Ухвала суду № 45025132, 08.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 876/12735/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.,

судді Ліщинський А.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року у справі №2а-4584/10/0770 за позовом ПАТ «Гроно-Текс» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ВАТ «Виноградівське виробничо-торгове швейне об'єднання «Гроно», звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001012351/0 від 20.04.2006 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Згідно з п.п. 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону № 283/97 - BP донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Правовою нормою підпункту 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Поняття , підстави, механізм застосування непрямих методів наведені у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Однак, відповідачем не дотримано порядку проведення перевірки з використанням непрямих методів, що свідчить про те, що податкове зобов'язання по податку на прибуток визначено контролюючим органом у спосіб, не передбачений чинним законодавством. Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення в Україні» від 03.12.1990р. № 507-ХІІ, із змінами та доповненнями (далі Закон № 507-ХІІ), вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюються державне регулювання цін і тарифів. В розрахунках з нерезидентами, зокрема в частині експорту послуг сторонами контракту (договору) повинні застосовуватись тільки ті ціни, які погоджені сторонами договору, тобто контрактні ціни і є звичайними цінами. Встановлені товариством системи освітлення цехів відображені ним по бухгалтерському обліку як основні засоби III групи основних фондів з окремим нарахуванням на них відповідних нормативних ставок амортизації, оскільки такі матеріальні активи є конструктивно-відокремленими системами елементів (пристроїв), які можуть виконувати самостійні функції і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи. Донарахована сума податкових зобов'язань у розмірі 18120,00 грн. є необґрунтованою, незрозуміло із яких розрахунків здійснена, оскільки в акті перевірки вказано тільки суму без її пояснення та обґрунтування. Відтак, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року у справі № 2а-4584/10/0770 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Гроно-Текс» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001012351/0 від 20.04.2006 року задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області №0001012351/0 від 20.04.2006 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 61870,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить постанову суду скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, а тому органи державної податкової служби мають право вимагати надання вказаних документів під час перевірки.

З 29.03.2006 року по 18.04.2006 року ДПІ у Виноградівському районі було проведено планову документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об'єднання «Гроно» про що складено акт №32/23-0112/00309134 від 18.04.2006 року.

На підставі акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2006р. №0001012351/0/1145/23-00309194/4880 про визначення ВАТ «Виноградівське виробничо-торгове швейне об'єднання «Гроно» податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 72318,00 грн., яке складається із 48212,00 грн. за основним платежем та 24106,00 грн. за штрафними санкціями. Сума основного платежу донарахована податковим органом складається із 41247,50 грн. та 20623,00 грн. штрафних санкцій на підставі застосування податковим органом рівня звичайних цін за продаж продукції нерезидентам. 2436,00 грн. основного платежу та 609,00 грн. за фінансовою санкцією за порушення віднесення витрат по освітленню цехів до І групи основних фондів та 4530,00 грн. основного платежу та 2873,00 грн. штрафної санкції за неправильний розрахунок залишкової балансової вартості основних засобів ІІІ групи основних фондів та завищення амортизаційних відрахувань.

Згідно п. 8.2.2. ст.. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відображення поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, провадиться у розмірах та згідно з пп. 8.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 8.2.2ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до першої групи основних фондів належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі. Як вбачається із акту виконаних робіт такі роботи проводилися щодо встановлення освітлення цехів, а саме запобіжників, кабелів, ламп, вимикачів тощо, а отже такі роботи були виконані в межах ремонту приміщень, належать до компонентів будівель та передавальних пристроїв і не передбачені для їх окремого використання.

Відповідно до акту перевірки позивач здійснив на підставі договору підряду монтаж та встановлення освітлювальних приладів у виробничих цехах. Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за вищевказаним договором підряду було встановлено лампи, кабелі, конструкції для освітлення, запобіжники, тощо. Такі роботи були проведені щодо освітлення цехів № 2, 3, 4. Позивач відніс зазначені витрати в сумі 9741,00 грн. та виконані послуги до І групи основних фондів.

Відтак, внаслідок невірного віднесення вказаних послуг та робіт до І групи, та невірного нарахування амортизаційних відрахувань позивачем було занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток, які в сумі 2436 грн. основного платежу та 609 грн. фінансових санкцій були донараховані податковим органом в оскаржуваному повідомленні-рішенні.

Відтак, висновок податкового органу щодо невірного віднесення основних фондів позивачем до 3 групи, замість першої є правомірним, а податкове повідомлення-рішення в цій частині винесене вірно.

Як встановлено судом першої інстанції, та відповідача не заперечив в судових засіданнях, щодо наявності відхилення по даних платника (позивача), відображених у декларації по податку на прибуток. А саме: у декларації по податку на прибуток балансова вартість основних фондів третьої групи становила 6090,6 тис. грн., а за даними інвентаризації, яку проводило підприємство повинно було бути 6072,5 тис. грн., різниця між вказаними даними, відображена в акті перевірки та становить 18120,00 грн. Отже, податковий орган вірно визначив базу оподаткування на вказану суму 18120,00 грн. та донарахував 4530,00 грн. податку на прибуток і застосував фінансову санкцію в сумі 2873,00 грн.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за висновками перевірки щодо порушення позивачем вимог 8.3.2. п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, визначене вірно, а тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Щодо скасування податкового повідомлення рішення від 20.04.2006 р. №0001012351/0/1145/23-00309194/4880 в частині донарахування 61870, 50 грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Актом від 18.04.2006 р. № 32/23-0112/00309134 планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, яке полягало у тому, що позивач визначав дохід, отриманий від продажу послуг особам (нерезидентам), які підпадають під визначення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону (перелік міститься в акті перевірки), за цінами, меншими за звичайні ціни на такі послуги, що діяли на дату такого продажу. Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Згідно з п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Податковий орган повинен був дотримуватися процедури визначення рівня звичайних цін, а саме: здійснення аналізу співставних умов договорів про надання послуг особам, зазначеним у п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», із договорами про надання таких самих послуг непов'язаним особам, зокрема аналізу таких умов, як обсяг послуг, строки виконання зобов'язань, умов платежів, а також інших об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну. Згідно п.1.20.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

В той час, податковий орган не вчинив жодних дій для отримання інформації про ціни на аналогічні послуги ні в Торгово-промисловій палаті, ні в інших суб'єктів господарювання, які надають ідентичні послуги, а використав середню ціну по пошиву штанів в межах договорів позивача про переробку давальницької сировини пов'язаним особам, чим порушив вимоги п.1.20.2 ст.1 вищевказаного Закону, який прямо передбачає врахування звичайних цін, взяті при укладанні угод між непов'язаними особами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року у справі № 2а-4584/10/0770 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Ліщинський А.М.