Ухвала суду № 45025136, 10.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 876/861/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівКостіва М.В. та Бруновської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській обл. до Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» про погашення податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують,-

В С Т А Н О В И Л А:

14.11.2014р. позивач Державна податкова інспекція /ДПІ/ у м.Червонограді Головного управління /ГУ/ Міндоходів у Львівській обл. звернулася до суду з позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з банківських рахунків відповідача Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» податковий борг у розмірі 157078 грн. 27 коп. (а.с.2-3).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. заявлений позов задоволено; стягнуто з банківських рахунків відповідача ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів», відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника податків, на користь Державного бюджету України кошти для погашення податкової заборгованості в сумі 146498 грн. (а.с.44-46).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів», який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, який у задоволенні позову відмовити (а.с.52-53, 61-64).

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що станом на час звернення позивача до суду апелянтом були виявлені помилки у раніше поданій податковій декларації, а саме переплата по податку на землю за період, за який заявлено вимогу про стягнення податкового боргу.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.2 ст.41 ПК України).

Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно даних особових рахунків за платником податків ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (а.с.4-7) рахується заборгованість до бюджету в загальному розмірі 146498 грн., яка складається з:

самостійно визначеного податкового зобовязання по сплаті земельного податку згідно розрахунку № 9007400755 від 17.02.2014р. в розмірі 101160 грн. 54 коп. (а.с.9-10);

податкового боргу, розстроченого згідно договору № 8 від 14.03.2014р., на суму 49356 грн. 55 коп. (а.с.11-13);

нарахованої пені на суму узгоджених і несплачених грошових зобовязань у розмірі 6561 грн. 18 коп. (а.с.7).

Також під час розгляду справи відповідачем добровільно погашено податковий борг в сумі 10580 грн. 27 коп. (а.с.32-41).

З метою погашення податкового боргу податковим органом скерована на адресу відповідача податкова вимога № 3494 від 30.09.2013р. на загальну суму 66171 грн. 99 коп. (а.с.8).

Доказів погашення податкового боргу відповідачем не представлено, не було здобуто таких судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Таким чином, при винесенні рішення по справі колегія суддів враховує, що наведені податкові зобовязання є узгодженими, а відтак останні правомірно покладені в основу визначення податкового боргу платника податків.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у вказаній сумі, доказів погашення якого останнім не представлено, не було здобуто таких судом під час розгляду справи по суті.

В частині доводів апеляційної скарги, які стосуються допущених помилок під час декларування зобовязань по сплаті земельного податку, колегія суддів враховує, що платником податків з цього приводу жодних уточнюючих розрахунків до ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській обл. не подано; також апелянтом не вказано, які саме помилки ним виявлені, яким чином ці помилки впливають на суму наявного податкового боргу.

Окрім цього, факт узгодження податкового зобовязання має наслідком обовязок платника податку сплатити таке зобовязання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обовязку зі сплати узгодженого грошового зобовязання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобовязання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Враховуючи, що після узгодження грошових зобовязань у відповідача виник обовязок їх сплатити у встановлені законом строки і за закінченням таких строків узгоджені податкові зобовязання стали податковим боргом, зважаючи на факт несплати відповідачем податкового боргу, надіслання позивачем податкової вимоги відповідачеві, позов про стягнення такого боргу підлягає до задоволення.

Стосовно решти висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що такі в апеляційному порядку сторонами не оскаржували, у звязку з чим апеляційний суд не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржено особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Вказані твердження відповідають розясненням, наведеним в п.п.13.1 та 13.2 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі».

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обгрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. в адміністративній справі № 813/7780/14 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська