Ухвала суду № 45025141, 10.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 876/854/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівКостіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Морочинський А.М.;

від відповідача - Дорош А.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іскра» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб,-

В С Т А Н О В И Л А:

30.10.2014р. позивач Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ «Іскра» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Сихівському районі м.Львова Головного управління /ГУ/ Міндоходів у Львівській обл. № 0000911720 від 14.10.2014р. (а.с.3-4).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.179-181).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ПАТ «Іскра», який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.186-188).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що фактично у розглядуваному випадку між працівниками та підприємством були укладені договори доручення, які фактично в порядку ч.2 ст.1158 Цивільного кодексу /ЦК/ України були схвалені апелянтом, що засвідчується його наступною поведінкою.

Також придбані товарно-матеріальні цінності використані апелянтом у власній господарській діяльності, що засвідчується накладними на прихід, актом вводу в експлуатацію малоцінних необоротних активів. Правомірність включення позивачем витрат на придбання пального, фотоапарата та картки памяті до складу витрат, що враховується при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, виключає їх трактування як витрат на фінансування особистих потреб фізичних осіб та підтверджує факт понесення цих витрат в межах господарської діяльності позивача. Для працівників, які отримували кошти згідно звітів та здійснювали відповідні придбання товарів, встановлено ненормований робочий день.

Окрім цього, факт звернення позивача із відповідними заявами про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок сплати податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 449100 грн. підтверджується наявними матеріалами справи і доведений в суді першої інстанції.

У звязку із реорганізацією ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській обл.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, впродовж 18.08.2014р.-29.09.2014р., із продовженням термінів перевірки на 10 робочих днів, відповідачем ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Іскра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1092/13-50-22-01-17/00214244 від 06.10.2014р. (а.с.7-54 і на звороті).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

пп.«г» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу /ПК/ України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб /ПДФО/ в сумі 537 грн. 14 коп.;

пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, пп.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, оскільки позивачем допущено несвоєчасне перерахування до бюджету ПДФО в сумі 15816 грн. 44 коп.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення 0000911720 від 14.10.2014р. про збільшення суми грошового зобовязання з ПДФО в розмірі 2499 грн. 54 коп., з яких 537 грн. 14 коп. за основним платежем та 1962 грн. 40 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.56).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу про те, що компенсації, які виплачувались працівникам підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на придбання паливно-мастильних матеріалів, фотоапарату, карти пам'яті у неробочі дні є додатковим благом платника податку та оподатковується ПДФО відповідно до пп.164.2.17 «г» п.164.2 ст.164 ПК України за ставками, визначеними у ст.167 цього Кодексу.

Також перевіркою встановлено порушення строків перерахування до бюджету ПДФО, утриманого із нарахованої заробітної плати за квітень 2013 року.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів у межах доводів апеляційної скарги вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відносини між працівником та роботодавцем регулюються Кодексом законів про працю /КЗпП/ України.

Згідно ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.121 цього Кодексу працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку із службовими відрядженнями.

Згідно листа Національного банку України № 11-113/3341-9712 від 29.05.2005р. підтвердженням інших витрат, які були здійснені за дорученням керівництва підприємства, можуть бути розпорядчі документи (наказ, розпорядження) або письмова довіреність.

Нормами Цивільного кодексу /ЦК/ України регулюється придбання працівниками у власність підприємства товарів за власні готівкові кошти з подальшим відшкодуванням їм витраченої готівки, та правомірність використання власних готівкових коштів працівниками підприємств для вирішення виробничих (господарських) питань.

Так, згідно ст.1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії.

Ст.1160 ЦК України передбачає, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

Відповідно до п.14.1.47 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.п.164.2.17 «г» п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються відповідно до закону за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по те, що позивачем не надано доказів щодо наявності повноважень у найманих працівників підприємства здійснювати витрати для потреб роботодавця.

Під час судового розгляду не представлено позивачем трудових договорів, посадових інструкцій, наказів по підприємству, включаючи накази про відрядження, договори доручення чи комісії, табелі обліку робочого часу за лютий, травень 2013 року, які б спростовували висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки.

За таких умов, придбані працівниками ПАТ «Іскра» матеріальні цінності в силу пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України слід вважати додатковим благом.

Також перевіркою встановлено, що сума ПДФО, яка утримана з нарахованої заробітної плати за квітень 2013 року, та підлягала перерахуванню до бюджету до 30.05.2014р., фактично перерахована до бюджету поза межами встановленого терміну.

Згідно п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1. ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається ) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

При цьому, відповідно до пп.17.1.10 ст.17 ПК України у платника податку виникає право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПК України.

Передумовою реалізації такого права відповідно до п.43.3 ст.43 та п.102.5 ст.102 ПК України є необхідність подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення переплати або отримання права на відшкодування.

Процедура повернення надміру сплачених до бюджету коштів регулюється Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затв. наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002р., та Порядком взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затв. наказом ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України № 974/1597/499 від 21.12.2010р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5 глави 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затв. наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002р., встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції.

За платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби в строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує та передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.

До матеріалів справи позивачем долучені копії звернень про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок ПДФО № 23/101 від 17.05.2013р., № 23/102 від 17.05.2013р., № 23/103 від 20.05.2013р., № 23/104 від 20.05.2013р., № 23/105 від 20.05.2013р., № 23/106 від 20.05.2013р., № 23/107 від 20.05.2013р., № 23/108 від 20.05.2013р., № 23/109 від 20.05.2013р. (а.с.71-79).

Разом з тим, лише заяви № 23/101 від 17.05.2013р., № 23/102 від 17.05.2013р., № 23/103 від 20.05.2013р. зареєстровані в податковому органі - 21.05.2013р. за № 6017/10, 22.05.2013р. за № 6068/10 та 23.05.2013р. за № 6093/10 відповідно (а.с.168-170).

Інші заяви не містять доказів щодо їх отримання відповідачем, а відтак такі звернення не можуть вважатися отриманими податковим органом.

З листа відповідача № 5546/20-0041/10/167 від 29.05.2013р. убачається, що ним проведено погашення боргу з ПДФО за рахунок переплати з податку на прибуток у травні 2013року на загальну суму 99800 грн. (а.с.149)

Відповідно до даних зворотного боку облікової картки з ПДФО за травень 2013 рік здійснено перекидку коштів з податку на прибуток в сумі 149700 грн. (22.05.2013р. - 49900 грн., 23.05.2013р. - 49900 грн., 30.05.2013р. - 49900 грн.).

Відтак, згідно даних перевірки перераховано коштів до бюджету на суму 652618 грн. 16 коп. (149700 грн. перекидки та 502919 грн. 16 коп. сплата по касі).

Оскільки залишок на кінець обревізованого періоду становить 668434 грн. 60 коп., сума перерахування склала 652618 грн. 16 коп., через що сума несплаченого ПДФО відповідає 15816 грн. 44 коп. (668434 грн. 60 коп. 652618 грн. 16 коп.).

З врахуванням вищенаведеного, проведеною перевіркою правомірно встановлено, що ПДФО, який утриманий з нарахованої заробітної плати за квітень 2013 року та підлягав перерахуванню до бюджету до 30.05.2014р., фактично сплачений до бюджету поза межами встановленого терміну.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність збільшення ПАТ «Іскра» грошових зобовязань з ПДФО.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам ПК України.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про правомірність рішення податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іскра» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. в адміністративній справі № 813/7379/14 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська