ №122 від 08.02.2006 року, розрахунок вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, здійснюється за встановленими для відповідної групи споживачів тарифами, що діяли у період порушення.

Позивачем було розраховано вартість безобліково спожитої відповідачем електроенергії відповідно до ОСОБА_1 визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕЕЕ України №562 від 04 травня 2006 року, та п.п.4, 5 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою КМУ №122 від 08.02.2006 року, обсяг електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією для населення, визначено за величиною розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ №1357 від 26.07.1999 року.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, позаоблікове підключення було прихованим. Отже, враховуючи дані акту про виконання робіт та збереження пломб від 19.03.2013 року суд першої інстанції правильно вважав проведений позивачем розрахунок достовірним, а твердження представника відповідача щодо неправильного розрахунку недоведеним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразились в порушенні ПКЕЕН, затверджених постановою КМУ №1357 від 26.07.1999 року, шляхом самовільного підключення електропроводки до електромережі іншого власника мереж з порушенням схеми обліку, підключення електророзетки в коридорі у стіні поза приладом обліку, точки підключення фазного та нульового проводів знаходяться на ввідних клемах до облікових автоматичних вимикачах, позивачу завдана шкода в розмірі 5925,39 грн., яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі відповідачем.

У звязку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача у цій справі ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов позивача є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену нею у запереченнях проти позову позивача у цій справі та яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 319 ч. 4 ЦК України власність зобовязує.

ОСОБА_2, як власник АДРЕСА_3 (а.с.37-41), має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, але які не суперечать закону та не порушують прав ВАТ «Запоріжжяобленерго».

ВАТ «Запоріжжяобленерго» є належним позивачем у цій справі.

Обовязок відповідача ОСОБА_2 щодо оплати вартості необлікованої електроенергії по квартирі АДРЕСА_4 має місце в силу закону.

В силу вимог ст. 20 ч. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п.1).

Відсутність укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Запоріжжяобленерго» письмового договору з приводу надання послуг з електричної енергії у № 28 по вул. Північнокільцева, 7 у м. Запоріжжя не звільняє ОСОБА_2 від відповідальності за порушення ПКЕЕН при фактичному користуванні еклектичною енергією у цій квартирі на підставі особового рахунку по цій квартирі на оплату спожитої електричної енергії № 55303408, відкритого на імя останньої (а.с.7).

Крім того, ОСОБА_2 у суді першої інстанції не спростовувала факту проведення в її квартирі 22.12.2014 року працівниками ВАТ «Запоріжжяобленерго» перевірки дотримання ПКЕЕН та виявлення порушення ПКЕЕН, зафіксованого на фотокартках (а.с.8) та зазначеного в акті № 00136904 від 22.12.2014 року (а.с.4), в якому також була зазначені дата та місце проведення засідання комісією, у її присутності та присутності її чоловіка ОСОБА_4, який в силу закону також є співвласником зазначеної квартири, оскільки ОСОБА_2 не спростовувала у суді той факт, що зазначена квартира придбана подружжям під час шлюбу, але оформлена на неї.

Проте, ОСОБА_2 наполягала на тому, що її вини у цьому ПКЕЕН не має, а також мають місце порушення при складанні цього акту та при повідомленні її про час та місце засідання комісії позивача по розгляду цього акту, а саме: акт складався не 3-мя особами, а 2-ма особами, від підпису на акті вона не відмовлялась, як зазначено про це в акті (а.с.4), проте, копію акту їй було надіслано позивачем поштою та останню вона отримала вже після засідання комісії.

Однак, судом першої інстанції на підставі наявних у справі належних допустимих доказів було правильно встановлено, що акт був складений 3-ма особами, від підписання останнього ОСОБА_2 відмовилась, а засідання комісії було перенесено з 22.01.2015 року на 08.01.2015 року за клопотанням чоловіка ОСОБА_2 ОСОБА_4, на якому останній був присутній (а.с.6), що не суперечить вимогам закону, оскільки останній є співвласником зазначеної квартири в силу закону та членом сімї (чоловіком) ОСОБА_2

Зазначені фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції у цій справі шляхом допиту свідків, дослідження та оцінки письмових та інших доказів, наявних у цій справі, кожного окремо та в їх сукупності.

Тому, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги в силу вищевикладених обставин при ухваленні у цій справі оскаржуємого рішення лист Відділу НКРЕКП у Запорізькій області №40-12/53 від 10.02.2015 року (а.с.42-44), за змістом якого акт від 22.12.2014 року №00136904 відповідно до п. 53 Правил не повинен був розглядатися 08.01.2015 року комісією через несвоєчасне повідомлення про час та місце цього розгляду ОСОБА_2, а отже виставлення рахунку на суму 5925,39 грн. за недораховану електричну енергію є неправомірним.

Судом першої інстанції також правильно було встановлено, що порушення ПКЕЕН було прихованим та не могло бути виявлено контролером при контрольних оглядах без застосування спеціальних технічних засобів.

Тому, позивачем ВАТ «Запоріжжяобленерго» було правильно згідно із Методикою обчислення обсягу та вартості не облікованої електроенергії визначено розмір вартості не облікованої вартості у сумі 5925,39 грн. за результатом виявленого порушення ПКЕЕН у квартирі позивача.

Законом не передбачено право суду зменшувати у будь-який спосіб правильно визначений згідно із Методикою розмір вартості не облікованої електроенергії.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов позивача у цій справі.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, доводи апелянта не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Також суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами у цій справі.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови апелянту відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача ВАТ «Запоріжжяобленерго» судових витрат у вигляді судового збору 121,80 грн. (а.с. 64), понесених нею при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303 ч. 1, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_8ОСОБА_9ОСОБА_1