Постанова № 45022484, 28.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року (10 год. 00 хв.)Справа № 808/1850/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: Стирнік Ю.В., довіреність № 01/04-1 від 01.04.2015

від відповідача: Сергієнко Т.С., довіреність № 82/10/10-017 від 12.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛПРОФСЕРВІС», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 № 0003912212.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що законодавцем чітко визначено, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною. Вказує, що висновки контролюючого органу про неправомірність факту віднесення до податкового кредиту з ПДВ суми 72885,00 грн., що виникла за результатами господарських взаємовідносин між ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» і ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» та ТОВ «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ», базуються на суб'єктивних припущеннях головних державних ревізорів-інспекторів та на наявності актів перевірки контрагентів. На думку позивача, вказані докази не можуть свідчити про відсутність контрагентів як суб'єктів господарської діяльності, відсутності господарських операцій чи будь-яких інших юридичних дій, направлених на отримання прибутку. Зазначає, що постачання товару підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та товаро-транспортними накладними. Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними включені до складу податкового кредиту за відповідні періоди та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних. Суть допущених помилок у товарно-транспортних накладних (зазначений інший автомобіль, яким проводилось перевезення товару), а також ті обставини, що дані помилки не призвели до змін у складі податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань контрагентів, які видали податкові накладні, не усунення перевізником недоліків у товарно-транспортних накладних та надання до фіскального органу пояснення до винесення оскаржуваного ППР, робить безпідставними висновки податкового органу щодо заниження податку на додану вартість за спірний період.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених вище, наполягала на задоволенні позову та скасуванні податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов від 20.04.2015 №1015/08-01-10-01. Зокрема, вказав на те, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» було встановлено порушення вимог пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податкових накладних, які не зареєстровані в єдиному реєстрі. Зазначив, що, у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не вказано конкретну адресу навантаження та розвантаження, графи з 8 по 14 не заповнено, у розділі: Вантажно - розвантажувальні операції (графи з 15 по 23) запис відсутній. Окрім того, згідно наданих товарно-транспортних накладних встановлено, що перевезення товару від ТОВ «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» відбувалося автомобілем MAN АР39-20ВІ, який не зареєстровано в АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України. Враховуючи викладене, вважає, що доводи позивача не спростовують висновків акту перевірки від 18.11.2014 №1530/22-12/37648604 відносно встановлених порушень та не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення - рішення.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище, просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 28.05.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» зареєстровано 26.04.2011 Виконавчим комітетом Запорізької міської Ради, за адресою: 69093, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Хакаська, будинок 1, - про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №034248. Товариство взято на податковий облік в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя 27.04.2011 за №6495.

На підставі направлення від 05.11.2014 №897, виданого ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, Шендрик Оксаною Валеріївною, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту, інспектором податкової та митної служби І рангу, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області від 05.11.2014 №933, проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код за ЄДРПОУ 39084711) за травень 2014 року та з ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» (код за ЄДРПОУ 38993653) за червень 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки № 1530/22-12/37648604 від 18.11.2014.

Перевіркою встановлено, що у порушення вимог пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) позивачем неправомірно завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ», в результаті чого занижений податок на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 72885,00 грн, у тому числі по періодам: січень 2014 року у сумі 59865,00 грн., лютий 2014 року у сумі 13020,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» подало письмові заперечення від 27.11.2014.

За результатами розгляду заперечення ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС», ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя надало письмову відповідь на заперечення до акту перевірки № 1530/22-12/37648604 від 18.11.2014, в якій висновки акту перевірки від 18.11.2014 № 1530/22-12/37648604 залишено без змін.

05 грудня 2014 року, на підставі Акту перевірки № 1530/22-12/37648604 від 18.11.2014, контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003912212 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 91 106,25 грн., в т.ч. 72885,00 грн. за основним платежем та 18221,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 № 0003912212, отримано уповноваженим представником ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» 08.12.2014.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області, яке Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 11.02.2015 № 62/10/0801-1004-13 залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 05.12.2014 № 0003912212, а скаргу ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» - без задоволення.

Не погодившись із Рішенням про результати розгляду первинної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області про відмову у задоволенні скарги, позивач 23.02.2015 звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України, яка Рішенням про результати розгляду скарги від 11.03.2015 №4336/6/99-99-10-01-01-15 залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 05.12.2014 № 0003912212 та рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, а скаргу ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2014 № 0003912212 ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, законодавцем чітко зазначено, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судом встановлено, що 05.05.2014 між ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» (далі іменується - постачальник) та ТОВ «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі іменується - покупець) укладений договір поставки №05/05-14 (далі іменується - Договір) згідно якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняті і оплатити металопродукцію. Умовки поставки - самовивіз. На виконання договору № 05/05-14 від 05.05.2014 постачальником було поставлено покупцеві товар.

05 травня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» було передано позивачу Рулон г/к 3,0 мм у кількості 7,710 т за видатковою накладної 0505/09 загальною вартістю 51256,08 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 8542,68 грн., а також видано податкову накладну №121 від 05.05.2014. 06 травня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» було передано позивачу Рулон г/к 3,0 мм у кількості 7,690 т за видатковою накладної 0506/21 загальною вартістю 51123,12 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 8520,52 грн., а також видано податкову накладну №122 від 06.05.2014. 07 травня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» було передано позивачу Рулон г/к 3,0 мм у кількості 7,750 т за видатковою накладної 0507/24 загальною вартістю 51522,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 8587,00 грн., а також видано податкову накладну №123 від 07.05.2014. 14 травня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» було передано позивачу Рулон г/к 6,0 мм у кількості 7,74 т за видатковою накладної 0514/03 загальною вартістю 51455,52 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 8575,92 грн., а також видано податкову накладну №124 від 14.05.2014. 15 травня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» було передано позивачу Рулон г/к 6,0 мм у кількості 7,65 т за видатковою накладної 0515/04 загальною вартістю 50857,20 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 8476,20 грн., а також видано податкову накладну №125 від 15.05.2014. 20 травня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» було передано позивачу Рулон г/к 6,0 мм у кількості 7,54 т за видатковою накладної 0520/03 загальною вартістю 50125,92 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 8354,32 грн., а також видано податкову накладну №126 від 20.05.2014. 23 травня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» було передано позивачу Рулон г/к 6,0 мм у кількості 7,95 т за видатковою накладної 0523/01 загальною вартістю 52851,60 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 8808,60 грн., а також видано податкову накладну №127 від 23.05.2014.

Вищевказані податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями: «Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних», що не є порушенням вимог чинного законодавства та не позбавляє позивача права на податковий кредит з ПДВ.

Транспортування придбаного товару здійснювалось на підставі договору на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування №01/08/12 від 01.08.12, укладеним між ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» та «ПП ОСОБА_4.» та підтверджується виписаними товарно-транспортними накладними №№ 0505/09 від 05.05.2014, 0506/21 від 06.05.2014, 0507/24 від 07.05.2014, 0514/03 від 14.05.2014, 0515/04 від 15.05.2014, 0520/03 від 20.05.2014, 0523/01 від 23.05.2014.

Відвантаження товару здійснювалось на складі ТОВ «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» в м.Бориспіль, доставлявся товар на склад ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» в смт.Комишуваха, договір оренди складу надавався при перевірці (арк. 2 акту перевірки).

Оплата за вказаний товар здійснена позивачем на підставі рахунку на оплату № 5/05-14 від 05.05.2014 згідно платіжних доручень №50 від 12.06.2014 на суму 23350,00 грн. та №79 від 19.08.2014 на суму 241000,00 грн.

Окрім того, судом встановлено, що 01.06.2014 між ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» (далі іменується - постачальник) та ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» (далі іменується - покупець) укладений договір поставки №1/06 від 01.06.2015 (далі іменується - Договір) згідно якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняті і оплатити металопродукцію. Умовки поставки - самовивіз. На виконання договору № 1/06 від 01.06.2014 постачальником було поставлено покупцеві товар.

Так, 16 червня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «ТРЕЙДТОРГ» було передано позивачу Рулон г/к 6,0 мм у кількості 4,995 т за видатковою накладної 0616/35 загальною вартістю 41958,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 6993,00 грн., а також видано податкову накладну №12 від 16.06.2014. 22 червня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «ТРЕЙДТОРГ» було передано позивачу Рулон г/к 6,0 мм у кількості 4,305 т за видатковою накладної 0622/34 загальною вартістю 36162,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 6027,00 грн., а також видано податкову накладну №13 від 22.06.2014.

Вищевказані податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями: «Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних», що не є порушенням вимог чинного законодавства та не позбавляє позивача права на податковий кредит з ПДВ.

Транспортування придбаного товару здійснювалось на підставі договору на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування №01/08/12 від 01.08.12, укладеним між ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» та «ПП ОСОБА_4.» та підтверджується виписаними товарно-транспортними накладними №0616/35 від 16.06.2014 та №0622/34 від 22.06.2014.

Відвантаження товару здійснювалось на складі ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» в м.Запоріжжя, доставлявся товар на склад ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» в смт.Комишуваха, договір оренди складу надавався при перевірці (арк. 2 акту перевірки).

Оплата за вказаний товар здійснена позивачем на підставі рахунку на оплату № 01/06 від 01.06.2014 згідно платіжних доручень №62 від 14.07.2014 на суму 5077,80 грн., №89 від 12.09.2014 на суму 6000,00 грн. та №90 від 12.09.2014 на суму 1000,00 грн.

Як встановлено з акту перевірки № 1530/22-12/37648604 від 18.11.2014 відповідачем досліджені первинні документи, якими оформлювалось постачання товару від ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» та ТОВ «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» на користь ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС»: декларації з податку на додану вартість, реєстри виданих податкових накладних, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські платіжні документи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, всі надані до перевірки первинні документи складені у повній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та не суперечать вимогам ПК України. Достовірних, належних і переконливих доказів, що первинні документи і податкова звітність ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» є дефектними або підробними та містять неправдиву, недостовірну інформацію перевіряючими в акті перевірки не наведено.

Придбаний у контрагентів товар оприбуткований позивачем шляхом здійснення записів у відповідних бухгалтерських документах (оборотно-сальдових відомостях, головній книзі тощо), що не заперечується податковим органом.

Отриманий товар зберігався позивачем у складських приміщеннях, орендованих відповідно до договору суборенди нежилого приміщення № 29 від 02.01.2014.

Крім того, позивачем надані письмові пояснення щодо фактичного використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності, докази наявності у позивача устаткування для виготовлення продукції та докази перевезення ЧП ОСОБА_4 для позивача автомобілем Volvo АР39-40АІ з причепом НОМЕР_1 в інших періодах від інших, ніж в травні та червні 2014 року, постачальників.

Отже, поставлений товар був своєчасно та в повному обсязі оприбуткований ТОВ «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» на підставі видаткових та податкових накладних, оплачений та в подальшому використаний у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Натомість, податковий орган в обґрунтування своєї позиції в акті перевірки робить висновок, що товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог, оскільки в них не зазначена повна адреса пункту відправлення та пункту призначення, не вказані час завантаження та розвантаження товару. Окрім того, згідно наданих товарно-транспортних накладних, перевезення товару від ТОВ «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» відбувалося автомобілем MAN АР39-20ВІ, який, як встановлено відповідачем, не зареєстровано в АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України.

З пояснень, наданих позивачем, вбачається, що під час листування сторони погодили місце завантаження та розвантаження товару зокрема, в листах від 05.05.2014 № 05/05 та від 16.06.2014 № 16/06, а також автомобіль, яким будуть проводитись перевозки - тягач Volvo НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_1.

Згідно відповіді УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області від 12.05.2015 № 10/13-1922, отриманої на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про витребування доказів від 20.04.2015, автомобіль Volvo FH 12 д/н НОМЕР_2 та причеп HANGLER 3 SPEL 24 д/н НОМЕР_1, зареєстровані за гр. ОСОБА_6

Тобто, і автомобіль Volvo FH 12 д/н НОМЕР_2 і причеп HANGLER 3 SPEL 24 д/н НОМЕР_1 реально існують. Той факт, що вказані транспортні засоби зареєстровані за гр. ОСОБА_6, а використовувались ОСОБА_4 для здійснення підприємницької діяльності (підтверджується ТТН долученими до справи та листами-вимогами від 04.09.2014 та від 19.12.2014) для вказаної справи значення не має, а тому і не досліджувався судом.

Натомість судом з'ясовано, що в товарно-транспортних накладних, якими оформлено перевезення товару від контрагентів до позивача, буда допущена помилка та невірно зазначена назва транспортного засобу. Позивач, виявивши помилки в товарно-транспортних накладних щодо назви автомобіля та місця завантаження-розвантаження товару, звертався до перевізника для усунення недоліків, але перевізник їх не усунув.

При цьому, як зазначено в інформаційному листи Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміну у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Певні недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходив товар, не є доказом відсутності поставок товару, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів.

Крім того, вказане не може бути безумовною підставою для того, щоб стверджувати про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Так, наприклад, з наданих суду документів вбачається, що контрагенти по суті є посередниками між безпосередніми виробниками товару та позивачем, тому наявність у останніх великого складу робітників чи виробничих приміщень не обов'язкова.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача - ТОВ «МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» були зареєстрованими уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в том числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.

Також, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Тому, посилання контролюючого органу в акті перевірки (арк.. 12) на сумнівних контрагентів в ланцюгу постачання є безпідставними.

Також, суд критично оцінює посилання контролюючого органу в акті перевірки (арк. 18-19) на наявну податкову інформацію щодо ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ», оскільки як свідчить долучена до справи копія рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 808/7859/14 внесення такої інформації контролюючим органом на підставі акту № 179/08-27-2211/38993653 від 18.08.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» оскаржується контрагентом позивача у судовому порядку.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а тому податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 № 0003912212 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 91 106 грн., в т.ч. 72 885 грн. за основним платежем та 18 221 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 05.12.2014 № 0003912212 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 91 106,25 грн., в т.ч. 72 885,00 грн. за основним платежем та 18 221,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛПРОФСЕРВІС» 182,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко