Ухвала суду № 45025127, 10.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 876/11274/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівКостіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Процик З.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» до Відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк», про визнання протиправними дій, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, -

В С Т А Н О В И Л А:

24.10.2014р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Мрія Центр» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби /ВДВС/ Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської обл. /РУЮ/ Процик З.М. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та накладення арешту на кошти ТзОВ «Мрія Центр» на підставі ухвали № 1574/14 від 06.10.2014р., виданої Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків; визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця ВДВС Гусятинського РУЮ Процик З.М. від 16.10.2014р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та про арешт коштів боржника ВП № 45113477; судові витрати покласти на відповідача (а.с.3-5).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовані постанови головного державного виконавця ВДВС Гусятинського РУЮ Процик З.М. від 16.10.2014р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та від 16.10.2014р. про арешт коштів боржника ВП № 45113477; у задоволені решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 36 грн. 54 коп. (а.с.80-85).

Не погодившись із винесеною судом постановою, її оскаржив третя особа Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ «Кредит Європа Банк», який покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.102-104).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що згідно п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим документом є, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом. Отже, ухвала третейського суду про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, винесена у відповідності до ст.40 Закону України «Про третейські суди», включаючи накладання арешту на майно або кошти, підлягає виконанню органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог ст.ст.2, 3, 5 і 17 Закону України «Про виконавче провадження», а наказ при цьому не видається.

Справа 1574/14 розглядалась Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків саме як господарська справа, враховуючи статус сторін провадження. Відповідно до ст.57 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, затв. рішенням Ради Асоціації українських банків від 08.02.2008р., суд може розпорядитися про вжиття таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає необхідним, з урахуванням положень цивільного та господарського процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Спірна ухвала про забезпечення позову є обовязковою лише для позивача і не передбачає (не зобовязує) виконання (вчинення) державними органами якихось дій (наприклад, не зобовязує Державну реєстраційну службу України зареєструвати право власності чи не зобовязує Державну казначейську службу сплатити грошову суму). Отже, дана ухвала не суперечить вимогам, встановленим Рішенням Конституційного суду України № 1-рп/2008 від 10.01.2008р. (справа про завдання третейського суду).

Третейський суд здійснює третейський розгляд шляхом прийняття обовязкових до виконання рішень та ухвал. У звязку з цим, помилковим є посилання суду першої інстанції на п.77 вищевказаного Регламенту, оскільки у цьому пункті йдеться про рішення третейського суду, а не про ухвали про забезпечення позову.

Ухвали про забезпечення позову в господарському та цивільному судочинстві також підлягають виконанню без видачі виконавчих документів. Видача виконавчих документів передбачена тільки для рішення суду, тобто, документа про остаточне вирішення спору по суті.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як зясовано судом першої інстанції, 16.10.2014р. головним державним виконавцем ВДВС Гусятинського РУЮ Процик З.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 про примусове виконання ухвали про забезпечення позову № 1574/14 від 06.10.2014р., виданої Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, про накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Мрія Центр» в сумі 68269155 грн. 67 коп., що обліковуються на поточних рахунках боржника (а.с.6-9).

Одночасно державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в межах цього виконавчого провадження, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках та належать ТзОВ «Мрія Центр» в межах суми 68269155 грн. 67 коп. (а.с.10-14).

Підставою для відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 слугувала ухвала про забезпечення позову № 1574/14 від 06.10.2014р., винесена Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, у справі за позовом ПАТ «Кредит Європа Банк» до ТзОВ «Збаразький цукровий завод», ТзОВ «Хоростківський цукровий завод», ТзОВ «Мрія Центр», ТзОВ «Мрія Поділля» про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг (а.с.15-17).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені в Законі України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частина 2 ст.17 даного Закону встановлює вичерпний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, до якого входять:

виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

судові накази;

виконавчі написи нотаріусів;

посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Видача виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів регламентовано главою 2 розділу ХІV-1 Господарського процесуального кодексу України та розділом VІІ-1 Цивільного процесуального кодексу України.

З даних положень процесуальних законів слідує, що рішення третейських судів підлягають до виконання лише після видачі судом виконавчого листа чи видачі господарським судом наказу.

У спірному випадку виконавче провадження відкрито на підставі ухвали третейського суду про забезпечення позову.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні визначені у Законі України «Про третейські суди» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (ст.1 цього Закону).

Відповідно до визначення термінів, наведених у ст.2 вказаного Закону третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Третейський суд утворюється та діє на принципах, закріплених у ст.4 цього Закону, серед яких: законності; обов'язковості для сторін рішень третейського суду; добровільності утворення третейського суду; добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Відповідно до ст.40 вказаного Закону якщо сторони не домовилися про інше, третейський суд може за заявою будь-якої сторони розпорядитися про вжиття стороною таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає необхідними, з урахуванням положень цивільного та господарського процесуального законодавства. Третейський суд може витребувати від будь-якої сторони надати належне забезпечення позову у зв'язку з такими заходами.

Згідно зі ст.55 вказаного Закону рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду (ст.10 даного Закону).

Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків (в подальшому - Третейський суд) діє на підставі регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, затвердженого рішенням (протокол № 1) Ради Асоціації українських банків від 08.02.2008р.

Статтею 11 «Рішення Третейського суду» даного Регламенту визначено, що Третейський суд здійснює третейський розгляд шляхом прийняття обовязкових до виконання рішень та ухвал. Усі рішення та ухвали викладаються в письмовій формі.

Розділ X Регламенту визначає порядок забезпечення позову. Так, відповідно до ст.57 цього розділу Регламенту якщо сторони не домовилися про інше, Третейський суд може за заявою будь-якої сторони розпорядитися про вжиття таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає необхідними, з урахуванням положень цивільного та господарського процесуального законодавства. Третейський суд може витребувати від будь-якої сторони надати належне забезпечення позову у звязку з такими заходами. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Згідно зі ст.73 Регламенту сторони, які передали спір на вирішення Третейського суду, зобовязані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та Третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення Третейського суду.

Порядок виконання рішення Третейського суду регламентовано ст.77 Регламенту, яка визначає, що рішення Третейського суду виконуються зобовязаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. Виконання рішення Третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Питання обов'язковості виконання рішення третейського суду розяснено у п.4 Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2008 від 10.01.2008р. (справа про завдання третейського суду), в якому зазначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійсненням ними не правосудця, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону України «Про третейські суди» третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби. Третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Аналізуючи наведені положення правових актів та рішення Конституційного Суду України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ухвала Третейського суду про забезпечення позову є обовязковою для виконання лише сторонами, така ухвала не є виконавчим документом у розумінні п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» (тобто ухвалою суду у господарській справі), а тому не підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

За таких обставин державний виконавець, вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження, безпідставно вважав ухвалу третейського суду з питань забезпечення позову виконавчим документом та неправомірно відкрив виконавче провадження щодо її примусового виконання, а тому є наявними правові підстави для скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Гусятинського РУЮ Процик З.М. від 16.10.2014р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та від 16.10.2014р. про арешт коштів боржника ВП № 45113477.

Також судом першої інстанції підставно не прийнято до уваги покликання відповідача і третьої особи на рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2004 від 24.02.2004р. (справа про виконання рішень третейських судів), оскільки таке рішення розяснювало положення п.10 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку зі ст.18-1 цього Закону в редакції Закону від 03.02.2004р., яка втратила чинність. Діюча редакція Закону України «Про виконавче провадження» містить чіткі положення щодо виконання рішень третейських судів через предявлення до примусового виконання виконавчих листів (наказів), що видаються судами (господарськими судами) на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Крім того, таке рішення Конституційного Суду України стосувалось розяснення, чи є рішення третейських судів виконавчими документами, а у спірному випадку мова йде про ухвалу третейського суду про забезпечення позову.

Отже, відповідач не довів правомірність оскаржуваних постанов від 16.10.2014р. про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, через що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування вказаних постанов.

Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій головного державного виконавця ВДВС Гусятинського РУЮ Процик З.М. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та накладення арешту на кошти ТзОВ «Мрія Центр» на підставі ухвали № 1574/14 від 06.10.2014р., оскільки публічно-правовий спір між сторонами фактично виник з приводу постанов про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на кошти ТзОВ Мрія Центр», якими (а не діями щодо їх винесення) порушено права позивача. В розглядуваному випадку дії державного виконавця є невід'ємною складовою частиною процедури винесення постанов та самі по собі не впливають на наявні у позивача права, не створюють для нього додаткових обов'язків, не визначають правову поведінку позивача, а тому не можуть бути самостійним предметом судового розгляду у розумінні КАС України.

Також судом першої інстанції вірно на підставі приписів ч.3 ст.94 КАС України вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. в адміністративній справі № 819/2437/14-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська